Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №947/38977/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/281/26

Номер справи місцевого суду: 947/38977/25

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

захисника Чібірдіна О.В.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одесивід 01 грудня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468785 від 29.09.2025 вбачається, що 29 вересня 2025 року о 21.34 годин по просп. Князя Ярослава Мудрого, 113 в м. Одесі, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mercedes-Benz С 180, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинила Mercedes-Benz адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Київського районного суду м. Одесивід 01 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції вели себе зухвало та агресивно, зверталися на «ти», допускали грубі та образливі висловлювання, що мало характер відкритого булінгу та цькування;

2) ОСОБА_1 не було роз`яснено її права;

3) ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, при цьому вона самостійно зазначала, що згодна пройти медичне обстеження, однак процедура мала відповідати всім процесуальним нормам законодавства;

4) працівники поліції не запропонували пройти огляд із використанням технічного засобу на місці;

5) працівники поліції висловлювали суперечливі та непослідовні пропозиції щодо проходження огляду;

6) працівники поліції фактично відмовляли видати направлення ОСОБА_1 до медичного закладу попри згоду особи.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість..

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468785 від 29.09.2025 (а.с.1);

- довідкою про отримання особою посвідчення водія (а.с.3);

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративної відповідальності, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с.4);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5);

- відеозаписом, що є додатком до протоколу (а.с.6).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушниці підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушниці, ступінь її провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушниці були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушниці буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції вели себе зухвало та агресивно, зверталися на «ти», допускали грубі та образливі висловлювання, що мало характер відкритого булінгу та цькування, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не є підставою для скасування рішення про притягнення останньої до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Неправомірні дії працівників поліції можуть бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте матеріали справи не містять даних, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи захисник зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції або оскаржували їх дії у встановленому законом порядку.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено її права, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції було вжито заходів щодо роз`яснення ОСОБА_1 прав передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що зафіксовано на 00:23:48-00:24:12 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 468785 ОСОБА_1 130+ ча»).

Таким чином, доводи скаржника про не роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, є безпідставними та розцінюються судом апеляційної інстанції як спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення

Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, при цьому вона самостійно зазначала, що згодна пройти медичне обстеження, однак процедура мала відповідати всім процесуальним нормам законодавства, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції вбачали в останньої ознаки наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає дійсності та розширенні зіниці очей, та вподальшому працівники поліції неодноразово запропоновували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі від якого остання неодноразово відмовлялась, що зафіксовано на 00:08:07 хв, 00:09:51 хв, 00:10:01-00:11:13 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 468785 ОСОБА_1 130+ ча»).

Вподальшому працівники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак ОСОБА_1 виявила бажання пройти огляд на стан сп`яніння, проте, оскільки процедура складення адміністративних матеріалів була розпочата, працівники поліції вже не мали обов`язку доставити останню до медичного закладу.

Таким чином, твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи скаржника про те, що працівники поліції не запропонували пройти огляд із використанням технічного засобу на місці, з урахуванням наступного.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції неодноразово були повідомлені ОСОБА_1 щодо наявності в останньої ознак саме наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, що зафіксовано на 00:08:07 хв, 00:09:51 хв, 00:10:01-00:11:13 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 468785 ОСОБА_1 130+ ча»).

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» чітко передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 перелічені такі ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Тобто, законодавством чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я, при цьому, поліцейські зобов`язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Таким чином, працівники поліції діяли в межах Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому відсутні підстави для визнання огляду таким, що проведення поза межами вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції висловлювали суперечливі та непослідовні пропозиції щодо проходження огляду, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Із дослідженого відеозапису, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, судом апеляційної інстанції встановлено, що працівники поліції діяли чітко в межах нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність та процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, їх дії були чіткими та послідовними, оскільки правопорушниці було оголошено ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду.

Таким чином, дії працівників поліції відповідали Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому доводи скаржника є безпідставними.

Суд апеляційної інтонації критично ставиться до доводів скаржника про те, що ) працівники поліції фактично відмовляли видати направлення ОСОБА_1 до медичного закладу попри згоду особи, з огляду на таке.

Системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом.

Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовилася.

Крім того в працівників поліції відсутній обов`язок щодо видачі направлення на огляд в медичному закладі водіям, які відмовилися від проходження такого огляду.

Тому вказане посилання не є підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік