Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №672/1034/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/1034/25

Провадження № 22-ц/820/264/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року, суддя Пономаренко Л.Е., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором №101858558 від 27 травня 2021 року в розмірі 33530 грн., судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та 7000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказало, що 27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101858558, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 7000 грн., які були перераховані на картковий рахунок.

14 вересня 2021 року, на підставі договору факторингу №08Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за договором про споживчий кредит №101858558 від 27 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

У договорі факторингу зафіксовано розмір заборгованості ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту 33530 грн., з яких: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 25200 грн. заборгованості за процентами, 1330 грн. заборгованість за комісією, які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №101858558 від 27 травня 2021 року в розмірі 12530 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4200 грн. заборгованості за процентами та 1330 грн. комісії за надання кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору у сумі 905,25 грн. та 1868,50 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав кредитний договір, отримав кредитні кошти на картковий рахунок, однак доказів повернення боргу позивачу в суд не надав.

Відмовляючи у стягненні усієї нарахованої суми процентів суд вказав, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування в 30 днів, встановленого договором, а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просило рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що строк кредитування було пролонговано, зокрема, внаслідок продовження позичальником користуватися кредитними коштами. Проценти за користування кредитом слід нараховувати відповідно до пп. 2.3.1.2., тобто не лише на 30 днів (строк початкового кредитування), а також додатково на 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах сплати процентної ставки.

Між сторонами було узгоджено усі істотні умови кредитного договору, на підставі яких здійснено нарахування заборгованості, а тому в силу презумпції правомірності правочину спірний розмір заборгованості є обґрунтованим та підлягає стягненню в судовому порядку.

Також позивач просив за результатами перегляду справи в апеляційному порядку компенсувати за рахунок відповідача 4000 грн. витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 оформив анкету-заяву на кредит №101858558 на сайті tengo.ua, в якій зазначено: сума кредит - 7000 грн. у валюті: українська гривня; строк кредиту - 30 днів з 27 травня 2021 року; дата повернення кредиту - 26 червня 2021 року; сума повернення - 12530 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1330 грн., нараховується одноразово за ставкою 19% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 4200 грн., нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив підписання договору про споживчий кредит №101858558 від 27 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит, а саме п. 1.5., загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5530 грн. в грошовому виразі та 108,102% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12530 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Відповідно до пп. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту складає 1330 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом становлять 4200 грн., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку за користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 1.7. договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.

Позивачем до справи надано додаток №1 до договору про споживчий кредит №101858558 від 25.07.2021, в якому сторонами визначено графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими в процентами в розмірі 12530 грн.

Також, надано додаток №2 до договору про споживчий кредит №101858558 від 27 травня 2021 року, в якому міститься паспорт споживчого кредиту №101858558, яким передбачено, що позичальник може продовжити строк кредитування на пільгових умовах відповідно до пп. 2.3.1.1 договору, сплативши, в т.ч. комісію за управління обслуговування кредиту, в наступних розмірах: на 3 дня зі сплатою комісії 3% від поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5% від поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10% від поточного залишку кредиту. Протягом періоду на який продовжено строк кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2% за кожен день користування кредитом.

Як визначено пп. 2.2.1. договору, у випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п. 1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначено пп. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначені п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3. договору.

Пп. 2.3.1.1. договору визначено, що для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості про кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пп. 1.5.2 договору.

Крім того, пп. 2.3.1.2. договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). При цьому, якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. договору.

П. 4.1. договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору, обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з платіжним дорученням №28047184 від 27 травня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 7000 грн. для отримувача ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 .

14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №08Т, за яким ТОВ «Мілоан» передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно з пп.6.2.3 договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно з розділом 2 договору відступлення прав вимоги «Реєстр Боржників» - погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників і розмірів грошових зобов`язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №08Т від 14 вересня 2021року, у вказаному реєстрі значиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору 101858558, дата підписання договору 27 травня 2021 року, сума заборгованості разом 33530 грн., сума заборгованості за тілом кредиту 7000 грн., сума заборгованості за процентами 25200 грн., сума заборгованості за комісією 1330 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203св20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді.

Зі змісту умов договору, зокрема п.п. 2.3.1.2., 4.1., 4.2. вбачається, що збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування в 30 днів, але загалом не може перевищувати 90 днів з урахуванням початкового строку кредитування.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пп. 2.2.3.).

Таким чином, умовами договору про споживчий кредит №101858558 від 27 травня 2021 року передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.

Оскільки позичальник отримані кредитні кошти за договором від 27 травня 2021 року у повній мірі не повернув та продовжив ними користуватися і після 26 червня 2021 року, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності в ОСОБА_1 кредитної заборгованості зі сплати процентів в розмірі 25200 грн. у межах 60-денного додаткового строку нарахування, що узгоджується з умовами кредитного договору, зокрема з пп. 2.3.1.2.

За встановлених вище обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 25200 грн. процентів слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї вимоги.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

05 травня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Кубраком О.О. укладено договір про надання правової допомоги №01-05/05, який було надано до суду першої інстанції разом з позовом.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в суді апеляційної інстанції одночасно з поданням апеляційної скарги було долучено детальний опис наданих послуг від 17 листопада 2025 року та акт надання послуг №1080 від 17 листопада 2025 року, згідно з якими ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокат Кубраков О.О. підтвердили, що виконавець надав клієнту правову допомогу загальною вартістю 4000 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19.

Відповідачем було отримано документи на підтвердження витрат ТОВ «Діджи Фінанс» на правову допомогу. В той же час, він не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанцій.

Зважаючи, що апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено повністю, судове рішення в частині незадоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення відповідних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню судові витрати, понесені у суді першої інстанції по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633,60 грн. та на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року в частині стягнення процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором №101858558 від 27 травня 2021 року в розмірі 25200 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3633,40 грн. витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова