Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №463/5489/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/5489/25 Головуючий у 1 інстанції: Боброва Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/811/3382/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Підлужного В.І.;

адвоката Лавринів М.Я.

– представниці заявниці ОСОБА_1 ;

приватного виконавця Маковецького З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 25 вересня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (як боржник у виконавчому провадженні) звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича (в подальшому – «приватний виконавець»), у якій просила суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича у виконавчому провадженні № 75238886, що полягають у відводі у виконавчому провадженні та передачі виконавчого провадження до Личаківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 05.06.2025 року у ВП №75238886 про відвід у виконавчому провадженні;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 05.06.2025 року у ВП №75238886 про передачу виконавчого проваджень до Личаківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соломії Кобельник від 09.06.2025 р. про прийняття виконавчого проваджень №75238886;

- зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути виконавче провадження №75238886 приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому Зоряну Вікторовичу;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича усунути порушення (поновити порушене право) прав боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №75238886.

Вимоги скарги мотивовані тим, що на виконанні у приватного виконавця Маковецького З.В. перебувало виконавче провадження № 75238886 щодо виконання виконавчого листа, виданого 05.06.2024 року Личаківським районним судом м. Львова по цивільній справі №463/87/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 доларів США безпідставно набутих коштів та 8 181 грн судового збору.

20 травня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклади мирову угоду, згідно умов якої узгодили у добровільному порядку остаточну суму коштів, які ОСОБА_1 передала готівкою, а ОСОБА_2 повідомив усіх осіб, яких це може стосуватися, про погашення боргу і відсутність будь-яких вимог і претензій до боржника, в тому числі - в межах цивільної справи №463/87/22.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2025 року згадану вище мирову угоду було затверджено. Таким чином сторони виконавчого провадження узгодили між собою усі умови повернення коштів без жодної участі приватного виконавця та вчинення ним будь-яких дій, які б свідчили про примусове стягнення будь-якої суми.

03 червня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Маковецького З.В. з метою уточнення її подальших дій щодо завершення виконавчого провадження та повідомила про намір скористатися раніше заброньованим закордонним паломницьким туром з урахуванням добровільного погашення боргу перед ОСОБА_2 . Приватний виконавець запропонував боржнику особисто прибути до його офісу, де повідомив про необхідність сплати 2700 доларів США в якості винагороди, та зазначив, що у разі відмови в оплаті жодних дій щодо завершення виконавчого провадження та оформлення відповідних документів вчиняти не буде. На вимогу боржника надати документи, які підтверджують обов`язок сплати зазначеної суми, а також банківські реквізити для її перерахування, приватний виконавець відмовився, заявивши, що кошти мають бути негайно передані його помічникам.

Оскільки жодного правового обґрунтування щодо розміру винагороди при добровільному погашенні боргу поза межами виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 зі сторони приватного виконавця Маковецького З.В. озвучено не було, жодних документів щодо завершення виконавчого провадження навіть на ознайомлення надано не було, ОСОБА_1 відмовилася залишати в офісі приватного виконавця будь-які кошти.

Зазначалося, що зі слів стягувача їй відомо, що після добровільного погашення боргу ОСОБА_1 ним було повідомлено приватного виконавця про виконання зобов`язання, складено розписку та заяву про відсутність претензій, а також подано заяву про повернення виконавчого листа без виконання.

05 червня 2025 року ОСОБА_1 в електронній формі отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 05.06.2025 про відвід у виконавчому провадженні та постанову від 05.06.2025 року про передачу виконавчого провадження до Личаківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Дані постанови мотивовані ніби-то поданням стягувачем 05.06.2025 року (по спливу двох днів після візиту боржника до офісу приватного виконавця та отриманням інформації про розмір винагороди; спливу двох тижнів після підписання стягувачем усіх документів щодо добровільного погашення боргу та відсутності у нього претензій) заяви про відвід з надуманими причинами щодо ніби-то упередженого відношення з ознаками особистої зацікавленості, при цьому заява про відвід виконавцю датована 05.06.2025 року (згідно інформації з оскаржуваної постанови), а усі документи, підписані стягувачем щодо відсутності претензій до боржника та добровільне погашення боргу, датовані 20.05.2025. Таким чином, приватний виконавець Маковецький З.В. взагалі не взяв до уваги факт добровільного виконання боргових зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 , хоча йому про такі обставини було відомо, оскільки боржник залишила приватному виконавцю копію розписки та заяви ОСОБА_2 від 20.05.2025 року, а стягувачем було у письмовій формі викладено звернення про повернення виконавчого документа без виконання.

Вважає, що приватним виконавцем Маковецьким З.В. без жодних на те правових підстав було створено штучні підстави для передачі виконавчого провадження в іншу установу, фактично реалізувавши раніше озвучені стороні боржника усні попередження щодо невчинення ним дій по завершенню виконавчого провадження у випадку відсутності оплати йому винагороди в озвученому ним розмірі (а.с. 1-4).

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 25 вересня 2025 року у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, така відмова мотивована тим, що «суд вважає, що дії приватного виконавця Маковецького З.В. щодо передачі виконавчого провадження до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв`язку із відводом є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, постановляючи рішення про передачу виконавчого документа державному виконавця на підставі постанови про відвід у виконавчому провадженні приватний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 46-49).

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги її скарги на дії приватного виконавця, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Стверджує, що «сторони виконавчого провадження узгодили між собою усі умови повернення коштів без жодної участі приватного виконавця та вчинення ним будь-яких дій, які б свідчили про примусове стягнення будь-якої суми коштів з боржника», а тому «доводи приватного виконавця про укладення між сторонами мирової угоди як результат його роботи у даному виконавчому провадженні, не підтверджені доказами, оскільки сторони добровільно та без жодної участі чи сприяння приватного виконавця досягли мирного врегулювання спору, в межах виконавчого провадження з боржника не було стягнуто жодних сум».

Зазначає, що «жодних обґрунтованих підстав для заявлення відводу приватному виконавцю не існувало та не було».

Вважає, що «у зв`язку з безпідставним та формальним відводом, дату час та мотивацію якого ОСОБА_3 у судовому засіданні обґрунтовано не зміг пояснити, матеріали виконавчого провадження були передані у іншу установу, тим самим створивши умови, при яких усі дії по завершенню такого виконавчого провадження приватним виконавцем зроблені не були, в тому числі не було скасовано заходів заборони виїзду за кордон, арешту майна, що створило ОСОБА_4 як особі, яка вже відновила порушене право ОСОБА_5 без участі приватного виконавця, перешкоди у реалізації її намірів, в тому числі про участь у паломницькому турі за кордоном» (а.с. 54-58).

15 жовтня 2025 року до Львівського апеляційного суду приватний виконавець Маковецький З.В. подав Відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувану нею ухвалу залишити без змін (а.с. 71-78).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони приватного виконавця, перевіривши матеріали справи, а також законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).

За змістом статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», за обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, стягувач має право заявити відвід приватному виконавцю (частина 1), який вирішується самим приватним виконавцем у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід (частина 3).

Матеріалами справи стверджується, що 05.06.2025 року стягувачем у виконавчому провадженні ОСОБА_2 було заявлено відвід приватному виконавцю Маковецькому З.В.: як зазначено у заяві про відвід – з підстав «упередженості» приватного виконавця до виконавчого провадження «з ознаками особистої зацікавленості».

В цей же день, 05.06.2025 року, постановою приватного виконавця заявлений йому відвід було задоволено (а.с. 5) і іншою постановою передано виконавче провадження до Личаківського ВДВС у місті Львові (а.с. 6), державний виконавець якого постановою від 09.06.2025 року це виконавче провадження прийняв до свого провадження (а.с. 7).

Як також стверджується матеріалами справи, заяву стягувача ОСОБА_2 про повернення йому виконавчого документа у зв`язку з погашенням боржником ОСОБА_1 боргу приватним виконавцем було отримано лише 09.06.2025 року (а.с. 42), тобто – вже після ухвалення ним 05.06.2025 року постанов про задоволення заяви стягувача про відвід та про передачу виконавчого провадження у Личаківський ВДВС міста Львова.

Саму ж заяву, датовану 20.05.2025 року, стягувачем було скеровано приватному виконавцю поштою лише 06.06.2025 року (а.с. 41), тобто – також вже після ухвалення останнім 05.06.2025 року постанов про задоволення заяви стягувача про відвід та про передачу виконавчого провадження у Личаківський ВДВС міста Львова.

У матеріалах справи не має жодних доказів того, що приватному виконавцю до 05.06.2025 року вже було відомо про відсутність претензій стягувача до боржника ОСОБА_1 та про укладення між ними 20-21 травня 2025 року мирової угоди.

Приватний виконавець не може відповідати за дії стягувача, зокрема – стосовно мотивів заявленого ним відводу приватному виконавцю.

Щодо доводів заявниці про наявність зловмисної домовленості між стягувачем та приватним виконавцем, то такі є лише припущенням заявниці (апелянта), а тому (у відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України) не можуть бути правовою підставою для задоволення скарги ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 25 вересня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 28 січня 2026 року.

Головуючий : Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.