Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №450/1645/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1645/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3363/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Підлужного В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, третьої особи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Любомира Теодоровича, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, третьої особи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Любомира Теодоровича, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обгрутнування позовної заяви покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої згідно сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 8647 від 02.06.1997 року увійшло право на земельну частку (пай) розміром 1,00 га. Повідомив, що 02.12.2024 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин відсутності належних правовстановлюючих документів на спадкове майно. З огляду на викладене, просив позовні вимоги задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема покликається на те, що позов було подано на підставі ст. 392 ЦПК України, яка прямо передбачає право особи звертатися до суду для визнання права власності, якщо відсутні належні документи та можливість реалізувати таке право в позасудовому порядку.

Також вказує на те, що суд проігнорував сертифікат на право приватної власності на землю від 02.06.1997 року. Сам по собі факт відсутності оригіналу сертифіката не є безумовною підставою для відмови, особливо коли наявна його копія, яка не ставиться під сумнів учасниками справи.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно з ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано оригіналу сертифікату на право приватної власності на землю, не наведено відомостей щодо його місцезнаходження, а також не надано жодних правовстановлюючих документів на підтвердження обставин, викладених у сертифікаті на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 8647 від 02.06.1997 року, зокрема розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації № 279 від 30.05.1997 року, на підставі якого такий було видано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2011 року Підберізцівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Підберізці, Львівського (Пустомитівського) р-ну, Львівської обл.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.03.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповіддю приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л.Т. № 260/02-14 від 02.12.2024 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) з огляду на те, що сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 8647594 від 02.06.1997 року втратив чинність згідно постанови КМ України № 801 від 12.10.1995 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Стаття 1216 ЦК України, передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п.15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчено сертифікатом, може бути успадковано.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 5 цього Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.03.2020 у справі №396/1683/18-ц9 якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай), при вирішенні спору про право на спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». За змістом ст.22, 23 ЗК України в редакції 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року N924-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай), є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 8647, виданого 02.06.1997 року головою Підберізцівської Ради народних депутатів, на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 279 від 30.05.1997 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну частку (пай) площею 1,00 в умовних кадастрових гектарах без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташовану на території Підберізцівської сільської ради Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.

Згідно додаткових пояснень по справі від 15.07.2025 року, а також заяви від 16.01.2026 року Підберізцівська сільська рада не заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене вище, позивачем ОСОБА_1 беззаперечними доказами доведена обставина набуття його батьком за життя права на земельну частку (пай), а тому право на земельну частку (пай) увійшло до складу спадщини, що відкрилася після смерті батька позивача.

За таких обставин, за позивачем слід визнати в судовому порядку право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті батька, оскільки відсутність правовстановлюючого документа перешкоджає позивачу оформити право на земельну частку (пай) у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.2, 376, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року – скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, третьої особи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Любомира Теодоровича, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на земельну частку (пай) орієнтованою площею 1,00 га в умовних кадастрових гектарах, без контурного визначеннязовнішніх меж на місцевості, що розташована на території Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28.01.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.