Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №523/23971/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/23971/25

Провадження №2/523/2301/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 17 м. Одеси, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 523/23971/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому просив суд зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням Суворовського районного суду м.Одеси по цивільній справі №523/19899/21 від 03.02.2022 року до 1500 (однієї тисячі п`ятсот) гривень щомісячно на утримання ОСОБА_3 , 2013 року народження, починаючи з дати подання позовної заяви до суду.

В обґрунтування позову зазначив, що за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по цивільній справі №523/19899/21 від 03.02.2022 року на користь відповідача ОСОБА_2 з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно.

Після ухвалення зазначеного рішення його матеріальне становище істотно погіршилося. Він втратив роботу і наразі не має стабільного доходу. Крім того, на його утриманні перебувають дві неповнолітні дитини, 2020 та 2024 років народження, які проживають з ним та повністю забезпечуються за його рахунок.

Ухвалою Пересипський районного суду м. Одеси від 20 листопада 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» надав заяву про підтримання позовних та про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою про отримання судової повістки. Відзиву від відповідачки на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 2022 року Суворовським районним судом м.Одеси ухвалено рішення по справі № 523/19899/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з 08.11.2021 року і до її повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що він не має можливості виплачувати аліменти на утримання старшої дитини в розмірі 3000,0 грн, так як на його повному утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, крім того значно погіршився його матеріальний стан, він втратив роботу.

На підтвердження своїх вимог, позивач зазначив про те, що в нього народилося ще двоє дітей, що підтверджується копіює свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 виданого 26 грудня 2020 року Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), та копією свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На підтвердження погіршення матеріального становища, позивачем надано суду копію Наказу № 1-К-1 від 31.10.2025 року виданого КП Львівської обласної ради «Львівський обласний центр підготовки населення до національного спротиву «Захист Львівщини» про його звільнення, а саме, з вказаного наказу вбачається про те, що ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з кадрів з 31.10.2025 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КУпАП.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Дослідивши доводи позивача та надані суду докази, суд зазначає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, які народилися в іншому шлюбі, при цьому одна дитина 2020 року вже була народжена, станом на дату ухвалення рішення суду від 03 лютого 2022 року про стягнення аліментів, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , 2013 року народження, та суперечитиме її інтересам.

Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними зокрема у постанові від 03 липня 2024 року у справі №552/2073/23, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Сам факт народження у позивача дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, визначених на підставі рішення суду, в твердій грошовій сумі.

Суд виходить із того, що оскільки аліменти на старшу доньку стягуються з позивача у твердій грошовій сумі, то для визначення меншого розміру аліментів, платнику аліментів необхідно надати докази не лише погіршення свого матеріального стану, а й довести матеріальну неспроможність надалі сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів погіршення матеріального стану позивача (розміру доходу або його відсутність).

Наданий суду наказ №1-К-1 від 31 жовтня 2025 року Комунального підприємства Лівівської обласної ради «Лівівський обласний центр підготовки населення до національного спротиву «Захист Львівщини» про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з кадрів з 31 жовтня 2025 року за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України свідчить лише про факт звільнення відповідача на конкретну дату 31 жовтня 2025 року, що не виключає його можливого одразу подальшого працевлаштування, отримання доходів з інших джерел.

Суд виходить із того, що позивач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, та будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання доньки не надав, в свою чергу обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Таким чином, суд встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2026р., у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.

Суддя К.О. Далеко