Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №461/7430/18 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/7430/18 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/2880/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Підлужного В.І.,

з участю: представника апелянта – Жаровського К.К., представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року у справі за заявою адвоката Прудиуса Олега Орестовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Вимоги заяви мотивував тим, що 19.10.2018 року Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/7430/18 винесено ухвалу, якою подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа задоволено та тимчасово обмежено боржника – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №466/5373/17, виданого 08.05.2018 р. Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 855838, 00 грн.

Заявник зазначав, що на даний час обставини у справі змінились - відпала потреба у забезпеченні виконавчого провадження, оскільки постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А.М. від 25.06.2019 р. виконавче провадження закінчене. В ході виконавчого провадження 30.10.2018 державним виконавцем було передано пакет документів з метою реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме - виставлено на продаж у системі СЕТАМ земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . 20.11.2018 року ДП «СЕТАМ»(м. Київ, вул. Стрілецька,4-6) проведено торги з реалізації лоту №312630, а саме-земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 лот продано за ціною 118856,40 грн. 27.11.2018 року кошти, що надійшли від реалізації майна боржника у розмірі 102178,35 грн. перераховано стягувану ОСОБА_3 . Також перераховано 10217,83 грн. виконавчого збору, 299,22 грн. витрат

виконавчого провадження та 6110,00 грн. витрат за проведення експертної оцінки арештованого майна. По земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3 електронні торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Відтак, в ході вказаного виконавчого провадження за рахунок реалізації майна ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість перед стягувачем ОСОБА_3 у розмірі 102178,35 грн., а виконавче провадження ВП № 56380796, в ході якого ухвалою Галицького районного суду м. Львова було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 - закінчено 25 червня 2019 року. Враховуючи наведене, просив заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року заяву задоволено.

Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яке було встановлено ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2018 року у справі №461/7430/18

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 .

Вважає, що при постановленні ухвали не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вона є незаконною та необґрунтованою.

Покликається на те, що за повідомленням Шевченківського ВДВС залишкова заборгованість боржника у виконавчому провадженні станом на 22.05.2025 року складає 1 23 4 263, 88 грн.

Звертає увагу суду на те, що матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів того, що боржник добровільно вчиняв будь – які дії щодо виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду. При цьому відсутні також докази наявності непереборної сили чи поважних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішень суду повністю або частково.

Стверджує, що належним доказом вжиття всіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта – ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що вказані обмеження застосовувались до боржника в межах виконавчого провадження як на особу, що є боржником, а на даний час виконавче провадження ВП № 56380796 закінчено 25 червня 2019 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2018 року подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа задоволено та тимчасово обмежено боржника – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №466/5373/17, виданого 08.05.2018 р. Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 855838, 00 грн.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А.М. від 25.06.2019 р. виконавче провадження закінчене.

В ході виконавчого провадження 30.10.2018 державним виконавцем було передано пакет документів з метою реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме - виставлено на продаж у системі СЕТАМ земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . 20.11.2018 року ДП «СЕТАМ»(м. Київ, вул. Стрілецька,4-6) проведено торги з реалізації лоту №312630, а саме-земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 лот продано за ціною 118856,40 грн. 27.11.2018 року кошти, що надійшли від реалізації майна боржника у розмірі 102178,35 грн. перераховано стягувану ОСОБА_3 . Також перераховано 10217,83 грн. виконавчого збору, 299,22 грн. витрат виконавчого провадження та 6110,00 грн. витрат за проведення експертної оцінки арештованого майна.

По земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3 електронні торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Відтак, в ході вказаного виконавчого провадження за рахунок реалізації

майна ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість перед стягувачем ОСОБА_3 у розмірі 102178,35 грн., а виконавче провадження ВП № 56380796, в ході якого ухвалою Галицького районного суду м. Львова було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 - закінчено 25 червня 2019 року.

Статтею ст.33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частиною 1 ст.441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

В той же час положеннями частини 5 статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу.

У справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень.

Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Виконання будь-якого рішення суду є складовою права на справедливий суд та обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Також у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що відпала потреба у забезпеченні виконавчого провадження, оскільки постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А.М. від 25.06.2019 р. виконавче провадження закінчене, однак тимчасове обмеження у виїзді за кордон продовжує існувати без обґрунтування, без необхідності його застосування.

Як вбачається з ухвали Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2018 року, обмежувальний захід було застосовано до боржника ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням судом факту наявності у останнього невиконаних зобов`язань та свідомого ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відтак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

ОСОБА_1 не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останнім здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що підставою для скасування вжитих судом заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, могли бути лише нові обставини, які настали після постановлення ухвали від 19.10.2018 року про вжиття таких заходів, та які вказують, що відпали підстави для їх застосування.

Згідно листа №-5/75049від 22.05.2025 року Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Львів ГТУЮ у Львівській області, заборгованість боржника ОСОБА_1 становить 1 876 979, 95 грн.

Надаючи оцінку виправданості застосованого обмеження ОСОБА_1 , колегія суддів враховує велику суму заборгованості та відсутність доказів на підтвердження того, що боржник вчиняє дії для її зменшення.

Сплата боржником 102178,35 грн. відбулась внаслідок реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а не свідомого виконання ним рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стягувача ОСОБА_3 , оскільки заявником не доведено, що відпала необхідність щодо застосування до боржника зазначених заходів обмеження, а тому заява про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на строк до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви адвоката Прудиуса Олега Орестовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28.01.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Н.О. Шеремета

Р.П. Цяцяк