Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №689/1243/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1243/25

Провадження № 22-ц/820/283/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року (суддя Кульбаба А.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 21.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3263087, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кредит у розмірі 15200 грн. на строк 20 календарних днів, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

26 липня 2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення прав вимоги №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3263087.

Крім того, 13 січня 2022 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 555164822854, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму 5000,00 грн., на строк 30 календарних днів, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві кредит та сплати проценти за користування кредитом.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555164822854.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №555164822854 від 13.01.2022 в розмірі 12808,40 грн., з яких: 5000,00 грн. - основна сума боргу; 7808,40 грн. - відсотки; заборгованість за договором про споживчий кредит № 3263087 від 21.12.2021 року в розмірі 46673,50 грн., з яких: 14440,00 грн. - основна сума боргу; 30713,50 грн. - відсотки, 1520,00 грн. - комісія, а всього в загальному розмірі 59481,90 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору, та понесені витрати на професійноу правничу допомогу.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 555164822854 від 13 січня 2022 року в розмірі 12808,40 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 5000 грн., заборгованість за процентами - 7808 грн.; заборгованість за договором №3263087 від 21 грудня 2021 року в розмірі 46673,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 14440 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 30713,50 грн., заборгованість за комісією 1520,00 грн., а всього у розмірі 59481,90 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за укладеними кредитними договорами, а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість.

Відмовляючи у стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу суд виходив з того, що представником позивача не надано доказів надання АО «Лігал Ассістанс» позивачу професійної правничої допомоги по даній справі, а також дійсність понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що договір № 5551648228545 укладений та підписаний ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 , цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, тому відсутність належних доказів, що підтверджують факт підписання електронним підписом відповідачем та ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія», ТОВ «Мілоан», договору позики №555164822854 від 13.01.2022 року та договору про споживчий кредит № 3263087 від 21.12.2021 року, які долучені до позовної заяви, свідчить про те, що зазначені позивачем в позовній заяві кредитні договори не були укладені в електронній формі.

Позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували фактичне надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Таким чином, факт видачі кредиту не підтверджений.

Позивачем не доведено факти відступлення права вимоги за договором позики №555164822854 від 13.01.2022 року від ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» до ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 року, а також за договором про споживчий кредит № 3263087 від 21.12.2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року.

Позивачем здійснено нарахування відсотків за кредитними договорами поза межами строку кредитування.

Також безпідставно та помилково стягнуто з відповідача по даній справі комісію в

розмірі 1500 грн. за надання кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №3263087 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Факт ідентифікації особи позичальника та надання йому відповідного одноразового ідентифікатора «F44380» шляхом надсилання на номер телефону НОМЕР_1 , підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 договору, кредит в розмірі 15200,00 грн. у валюті Українська гривня, надається строком на 20 днів з 21 грудня 2021 року до 10 січня 2022 року.

За пунктом 1.5.2 проценти за користування кредитом: 3800,00 грн. які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків до фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.1. зазначено комісія за надання кредиту 1520,00, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.2. нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Згідно п.2.3.1.1 договору, пролонгація на пільгових умовах здійснюється таким чином: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством (далі-Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором №3263087 від 21 грудня 2021 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 15200 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 13 листопада 2021 року, котра міститься в матеріалах справи.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу, №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №3263087 від 21 грудня 2021 року, в сумі 46673,50 грн., яка складається з наступного: 14440,00 грн. - основна сума заборгованості, 30713,50 грн. - заборгованість за відсотками, 1520,00 - заборгованість за комісією.

Крім того, 13 січня 2022 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики № 555164822854, відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» надало відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності грошові кошти в сумі 5000,00 гривень на строк 30 календарних днів Вказані документи підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7736, який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1.1. договору встановлено, що сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка на пільговий період 0.01% (3,65% річних) від суми позики, пільговий період встановлюється на перші від дати надання позики 10 днів, стандартна процентна ставка, фіксована 2,60% на день від суми позики застосовується у межах надання позики, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, якщо позичальник не виконав у пп. 1.1.1.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах періоду прострочення, що застосовується відповідно абз.2 част.1 ст. 1048 ЦК України (п. 1.1.1.1-1.1.1.2).

Додатком № 1 до договору позики №555164822854 від 13.01.2022 року є графік платежів, додатком №2 до договору позики №555164822854 від 13.01.2022 є розрахунок вартості кредиту, який складає 5000 грн. тіло кредиту + 2196,80 грн. відсотки за користування кредитом.

ТОВ Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» свої зобов`язання за договором позики №555164822854 від 13.01.2022 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу позику в розмірі 5000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.02.2024 року, що міститься в матеріалах справи.

18 грудня 2023 року ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №18/12-2023 у відповідності до умов якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» зобов`язується відступити за плату право грошової допомоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 22 грудня 2023 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №555164822854 від 13.01.2022 року, в сумі 12808,40 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. - основна сума заборгованості, 7808,40 грн. - заборгованість за відсотками.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Щодо заборгованості за кредитним договором №555164822854 від 13.01.2022 року, то зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 13 січня 2022 року уклали в електронній формі договір позики № 555164822854, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором одноразовим паролем «7736», направленим товариством на телефонний номер відповідача.

Отже ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» перерахувало грошові кошти в розмірі 5000 грн. на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.02.2024 року, що міститься в матеріалах справи.

При цьому ОСОБА_1 не спростував цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на його ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Отже твердження ОСОБА_1 про не укладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання ним грошових коштів є необґрунтованими.

Після закінчення строку кредитування (30 днів, 11.02.2022 року) ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти за користування кредитом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Водночас суд неправильно визначив розмір цієї заборгованості.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Первісний кредитор та ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором 30 днів (до 11.02.2022 року).

Новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за договором позики №555164822854 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за кредитним договором.

На день закінчення строку кредитування (11.02.2022 року) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 7196,80 грн.. (5000 грн.+2196,80 грн.).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №555164822854 підлягає зміні, а саме, зважаючи на погоджений строк кредитування за кредитним договором 30 днів (до 11.02.2022 року), за пунктом п.1.1. кредитного договору, із відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 5000 грн. та відсотки в сумі 2196,80 грн, а всього 7196,80 грн.

Матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. 22 грудня 2023 року ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до Договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року, відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 555164822854.

З огляду на викладене, ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Ці договори є дійсними та виконаними.

Посилання ОСОБА_1 на недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором №555164822854 до ТОВ «Факторинг Партнерс» не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №3263087 від 21.12.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір №3263087 про надання споживчого кредиту в розмірі 15200 грн., який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором одноразовим паролем «F44380», направленим товариством на телефонний номер відповідача, які були перераховані відповідачу того ж дня.

21 грудня 2021 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти в розмірі 15200 грн. на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 13 листопада 2021 року, котра міститься в матеріалах справи.

Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 20 днів з 21.12.2021 року до 10.01.2022 року.

Також сторони визначили можливість продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі у випадку його пролонгації згідно з п. 2.3.1.2. Договору.

Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений, а тому погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.1, 2.2.2. договору про споживчий кредит №32630874 від 21.12.2021 року, укладеному між сторонами.

Відповідно до п.2.2.1 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 10.01.2022, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.

З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3263087, відповідач 10.01.2022 року сплатив комісію за управління та обслуговування кредиту - 760,00 грн. сплатив тіло кредиту в розмірі - 760,00 грн., та проценти за користування кредитом - 1064,00 грн., після цієї дати кошти не були повернуті, тому строк кредитування був пролонгований на пільгових умовах до 17.01.2022 року. ТОВ «Мілоан» продовжено строк кредитування на 7 днів, з 11.01.2021 року було здійснено пролонгацію та нараховані проценти відповідно до п.1.5.2 та п. 2.3.1.1 кредитного договору. У період з 18.01.2022 року по 03.04.2022 року нарахування процентів здійснювалося відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору.

З огляду на зазначене твердження апелянта щодо нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування спростовуються вищезазначеними обставинами та підлягають відхиленню.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3263087 від 21.12.2021 року у розмірі 46673,50 грн. з врахуванням його пролонгації.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу, №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 26 липня 2024 року до Договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року.

З огляду на викладене, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мілоан» кредитним договором. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи апелянта про безпідставність стягнення з нього комісії за даним кредитним договором підлягають відхиленню.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 вище зазначених Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Аналізуючи умови кредитного договору №3263087 від 21 грудня 2021 року та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Мілоан», апеляційний суд зазначає, про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, що включена до графіку платежів за договором, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором, передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України.

За подання позовної заяви ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило 2422,40 грн. судового збору. Враховуючи, що позов задоволено на 90,5 %, із ОСОБА_1 підлягає стягненню 2192,27 грн. судового збору на користь позивача.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3634,50 грн. судового збору. Крім того відповідач зазначив про понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., які підтверджуються належними та достатніми доказами. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 9,5% із ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 725,27 грн. судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню 1467 грн.(2192,27-725,27) понесених судових витрат.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,апеляційний суд-,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитними договорами та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором позики №555164822854 від 13.01.2022 року в розмірі 7196,80 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн. та відсотки в сумі - 2196,80 грн.; заборгованість за договором про споживчий кредит №3263087 від 21.12.2021 року в розмірі 46673,50 грн., яка складається з: 14440,00 грн. - основна сума заборгованості, 30713,50 грн. - заборгованість за відсотками, 1520,00 - заборгованість за комісією, а всього у розмірі 53870,30 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати в розмірі 1467 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Судді: Т.О.Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк