Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №462/6612/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/6612/25 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А. І.

Провадження № 22-ц/811/3970/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (в подальшому – «позивач», «ТзОВ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 20200033792 від 09.01.2020 року в розмірі 39 631 грн 12 коп. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 09.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Договір позики № 20200033792 згідно з умовами якого сума позики за даним договором складає 23 000 грн. (в подальшому – «Договір позики»).

Зазначалося, що станом на 19.08.2025 року у відповідача утворилася заборгованість за Договором позики у розмірі 39 631 грн 12 коп., що складається з 22 035 грн. 10 коп. заборгованості за тілом кредиту та 17 596 грн. 02 коп. заборгованості за сумою комісії, які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 32-36).

Дане рішення оскаржила представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (а.с. 41-44).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року було відкрито апеляційне провадження за згаданою вище апеляційною скаргою позивача, ухвалено апеляційний розгляд справи у відповідності до статей 274, 368 та 369 ЦПК України здійснювати без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу (а.с. 66-67).

Вся кореспонденція, скерована судами (як першої, так і апеляційної інстанцій) відповідачу за адресою, зазначеною самим відповідачем в укладеному ним Договорі позики, та зазначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі, як адреса реєстрації місця проживання відповідача (а.с. 24, 31), повернулася до згаданих судів без вручення її адресату: з довідками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 30, 71).

За наведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 (частини 1-3) і 81);

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 3 і 4 частини 5 статті 12);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).

Відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд мотивував тим, що «позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би факт надання кредиту відповідачу у заявленому у позові розмірі», а також тим, що«у матеріалах справи, також, відсутній розрахунок заборгованості відповідача, що позбавляє можливості встановити точну суму боргу».

Колегія суддів вважає, що наведені вище висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Матеріалами справи стверджується наступне.

09 січня 2020 року між сторонами (ТзОВ/позивачем та відповідачем) було укладено Договір позики № 20200033792, згідно якого ТзОВ зобов`язувалося надати відповідачу позику у розмірі 23 000 грн. строком на 24 місяці, а відповідач зобов`язувався її повернути, сплачуючи позивачу щомісячно 1 993 грн. 43 коп. (а.с. 15-17).

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявні підписані особисто відповідачем Заява на отримання позики (а.с. 18), Паспорт позики (а.с. 19), Договір позики (а.с. 15-17), фотокопія паспорта відповідача та довідка про присвоєння йому ідентифікаційного номера (а.с. 20-21), перелік яких наведено у додатках до позовної заяви.

На аркуші 22 справи міститься виписка з особового рахунку відповідача, у якій наведено розрахунок заборгованості, стягнення якої є предметом позовних вимог, і з якої також вбачається те, що позивачем від відповідача було отримано 2 200 грн. проплат в рахунок погашення заборгованості за Договором позики.

Вищезазначені докази відповідачем спростовано не було, що є його (а не суду) процесуальним обов`язком, так само, як і не було подано до суду жодних заперечень стосовно заявлених до нього позовних вимог.

Якщо ж на переконання суду позивачем було подано до суду не достатньо доказів для обґрунтування заявлених ним позовних вимог, то у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд мав би роз`яснити позивачу необхідність подання до суду певних доказів, які суд вважав за необхідні подати (наприклад – Інформаційної довідки про перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки позичальника, яку долучено до апеляційної скарги (а.с. 62), «платіжних доручень, банківських переказів, тощо», як про це зазначено в оскаржуваному рішенні), та наслідки не вчинення цих процесуальних дій (неподання відповідних доказів, які на переконання суду є необхідними).

В поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалене на підставі лише наявних у матеріалах справи доказів заочне рішення могло б бути скасованим самим судом першої інстанції за заявою відповідача про перегляд заочного рішення – за умови подання останнім до суду обґрунтованих заперечень проти вимог позивача до нього, однак суд першої інстанції наданим йому правом на ухвалення заочного рішення не скористався.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, які обґрунтовуються Договором позики від 09.01.2020 року та іншими наявними у матеріалах справи доказами, а тому приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

Матеріалами справи стверджується, що позивач в ході розгляду даної справи поніс 6 056 (2 422 грн. 40 коп. + 3 633 грн. 60 коп.) грн. 00 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с. 12, 47), а також 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 45), а відтак ці судові витрати також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 39 631 грн. 12 коп. заборгованості за Договором позики.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 39 631 грн. 12 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 39 631 грн. 12 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 пункт 2, 376 частина 1 пункти 1 і 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ: 35310044, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А) 39 631 (тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 12 коп. заборгованості за Договором позики № 20200033792 від 09.01.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ: 35310044, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А) 16 056 (шістнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судових витрат, з яких:

-6 056 грн. 00 коп. сплаченого судового збору;

-10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 28 січня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.