Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №303/2306/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/2306/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Софілканич Марина Іванівна, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна між співвласниками та визнання за кожним з них права власності на частку будинку та на частку земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_2 від імені якого діє ОСОБА_3 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна між співвласниками та визнання за кожним з них права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки, кадастровий номер 2110400000:01:020:0435 площею 0,09897 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

До початку розгляду справи по суті, до суду першої інстанції, сторонами по справі, було подано наступне:

21 травня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

26 травня 2025 року представником відповідача подано зустрічний позов про встановлення факту роздільного проживання подружжя та визнання нерухомого майна особистою власністю одного з подружжя.

24 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надійшла заява про виклик свідків.

12 серпня 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів Державної прикордонної служби України інформації про час і місце перетину кордону України ОСОБА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.

Відзив представника ОСОБА_1 – адвоката Софілканич М.І. на позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 поділ майна між співвласниками та визнання за кожним з них права власності на частку будинку та на частку земельної ділянки залишено без розгляду.

У поновленні строку для подання зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту роздільного проживання подружжя та визнання нерухомого майна особистою власністю одного з подружжя відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту роздільного проживання подружжя та визнання нерухомого майна особистою власністю одного з подружжя повернуто заявнику.

Заяву представника відповідача Софілканич М.І. про виклик свідків повернуто без розгляду.

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів відмовлено.

Закрито підготовче провадження по справі.

Призначено справу до розгляду по суті.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Софілканич Марина Іванівна подала апеляційну скаргу на ухвалу від 12 серпня 2025 року про відмову у поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та залишення відзиву без розгляду, у якій просить скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з 11.01.2025 ОСОБА_1 постійно проживає та працює за кордоном, у Словацькій Республіці. Ухвала про відкриття провадження була вручена за місцем реєстрації ОСОБА_1 під розписку третьої особи, яка проживає у будинку і з якою остання не перебуває на постійному, безперервному зв`язку. Таким чином ухвалу про відкриття провадження не було вручено відповідачу. Вказує, що дізнавшись про позов не могла відразу прибути в Україну, через роботу. Також, потребувало значного часу пошуки адвоката та збір всіх можливих та необхідних доказів. При цьому, зазначає, що Договір про надання правової допомоги у даній справі Кробинець Л.Г. укладено тільки 02 травня 2025 року, тобто, поза межами встановленого судом строку для подання відзиву на позов. Апелянт вважає, що суд безпідставно не зважив на строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого судом для подання відповідачем відзиву, та який не є надмірним, а також ту обставину, що відзив поданий відповідачем до початку проведення підготовчого засідання. Суд повинен був врахувати обставини справи, наслідки ненадання відзиву та обґрунтованість причин неподання такого, перш ніж приймати рішення про залишення його без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Райко В.В., який діє у інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Представник апелянта адвокат Софілканич М.І. подала суду письмову заяву про відкладення розгляду справу у зв`язку з неможливістю бути присутньою у судовому засіданні за станом здоров`я. Доказів підтвердження поважності причин неявки суду не надано. Також представник апелянта Софілканич М.І. подала суду письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що стороною відповідача не отримано примірник апеляційної скарги із додатками, що унеможливило подання відзиву на апеляційну скаргу. Однак, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Софілканич М. І., є апелянтом у даній справі та саме вона подавала апеляційну скаргу, а тому таке клопотання є надуманим та безпідставним.

Представник позивача – адвокат Райко В.В. подав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки знаходиться на лікарняному. Доказів підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду про відмову у поновлені пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та залишення відзиву без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та залишаючи його без розгляду, суд першої інстанції виходив з пропущення строків для його подання та відсутності підстав для його поновлення.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд з врахуванням наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 31 березня 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна між співвласниками та визнання за кожним з них права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки, кадастровий номер 2110400000:01:020:0435 площею 0,09897 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

03 квітня 2025 року за поданим позовом відкрито провадження у справі та надано відповідачу ОСОБА_1 п`ятнадцять днів на подання відзиву на позов з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03квітня 2025 року направлена судом на адресу відповідача, та отримана 08.04.2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

21 травня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позов із заявою про поновлення пропущеного строку на його подання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Згідно із ч.1,ч.2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.

Таким чином, пропущений процесуальний строк, встановлений законом, за заявою учасника справи може бути поновлений судом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Матеріалами справи встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримала 08 квітня 2025 року, кінцевий строк подання відповідачкою відзиву на позов є 23 квітня 2025, відзив відповідачкою подано 21 травня 2025 року, тобто із значним пропуском строку встановленого судом.

Клопотання про продовження строку на подання відзиву від сторони відповідача суду не надходило. Таке клопотання могло бути подано до закінчення встановленого судом строку, оскільки продовжити в процесуальному розумінні можливо лише той строк, який триває.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та обґрунтовано залишив його без розгляду.

Доводи відповідача про перебування її за кордоном, зокрема у Словацькій Республіці, де вона працює, що завадило їй своєчасно подати відзив на позовну заяву, не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема, до відзиву на позовну заяву відповідачка надала один листок ксерокопії свого закордонного паспорта де зазначено, що вона в`їхала в Словацьку Республіку 11.01.2025 року, натомість остання не додала до даного відзиву копію листка свого закордонного паспорту з відміткою про в`їзд в Україну, що надало б можливість встановити дату її повернення в Україну.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідачки в апеляційній скарзі, що нею укладено договір про надання послуг представника від 02.05.2025 року, оскільки і після укладення даного договору відповідачем пропущено встановлений судом строк на подання відзиву, та не подавалось жодних заяв щодо продовження такого строку.

Безпідставними і надуманими є посилання відповідачки в апеляційній скарзі, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримала третя особа, яка не перебуває з нею на постійному, безперервному зв`язку, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі направлена за адресою місця проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , яка вказана відповідачкою у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційній скарзі та інших документах, що знаходяться у матеріалах справи.

Згідно із ч.3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Ухвала про відкриття провадження у справі та доданий до неї позов з додатками, отримана повнолітнім членом сім`ї відповідачки, що не спростовано відповідачкою, та підтверджує належність повідомлення відповідачки та отримання ухвали суду.

Таким чином ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву та залишення відзиву без розгляду постановлена судом з дотримання норм процесуального права, і підстав для її скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Софілканич Марина Іванівна залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: