Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №650/311/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/311/26

Провадження № 1-кп/650/362/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в залі Великоолександрівського районного суду Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026232090000005 від 06.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Калинівське Великоолександрівського району Херсонської області, українця, громадянина України, має базову середню освіту, не одруженого, не працюючого, неповнолітніх дітей або інших осіб на утриманні не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14.03.2019 вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 395, 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки,

- 26.11.2025 року вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області, за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, судимість не знята та не погашена,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 05.01.2026 близько 23:00 години, перебуваючи в приміщені кімнати зали будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, який виник під час спілкування з ОСОБА_4 , з особистих мотивів, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, умисно, взявши до правої руки дерев`яну швабру, завдав одного удару в область голови, а саме передньої волосистої частини та п`ять ударів ступнею правої ноги в область обличчя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани волосистої частини голови та саден обличчя (область лоба, ліва щока, ніс, підборіддя) які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_3 , 05.01.2026 близько 23:00 години, перебуваючи в приміщені кімнати зали будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, який виник під час спілкування з ОСОБА_5 , з особистих мотивів, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, умисно, взявши до правої руки дерев`яну швабру, завдав одного удару в область голови, а саме передньої волосистої частини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани волосистої частини голови (центр тім`я), яке згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із заявою обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно до правил, передбачених ст. ст. 381-382 КПК України.

Заяву про розгляд обвинувального акту у суді в спрощеному провадженні надали і потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником ОСОБА_6 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінальних проступків встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, без будь-якого незаконного примусу чи обіцянки, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, приймаючи до уваги заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, заяву потерпілого, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що події кримінальних проступків мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії по першому епізоду за ч. 1 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, по другому епізоду за ч. 1 ст. 125 – як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає вчинення злочину особою повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є кримінальними проступками; наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставини; дані про особу обвинуваченого; відповідно до громадської характеристики характеризується негативно, раніше судимого.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26.11.2025 року ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт, покарання не виконано.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в абз. 1 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного покарання чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після оголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Вищевказана позиція щодо призначення покарання за сукупністю вироків висловлена також і в постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к та від 14 липня 2021 року у справі №443/806/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КК України громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 , можливо призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, заборон для призначення якого, враховуючи зміст матеріалів дізнання та правила ст. 56 КК України немає та в силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26.11.2025 року.

При цьому, при визначенні покарання у виді громадських робіт, суд керується ч. 2 ст. 71 КК України, згідно з якою, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановлено для даного виду покарання.

Вказане покарання відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування по кримінальному провадженню запобіжний захід не застосовувався. Підстав для його обрання та застосування суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26.11.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Речовий доказ: дерев?яну швабру з написом «ТУАЛЕТ», зі слідами невідомої речовини бурого кольору, яка поміщена 2 білих полімерних мішки, які зшиті між собою з контрольним талоном та опечатані відтиском печатки «Для довідок № 37» – повернути власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, в порядку передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_7