Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №740/1362/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/1362/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/127/26

Категорія - ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконверенції),

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконверенції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025270380000112 від 01.02.2025 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 серпня 2025 року,

Цим вироком щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина Чернігівської області, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі статей 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, зміненим ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08.05.2025 в частині застосування на підставі статей 96-1, 96-2 КК України спеціальної конфіскації знаряддя вчинення злочину та примусово безоплатно вилучено у власність держави легковий автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України:

Визнано винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2025, що набрав законної сили 08.05.2025, більш суворим, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з дня його фактичного затримання у зв`язку з виконанням цього вироку.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувався.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 8 356 (вісім тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 95 копійок.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, із особистого мотиву без передбаченого законом дозволу у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, час і місці придбав: 1) чотири корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГН, кожен із яких споряджений вибуховою речовиною А-ІХ-1 (флегматизований гексоген) масою 90 г.; 2) чотири ударно-дистанційні запали УЗД (у конструктивному поєднанні чотири корпуси осколкових ручних гранат РГН і чотири ударно-дистанційні запали УЗД є чотирма наступальними осколковими ручними гранатами РГН, що є вибуховими пристроями промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів); 3) корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, що споряджається бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності – тротилом, масою 50-56 г; 4) запал до ручних гранат УЗРГМ, що споряджається ініціюючими вибуховими речовинами ТНРС масою 0,48-0,5 г, азидом свинцю масою 0,48-0,5г та високобризантними вибуховими речовинами ТЕНом або гексогеном масою 1 г (у конструктивному поєднанні корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 і запал до ручних гранат УЗРГМ є ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1, що є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів); 5) 30 бойових проміжних патронів з кулями зі сталевими сердечниками (7Н6, 7Н61У1), калібру 5,45х39 мм, що відноситься до категорії боєприпасів; 6) 30 бойових проміжних патронів з трасуючими кулями (7ТЗ, 7ТЗМ), калібру 5,45х39 мм, що відноситься до категорії боєприпасів.

Після цього ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, порушуючи вимоги Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 за № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, діючи з особистого мотиву, з метою захисту власних інтересів, без передбаченого законом дозволу зберігав вищезазначені предмети в шафі своєї житлової кімнати в будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до вилучення зазначених предметів 15.02.2025.

Не погодившись із вироком суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить: дослідити протокол обшуку від 15.02.2025 та висновок експертизи № СЕ-19/125-25/2334-ВТХ від 24.02.2025.

Вирок суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду від 23.01.2025 та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 7 місяців.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом з 03.03.2025 по 25.04.2025 із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту, що відповідають одному дню позбавлення волі.

У решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно кваліфіковані його дії із посиланням на незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, тоді як проводячи розгляд провадження у загальному порядку не здобув доказів того, що обвинувачений незаконно придбав та зберігав вибухові речовини. Враховуючи висновок експерта, у обвинуваченого ОСОБА_8 за місцем проживання, серед іншого, були виявлені чотири корпуси ручних гранат РГН у поєднанні з чотирма ударно-дистанційними запалами УЗД, які є чотирма наступальними осколковими ручними гранатами РГН, що є вибуховими пристроями промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів. Так само корпус ручної гранати Ф-1 у конструктивному поєднанні із запалом до ручних гранат УЗРГМ, є ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1, що є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів.

Також зазначає, що судом неправильно визначено остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки враховуючи момент завершення триваючого злочину, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_8 , яким є день його припинення, тобто виявлення та вилучення у нього боєприпасів – 15.02.2025 та з огляду на те, що він раніше судимий вироком Ніжинського районного суду Чернігівської області від 23.01.2025, то вказане кримінальне правопорушення вчинено після постановлення попереднього вироку щодо нього, отже остаточне покарання суд мав призначити на підставі ст. 71 КК України та з урахуванням положень ч. 4 ст. 71 КК України таке остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, вказує, що поза увагою суду залишилось те, що у цьому кримінальному провадженні за клопотанням прокурора ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 03.03.2025 було обрано запобіжний захід обвинуваченому у виді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування з 03.03.2025 по 25.04.2025 та у подальшому такий запобіжний захід не продовжувався, отже вказаний строк мав бути зарахований у строк відбування покарання обвинуваченого за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити із викладених у ній підстав, обвинуваченого, який поклався на розсуд суду та його захисника, який не заперечував проти часткового задоволення апеляційної скраги, але просив призначити покарання не збільшуючи строку, визначеного судом першої інстнації, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України правильний.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх слушними виходячи з такого.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зокрема, зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Статтею 263 КК України встановлена кримінальна відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Як убачається з обвинувачення, визнаного судом доведеним та кваліфікації дій, ОСОБА_8 визнаний винуватим за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: у придбанні та зберіганні вибухових речовин і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Враховуючи бланкетність норми ст. 263 КК України, звертаючись до положень Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, якими поняття «вибухові матеріали» об`єднують в собі два терміни - вибухові речовини та засоби ініціювання. Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла (амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо). Засоби ініціювання - зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо). Такі ж визначення містяться і в ст. 1 Законі України «Про поводження із вибуховими матеріалами промислового призначення».

Разом з тим, дослідивши, у межах поданої апеляційної скарги, протокол обшуку від 15.02.2025 року про виявлення та вилучення за місцем проживання обвинуваченого речей, а також висновок експерта № СЕ-19/125-25/2334-ВТХ від 24.02.2025, який підтверджує, що виявлені за місцем проживання ОСОБА_8 чотири корпуси ручних гранат РГН у будь-якому конструктивному поєднанні з чотирма ударно-дистанційними запалами УЗД є чотирма наступальними осколковими ручними гранатами РГН, що є вибуховими пристроями промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів. Так само корпус оборонної осколкової гранати Ф-1 із запалом ручних гранат УЗОГМ, являється оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів.

Таким чином, колегія суддів приходить переконання, що дослідженими доказами не доводиться вина ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні вибухових речовин, тому така кваліфікація його дій судом першої інстанції є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Відтак, ОСОБА_8 слід визнати винуватим та кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про неправильне призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, що колегія суддів вважає слушним.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 23.01.2025 року вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області був засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вказаний вирок був змінений ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08.05.2025 року та на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосовано спеціальну конфіскацію знаряддя вчинення злочину та примусово безоплатно вилучено у власність держави транспортний засіб марки Mercedes-Benz C 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 . У решті вирок суду залишено без змін.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке є триваючим і закінчилось 15.02.2025 - датою проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, тобто після ухвалення попереднього вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2025.

Таким чином, вище зазначені обставини, судом першої інстанції не було належно враховано та при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у даному випадку помилково було застосовано положення ч. 4 ст. 70 КК України.

Крім того, слушними є доводи прокурора щодо застосування у цьому провадженні положень ч. 7 ст. 72 КК України, якою визначено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення – три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.03.2025 року до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк до 25.04.2025 року.

Беручи до уваги, що під час досудового розслідування до ОСОБА_8 застосовувався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, вказаний строк підлягає зарахуванню у строк покарання, за правилами ч. 7 ст. 72 КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи загальні засади призначення покарання, на які суд першої інстанції послався у своєму вироку, передбачені ст. 65 КК України, обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, оскільки вважає, що таке покарання за своїм розміром буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та за відсутності як пом`якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин.

Окрім того, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2025 року та зарахувавши у строк відбування покарання, строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом.

І таке покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, стане необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 413, 418, 420, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_8 визнати винуватим за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість).

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту ОСОБА_8 частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду від 23 січня 2025 року і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом з 03.03.2025 по 25.04.2025 із розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту, відповідають одному дню позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4