Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №490/4322/24 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/398/26

Провадження № 22-ц/812/398/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/4322/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

за участі представника відповідача Кріль Т.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 01 грудня 2025 року під головуванням судді Чаричанського П.О., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю БКП "ГРАНД ПАРК" до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним Акту приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації нежитлового приміщення,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю БКП "ГРАНД ПАРК" (далі - ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК") звернулось до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнило, до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №47 від 05 липня 2021 року; визнання недійсним Акту приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення №39, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 05 липня 2021 року; скасування державної реєстрації нежитлового приміщення №39, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що у період з 30 червня 2020 року по 30 квітня 2021 року, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 28 травня 2020 року №IУ113201491616 виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" здійснено будівництво багатоповерхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями офісів (добудова об`єкта незавершеного будівництва) за адресою : АДРЕСА_1 (1 черга будівництва).

ДАБІ України 21 травня 2021 року, на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 22 квітня 2021 року, позивачу видано сертифікат №IУ123210513591, що засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

05 липня 2021 року, між ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №47 (далі - Договір), відповідно до умов Договору, пункт 2.1 «продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж».

Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення 39, загальною площею 61,7 кв.м.).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що майнові права на об`єкт нерухомості за цим Договором закріпляються за Покупцем у момент видачі довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена у пункті 4.2 цього Договору.

Об`єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання акту приймання - передачі (пункт 3.3).

Пункт 4.3 Договору встановив наступний порядок розрахунку за майнові права, а саме:

- покупець, протягом 3-х банківських днів з дня підписання Договору перераховує на поточний рахунок або в касу продавця повну частку від вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, зазначеної у пункті 4.2 Договору 419 560 грн.

- у разі невиконання покупцем обов`язку, зазначеному у пункті 4.3 Договору, договір вважається розірваним в односторонньому порядку, з ініціативи продавця, на умовах, викладених у пункті 7.3 Договору .

Обов`язок покупця по здійсненню розрахунку по цьому Договору вважається виконаним, в день зарахування суми, визначеної пунктом 4.2 Договору, на поточний рахунок продавця, зазначеного у реквізитах цього договору або в касу продавця (приймання грошових коштів в касу продавця оформлюється касовим ордером, завіреним печаткою продавця).

Після повної сплати покупцем вартості майнових прав за об`єкт нерухомості, визначених у пункті 2.2 Договору, продавець видає йому довідку про оплату 100% майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього Договору.

05 липня 2021 року, між сторонами було укладено акт приймання передачі майнових прав на нежитлове приміщення №39, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до умов, якого ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" передало, а ОСОБА_1 прийняв у власність майнові права на нежитлове приміщення №39.

В пункті 3 цього акту зазначено, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" вартість майнових прав на квартиру згідно умов договору купівлі-продажу майнових прав від 05 липня 2021 року.

В подальшому вищезазначена квартира була зареєстрована за відповідачем.

15 березня 2024 року, позивач отримав від ГУ ДПС у Миколаївській області інформацію, щодо наявності відкритих рахунків у ТОВ БКП "Гранд парк" .

Відповідно до виписок по рахункам позивача, кошти за майнові права відповідно до умов договору за нежитлове приміщення АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 або будь-якої іншої особи не надходили, а тому довідка про оплату 100% майнових прав за вищезазначену квартиру відповідачу не видавалась.

29 квітня 2024 року, позивач, звернувся до відповідача з вимогою щодо повідомлення останнього про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку та пропозицією протягом 5 календарних днів з моменту отримання даної вимоги в добровільному порядку повернути нежитлове приміщення №39 її законному власнику - ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК".

Вимога залишилась без відповіді, майно не повернуто.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від сплати грошових коштів за майнові права, передбачені умовами договору №47 від 05 липня 2021 року та набув право власності на спірне майно без правових підстав, позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №47 від 05 липня 2021 року, укладений між ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" та ОСОБА_1 ; визнати недійсним Акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення №39, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 05 липня 2021 року; скасувати державну реєстрацію нежитлового приміщення №39, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно договору він виступав покупцем, а позивач – продавцем. Свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі, здійснивши повну оплату, що визначалась за даним договором. А тому, позов позивача після спливу більш, ніж трьох років після повного виконання договору став для нього справжнім шоком, оскільки жодних підстав для розірвання договору не існує, у зв`язку з належним виконанням ним своїх обов`язків за даним договором.

