Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №160/32314/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа №160/32314/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Кузя Олександра Миколайовича до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.11.2025 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Кузя Олександра Миколайовича до Межиріцької сільської ради, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3595-61/VІІІ Про відмову гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), площею 2,00 га кадастровий номер земельної ділянки 1223584500:01:001:1455 та надання її у власність;

- відстрочити виконання рішення сесії Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), площею 2,00 га кадастровий номер земельної ділянки 1223584500:01:001:1455 та надання її у власність до припинення (скасування) на території України воєнного стану;

- стягнути з Межиріцької сільської ради ( код ЄДРПОУ 04338948) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) правову допомогу у розмірі 20 000 грн та судовий збір у розмірі 2906,88 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням чотирнадцятої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 03.11.2021 року №.1306 -14/VІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦВПЗ01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської ради, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 площею 12,0499 з кадастровим номером 1223584500:01:001:0819 зареєстрованого в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно 29.08.2013 року номер запису про інше речове право 2417619. На підставі означеного вище рішення між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на виконання послуг з розроблення документації із землеустрою, а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦВПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської ради. ФОП ОСОБА_3 розроблений проект землеустрою, сформовано земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (код КВЦВПЗ 01.03) та внесено відомості до Державного земельного кадастру. Земельній ділянці 2,00 га присвоєно кадастровий номер 1223584500:01:001:1455 . Рішенням шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3597-61/ VІІІ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х “Перехідних положень” Земельного кодексу України. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

15.12.2025 року від Межиріцької сільської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Рішенням шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3597-61/VIII відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Правові підстави відзиву: Відповідач прийняв рішення посилаючись на п.п.5 п.27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, яким заборонено протягом воєнного стану передавати земельні ділянки у власність. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно із ч. 1 ст.10 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Рішенням шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3596-61/VIII позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в зв`язку з тим, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації, але не позбавлено права на повторне звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою до Мижиріцької сільської ради, після припинення дії вищевказаної норми закону. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (далі Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та триває, зокрема, станом на час звернення позивача до суду . Законом України від 24.03.2022 року №2145-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07.04.2022 року, внесено зміни до Розділу X Перехідні положення ЗК України, а саме - доповнено пунктами 27 і 28. Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Оскільки позивач просить суд відстрочити виконання рішення сесії Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), площею 2,00 га кадастровий номер земельної ділянки 1223584500:01:001:1455 та надання її у власність до припинення (скасування) на території України воєнного стану, відповідно усвідомлює про те, що на протязі дії вказаного закону України неможливо проведення затвердження проекту землеустрою Мижиріцькою сільською радою до усунення процесуальної норми закону. Позивач стверджує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності, це суперечить його твердженням в позовній заяві, щодо проведення ним всіх відповідних процесуальних дій - підготовки документів землеустрою до затвердження їх сільською радою. Крі того спірні правовідносини позивачем ніяким чином процесуально не підтверджені. Відсутність спірних правовідносин в адміністративному судочинстві означає, що немає спору між суб`єктом владних повноважень та іншою особою щодо реалізації прав, свобод чи обов`язків, а отже, немає підстав для звернення до адміністративного суду, оскільки він розглядає саме публічно-правові спори. Якщо ж спір виникає, але стосується приватно-правових питань, або не відповідає критеріям адміністративної юрисдикції (наприклад, є кримінальним провадженням), суд відмовляє у розгляді, а справа перейде до іншого органу (цивільного суду, слідчого судді тощо). Таким чином, наявність саме спірних публічно-правових правовідносин є обов`язковою передумовою для розгляду справи в адміністративному суді.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 12.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 14.11.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

26.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.

28.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням чотирнадцятої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 03.11.2021 року №.1306 -14/VІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦВПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської ради, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 площею 12,0499 з кадастровим номером 1223584500:01:001:0819 зареєстрованого в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно 29.08.2013 року номер запису про інше речове право 2417619

На підставі зазначеного вище рішення між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на виконання послуг з розроблення документації із землеустрою, а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦВПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської ради.

ФОП ОСОБА_3 розроблений проект землеустрою, сформовано земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства ( код КВЦВПЗ 01.03) та внесено відомості до Державного земельного кадастру. Земельній ділянці 2,00 га присвоєно кадастровий номер 1223584500:01:001:1455.

Рішенням шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3597-61/VІІІ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Вважаючи рішення шістдесят першої сесії Межиріцької сільської ради восьмого скликання від 23.09.2025 року № 3595-61/VІІІ Про відмову гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.

За змістом частин першої-третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами здійснюється поетапно.

Своєю чергою, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому вищенаведений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Утім, суд зауважує, що підстави, передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, розраховані на застосування у мирний час.

Разом з тим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено відповідним Законом, в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти і дотепер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі Закон № 2145-IX) внесені зміни, серед іншого, до ЗК України.

Зокрема, Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022.

Отже, Закон № 2145-XI має на меті врегулювати земельні правовідносини в умовах дії воєнного стану та встановлює певні особливості, дотримання яких є обов`язковим. Так, з дня набрання чинності цим Законом діє установлена законом заборона у тому числі на надання органами місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок комунальної власності.

При цьому суд вважає, що в період дії воєнного стану зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в період дії воєнного стану, безвідносно до підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

В іншому разі, якщо виходити з тієї позиції, що відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов`язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.

При цьому суд також бере до увагу правову позицію, викладену у постанові КАС ВС від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

У вказаному рішенні зазначено, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Крім того, колегія суддів КАС ВС констатувала, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у вищезазначеній постанові Верховний Суд вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 розділу X "Перехідних положень" ЗК України.

Наведена правова позиція підтримана касаційним судом у наступних своїх постановах від 18.02.2025 у справі № 380/10564/22, від 18.09.2024 у справі № 380/11336/22, від 23.09.2025 у справі № 160/10127/23.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, оскільки спірне рішення відповідача ґрунтується саме на імперативних вимогах підпункт 5 пункту 27 розділу X ЗК України, суд доходить висновку, що таке рішення прийняте правомірно та з дотриманням вимог законодавства, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.

Відповідно до статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Кузя Олександра Миколайовича до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник