Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №483/1917/20 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/172/26

Провадження №22-ц/812/172/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 483/1917/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Тищук Н.О.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу

за позовом

Акціонерного товариства «Сенс Банк»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

та за зустрічним позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства «Сенс Банк»

про

визнання недійсним кредитного договору

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Рак Л.М., 25 вересня 2025 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У грудні 2020 року АТ «Сенс Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 16 квітня 2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501132786, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Офертою погоджені умови споживчого кредиту, а саме: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 100000 грн., процентна ставка - 13,99 % річних, тип ставки - фіксований, строк кредиту - 48 місяців. Кредит надається позичальнику для власних потреб - в розмірі 11261 грн 28 коп., повернення заборгованості за кредитним договором № 501025650 від 10 травня 2018 року - в розмірі 48188 грн 42 коп., повернення заборгованості за кредитним договором № 501098147 від 26 грудня 2018 року - в розмірі 40300 грн 30 коп., оплати страхового платежу - в розмірі 250 грн.

Обов`язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за відновлюваною кредитною лінією, але не менше 50 грн, також запропоновано Банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Всі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонував врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.com.ua

Оферта позичальника була прийнята Банком, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк».

АТ «Альфа Банк» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит.

АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк», про що внесено запис до Державного реєстру банків 01 грудня 2022 року.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 02 жовтня 2020 року у нього виникла прострочена заборгованість у розмірі 106454 грн 31 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 83423 грн 71 коп., за процентами – 7280 грн 60 коп. та комісії – 15750 грн.

Посилаючись на викладене, АТ «Сенс Банк» просило стягнути зазначену кредитну заборгованість з ОСОБА_1 .

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ «Альфа Банк» у якому просив визнати недійсними пункт 1 Оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501132786 від 16 квітня 2019 року та Угоду про надання особистого кредиту № 501132786 укладену між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з Банком жодного кредитного договору не укладав. Посилання банку на угоду про надання особистого кредиту № 501132786 є надуманим та не відповідає дійсності. Відповідно до пункту 1 Оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501132786 від 16 квітня 2019 року Банком було встановлено плату за обслуговування кредиту. В той же час не зазначено, які саме послуги банк буде надавати та за що сплачується комісія. Скоріше за все, вважає, що плата за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Згідно вимог законодавства банкам заборонено встановлення плати за повернення кредиту, ведення кредитної справи, моніторинг платоспроможності позичальника тощо.

Зазначав, що п. 1 угоди про надання особистого кредиту № 501132786 не відповідає вимогам законодавства. Даний пункт порушує ст. 18 Закону України «По захист прав споживачів» та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними пункт 1 Оферти на укладення угоди про надання кредиту №501132786 від 16 квітня 2019 року та Угоду про надання особистого кредиту № 501132786 укладену між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 .

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість з кредитним договором від 16 квітня 2019 року у розмірі 106454 грн 31 коп. Розподілено судові витрати. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Сенс Банк», а його зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки він не укладав з позивачем кредитного договору. Після поданої ним оферти від 16 квітня 2019 року на укладення угоди про надання кредиту № 501132786, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Банк не надав йому Акцепт. Угода про надання кредиту не була укладена в письмовій формі, відповідно до вимог ст.ст. 207, 1055 ЦК України та ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Законодавством чітко закріплено форму кредитного договору та обов`язкові умови, які він має містити. За такого, зазначав, що договір від 16 квітня 2019 року є нікчемним та не породжує юридичних наслідків.

Крім того, посилався на безпідставне стягнення з нього комісії за обслуговування кредиту у розмірі 15750 грн, оскільки таке стягнення суперечить положенням ч.1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача Дорош І.І. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд розглядав справу у відсутність сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Спосіб укладення кредитних договорів через Оферту та Акцепт передбачений статтями 640-646 ЦК України.

Відповідно до норм цих статей:

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 2 статті 642 ЦК України).

Тобто, одна із сторін договору (позичальник або фінансова установа) надає іншій стороні заяву (пропозицію, оферту), в якій пропонує укласти кредитний договір на певних умовах.

Така заява має містити істотні умови договору: ціль кредитування, суму кредиту, процентну ставку, порядок надання і т.д.

Інша сторона (отримувач пропозиції) має надати повну та безумовну відповідь. Це означає, що така відповідь (акцепт) має трактуватись без жодних сумнівів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з якою позичальник запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. За наступних умов: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 100000 грн., процентна ставка - 13,99 % річних, тип ставки - фіксований, строк кредиту - 48 місяців. Кредит надається позичальнику для: власних потреб - в розмірі 11261 грн. 28 коп., повернення заборгованості за кредитним договором № 501025650 від 10 травня 2018 року - в розмірі 48188 грн. 42 коп., повернення заборгованості за кредитним договором №501098147 від 26 грудня 2018 року - в розмірі 40300 грн. 30 коп., оплати страхового платежу - в розмірі 250 грн. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за відновлюваною кредитною лінією, але не менше 50 грн., також запропоновано Банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Всі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонував врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в угоді і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.com.ua (а.с. 7).

Оферта позичальника була прийнята банком, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк» (том 1 а.с. 9).

Згідно з Витягом з державного реєстру банків АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк», про що внесено запис від 01 грудня 2022 року ( том 1 а.с. 226).

Підписуючи Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ОСОБА_1 підтвердив, що:

а) в день його підписання отримав примірник Договору та всіх додатків до нього;

б) ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами Банку згідно із Договором, в тому числі, ознайомлений зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, а також їй відомо, про те, що рахунки відкриті на підставі Договору забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

в) на момент підписання, цього Акцепту він отримав згоду осіб, щодо яких АТ «Альфа-Банк» може здійснювати обробку персональних даних в тому числі, але не виключно, даних про контактну особу для зв`язку, дружину/чоловіка, довірену особу та інших осіб, на обробку АТ «Альфа-Банк» їх персональних даних;

г) надав Банку доручення на здійснення договірного списання коштів у визначених Договором випадках та порядку з будь-яких рахунків, що будуть відкриті йому на підставі Договору, а у випадку відсутності або недостатності коштів на будь-якому з рахунків, що будуть відкриті на його ім`я на підставі Договору у валюті, що відповідає валюті зобов`язання, доручає здійснювати продаж списаної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку та на умовах, передбачених Договором.

З розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення кредитної заборгованості.

За такого, зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач підписав оферту, та отримав від банку заяву (акцепт), який підписав (а.с.9 т.1), а тому така форма договору сторонами була узгоджена, а у його тексті було погоджено всі істотні умови.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що:

- він не укладав з позивачем кредитного договору;

-після поданої ним оферти від 16 квітня 2019 року на укладення угоди

про надання кредиту № 501132786, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Банк не надав йому Акцепт;

- угода про надання кредиту не була укладена в письмовій формі, відповідно до вимог ст.ст. 207, 1055 ЦК України та ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», суперечать обставинам справи та наданим доказам по справі.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №501132786 від 16 квітня 2019 року станом на 02 жовтня 2020 року становить 106454 грн. 31 коп., з яких: 83423 грн. 71 коп. – заборгованість за кредитом, 7280 грн. 60 коп. – заборгованість по відсоткам, 15750 грн. – по комісії (том 1 а.с. 12).

Згідно з приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за положеннями статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідачем не спростована презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 02 жовтня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на загальну суму 106454 грн 31 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи заперечення відповідача щодо виконання свого обов`язку по поверненню кредитних коштів, складові заборгованості за зазначеним кредитним договором на підставі наданого розрахунку, суми сплачених ним платежів на виконання своїх зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження умов кредитного договору про погодження сторонами нарахування та сплати комісії. Між тим стягнення такої комісії відбувалося протягом всього строку кредитування та списувалось за рахунок внесених відповідачем на погашення позичених коштів. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість стягнення з позичальника таких виплат, що становлять 15750 грн, а тому ця сума підлягає відрахуванню із загальної суми заборгованості.

Отже сума боргу за укладеним сторонами договором від 16 квітня 2019 року складає 90704 грн 31 коп. (106454,31 – 15750)

Таким чином, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає частково доведеними позовні вимоги АТ «Сенс Банк», а з огляду на встановлені обставини апеляційна скарга та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у зв`язку з чим припустився помилки при ухваленні судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині залишення його зустрічного позову без розгляду та задоволення зустрічного позову слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Альфа Банк» у якому просив визнати недійсними пункт 1 Оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501132786 від 16 квітня 2019 року та Угоду про надання особистого кредиту № 501132786 укладену між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження із позовною заявою АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа призначалась до розгляду неодноразово та неодноразово розгляд відкладався за заявами ОСОБА_1 .

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 19 серпня 2025 року та 25 вересня 2025 року не з`явилися та не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про дати, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином судовими повістками, надісланими – позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , згідно поданої ним письмової заяви, відповідно до ч. 13 ст. 128 ЦПК України, за допомогою СМС-повідомлень з використанням засобів мобільного зв`язку, які доставлені (а.с. 98, 103 зворот т. 2), а його представнику ОСОБА_2 відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою вказаною ним в довіреності на представлення інтересів (а.с. 70 т.1), які повернуті до суду з підписами ОСОБА_2 про отримання (а.с. 100, 105 т. 2).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на вказані дати клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин або заяв про розгляд справи за їх відсутності на вказані вище дати до суду не надавали.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_1 не був предметом розгляду судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не може давати оцінку зустрічним позовним вимогам та вирішувати даний спір.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

За таких обставин та відповідно до наведеного правового обґрунтування, з передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог АТ «Сенс Банк» слід змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 501132786 від 16 квітня 2019 року з 106454 грн 31 коп. до 90704 грн 31 коп.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають частковому задоволенню - на 85,20%, тому сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1790 грн 90 коп. (2102х85,20%) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк», а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - на 14,80 %, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 466 грн 64 коп. (3153х14,80%,) підлягає стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2025 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 501132786 від 16 квітня 2019 року з 106454 грн 31 коп. до 90704 грн 31 коп.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» з 2102 грн до 1790 грн 90 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 466 грн 64 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В. Лівінський

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 28 січня 2026 року.