Оригінали доказів про оплату зберігаються у позивача і навмисно приховуються. Після здійснення оплати, між ним та позивачем було укладено

Акт прийому-передачі майнових прав на квартиру, в якому позивач особисто підтвердив факт оплати у пункті 3 Акту приймання-передачі.

Таким чином, підстав для розірвання договору не існує, оскільки договір повністю виконано ще у 2021 році. Дії позивача є недобросовісними та порушують принципи договірного права, в тому числі доктрину заборони суперечливої поведінки, згідно якої ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його позовних вимог, оскільки долучені докази є односторонніми, недостовірними та штучно створеними. Позивач навмисно приховує від суду документи та ввів в оману суд, приховавши інші банківські рахунки, які були відкриті у позивача на момент оплати ним договору.

Окрім того, не можна залишити і без уваги невірно обраний спосіб захисту позивачем, що вже сам по собі є підставою для відмови у позові (згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" до ОСОБА_1 задоволено. Постановлено розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №47 від 05 липня 2021 року, укладений між ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" та ОСОБА_1 ..

Визнати недійсним Акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення №39, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 05 липня 2021 року.

Скасувати державну реєстрацію нежитлового приміщення №39 за адресою АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі, здійснивши повну оплату, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки доказів щодо оплати за договором купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_1 суду не надано. А тому суд критично ставиться до твердження відповідача ОСОБА_1 щодо повного виконання вимог договору купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість вказаного судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач, підписуючи довідку про оплату 100% вартості майнових прав та Акт прийому-передачі об`єкта нерухомості визнав факт оплати згідно досліджуваного в суді Договору. Таким чином, на виконання пункту 3.3 Договору, після оплати, об`єкт нерухомості був переданий позивачем (продавцем) - відповідачу (покупцю) шляхом підписання Акту прийому-передачі об`єкта нерухомості.

Апелянт зазначає, що якби ним справді не здійснювалась оплата, як стверджує позивач та в подальшому з його думкою безпідставно погоджується суд першої інстанції, то майнові права просто б не були передані позивачем і відповідно б не підписувався акт прийому-передачі.

Суд першої інстанції не бере до уваги позицій, викладених у Постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 вказано, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Судом не взято до уваги той факт, що оригінали доказів оплати зберігаються у позивача і навмисно ним не надані суду, а звинувачено відповідача в не проведенні оплати.

Акт прийому-передачі майнових прав на квартиру є беззаперечним доказом здійснення ним оплати за договором та належного виконання договору. Позивачем особисто підтверджено факт оплати, що вважається обставиною, що не потребує доведення.

Судом першої інстанції взагалі не надано оцінки правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 08.09.2020 по справі № 920/418/19: «Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання…».

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Суд не взяв до уваги той факт, що Акт приймання-передачі не є самостійним правочином, та чинним законодавством не передбачено можливість визнання його не дійсним. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що акт приймання-передачі є первинним обліковим та доказовим документом, який підтверджує факт виконання сторонами зобов`язань за договором, а не самостійним правочином, якщо інше прямо не випливає з його змісту.

Апелянт зазначає, що у даній справі акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення складений на виконання договору купівлі-продажу та не містить положень, які б змінювали предмет, ціну або інші істотні умови договору, а тому не може розглядатися як самостійний об`єкт визнання недійсним.

Стверджує, що розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним акту приймання-передачі після його фактичного виконання, скасування державної реєстрації права власності після того, як самим позивачем видано Довідку про повний розрахунок, підписано Акт приймання-передачі, вчинено дії щодо сприяння реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, суперечить принципам добросовісності, закріпленим у статтях 3 та 13 ЦК України, що також відповідає позиції Верховного Суду.

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи (а.с.194). Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. Тому неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 05 липня 2021 року, між ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №47 на нежитлове приміщення №39; загальна площа (в кв. м.) - 61,7; поверх – 1; секція – 3, за адресом: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що майнові права на об`єкт нерухомості за цим Договором закріпляються за Покупцем у момент видачі довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена у пункті 4.2 цього Договору.

Об`єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання Акту прийому – передачі об`єкта нерухомості (пункт 3.3 Договору).

Сторони погодились, що у випадку часткової оплати вартості майнових прав, покупець не набуває право власності на частину майнових прав (пункт 3.4 Договору).

Сторони Договору погодили, що орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення Договору складає 419560 грн 00 коп. (пункт 4.2 Договору)

Пункт 4.3.1. Договору встановив наступний порядок розрахунку за майнові права, а саме: покупець, протягом 3-х банківських днів з дня підписання Договору перераховує на поточний рахунок або в касу продавця повну частку від вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, зазначеної у пункті 4.2 Договору.

Відповідно до пункту 4.4. Договору у разі невиконання покупцем обов`язку, зазначеному у п.4.3 Договору, Договір вважається розірваним в односторонньому порядку, з ініціативи продавця, на умовах, викладених у пункті 7.3. Договору.

Обов`язок покупця по здійсненню розрахунків по цьому договору вважається виконаним в день зарахування суми, визначеної п. 4.2 Договору, на поточний рахунок продавця, зазначеного у реквізитах цього договору або в касу продавця (приймання грошових коштів в касу продавця оформлюється касовим ордером, завіреним печаткою продавця ) (пункт 4.5.Договору).

Після повної сплати покупцем вартості майнових прав за об`єкт нерухомості, визначений в пункті 2.2 Договору, продавець видає йому довідку про оплату 100% майнових прав на об`єкт нерухомості (пункт 4.7. Договору).

05 липня 2021 року, між сторонами було укладено акт прийому передачі майнових прав на нежитлове приміщення №39, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.24, т.1/. Відповідно до умов якого ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" передало, а ОСОБА_1 прийняв у власність майнові права на нежитлове приміщення №39, загальною площею 61,7 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому в пункті 3 цього акту зазначено, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" вартість майнових прав на нежитлове приміщення згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 05 липня 2021 року кошти в сумі 419560 грн.

В пункті 5 цього акту зазначено, що з моменту підписання зазначеного, майнові права на квартиру переходять у повну власність ОСОБА_1 ..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 09 травня 2024 року, номер інформаційної довідки 377853068 ОСОБА_1 володіє нежитловим приміщенням загальною площею 61,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 /а.с.25-27, т.1/.

Позиція апеляційного суду

Щодо вимог визнати недійсним акт прийому-передачі майнових прав

Відповідно вимог частини 1, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обґрунтовуючи вимоги про визнання спірного акту недійсним, позивач послався лише на те, що відповідач не оплатив вартість майнових прав.

Будь-яких підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, позивач не вказав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено: «Аналіз статті 13, 15, 16, 203, 215 ЦК України дозволяє зробити висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин, вимоги позову про визнання недійсним акту прийому-передачі майнових прав, які обгрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату, передбачену в цьому акті, задоволенню не підлягають.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц.

Щодо вимог про розірвання договору купівлі-продажу

Обґрунтовуючи вимоги про розірвання вказаного договору, позивач посилався на те, що відповідач не перерахував кошти за нерухомість на рахунок товариства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що відповідач не надав суду доказів щодо оплати за спірним договором купівлі-продажу.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками.

В постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) Велика Палата Верховного Суду надала правову оцінку «пункту 5 спірного договору як розписки», зокрема, звернула увагу на те, що «7.26. під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 73 ГПК України. 7.27. Таке розуміння узгоджується із законом. Так, відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 545 ЦКУкраїни в разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання; у цьому разі настає прострочення кредитора. Відповідно до абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. 7.28. Тому пункт 5 спірного договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою».

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що пункт 3 зазначеного вище акту прийому передачі майнових прав від 05 липня 2021 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" вартість майнових прав на нежитлове приміщення згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 05 липня 2021 року кошти в сумі 419560 грн, є «розпискою».

При цьому, «розписка» містить відомості про отримання продавцем ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" суми грошових коштів від покупця ОСОБА_1 .

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи містять «розписку» про отримання продавцем ТОВ БКП "ГРАНД ПАРК" від покупця ОСОБА_1 , визначену договором купівлі-продажу вартість майнових прав на спірне нежитлове приміщення, в сумі 419560 грн, колегія суддів вважає, що вимоги позову про розірвання спірного договору купівлі-продажу з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що вимоги про скасування державної реєстрації нежитлового приміщення №39, яке було зареєстроване за ОСОБА_1 , є похідними від вимог про розірвання спірного договору купівлі продажу, ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, то відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в задоволенні позову, в якому заявлено три немайнові вимоги, апеляційним судом відмовлено, а також розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору – 30280 грн, та розмір судового збору, який підлягав сплаті відповідачем за подачу апеляційної скарги в електронній формі – 10900 грн 80 коп. (3028*3*150%*0,8), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10900 грн 80 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2025 року скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю БКП "ГРАНД ПАРК" до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним Акту приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації нежитлового приміщення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БКП "ГРАНД ПАРК" (ЄДРПОУ 40974362) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10900 грн 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Л.М. Царюк

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.