Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №747/21/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/21/26

Провадження № 2/747/74/26

РІШЕННЯ

іменем України

28.01.2026 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі - головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що 20.11.2021 між нею та відповідачем було укладено шлюб, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, відповідач сплачує аліменти на дитину згідно із судовим наказом від 02 грудня 2025 року. В даний час позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працює, окрім соціальної допомоги, інших доходів не має, відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дружини. Тому позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання як дружини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку – до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Талалаївського районного суду від 08 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 28 січня 2026 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явились, від представника надійшла до суду заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином – матеріали справи містять поштову розписку про вручення відповідачу судового виклику, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень з приводу позову від відповідача ОСОБА_2 до суду не надійшло, тому розгляд справи проводиться судом на підставі наявних у справі доказів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю дитини є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8) Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.5) Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою Талалаївської селищної ради від 011.2025 (а.с.7)

При розгляді зазначено справи судом застосовуються наступні норми сімейного законодавства. Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Згідно з ч. ч. 2, 4, ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Статтею 85 СК України урегульовані правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Аналіз даних положень дає підстави вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини на утримання чоловіком протягом усього терміну її вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина до трьох років, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. При цьому, головною умовою присудження аліментів, згідно приписів ст. 84 СК України, є наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу дружині яка проживає із дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина під час вагітності потребує матеріальної допомоги не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині під час вагітності незалежно від цієї обставини. Судом встановлено, що відповідач є чоловіком позивачки, яка потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка до досягнення народженою спільною дитиною трьох років, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог ст. 84 СК України. Згідно із ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки у позивачки ОСОБА_1 виникло право на утримання аліментів від чоловіка, а відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає матеріальну допомогу в необхідному розмірі, будь-яких заперечень проти позову відповідачем не надано, тому позов підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, судом враховується, що відповідач є працездатний, жодних доказів того що він не може сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення народженою дитиною трирічного віку суду не надав. Так будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, стягнень з відповідача за виконавчими документами, матеріали цивільної справи не містять. Відтак, суд приходить до висновку, що з урахуванням положень ст. ст. 77, 80 СК України, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягувати аліменти на дружину ОСОБА_1 до досягнення народженою в шлюбі дитиною трирічного віку частці від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 22 лютого 2024 року. Суд вважає, що пред`явлений розмір аліментів у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача є достатнім, та не поставить його у скрутне матеріальне становище. Крім цього слід зазначити, що відповідачем не надано до суду доказів неспроможності його надавати допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, та матеріали справи таких доказів не містять, або доказів які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов`язку утримувати дружину. Також до суду не надано доказів протипоказань до праці відповідача за станом здоров`я чи з інших причин, тому має можливість матеріально утримувати дружину - позивачку по справі, до досягнення народженою дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, та слід стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку доходу (щомісячно) починаючи стягнення з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зважаючи на положення ч.6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 1331, 20 грн, оскільки позивачка при зверненні до суду з даним позовом звільнена від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 84, 180-184, 191 СК України, ст. ст. 12, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, як на дружину, в розмірі 1/4 (одна четверта) частина його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 січня 2026 року і до 26 грудня 2026 року включно.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331, 20 грн

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації – АДРЕСА_2 (РНОКПП – невідомий)

Суддя Л.В.Тіщенко