Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №160/33149/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуСправа №160/33149/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

19.11.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та незаконними дії Відповідача, Центрального ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) утриматися від внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 без належних правових підстав (факту притягнення Позивач до відповідальності).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час перегляду свого електронного військово-облікового документа у системі «Резерв+» ОСОБА_1 виявив, що до його запису внесено інформацію про порушення правил військового обліку «Вас розшукує ТЦК від 09.06.2025 року», хоча позивач жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності та не отримував повісток чи повідомлень від відповідача. Більш того позивач має відстрочку від призову. Однак, незважаючи на це відповідач здійснює розшук через інші органи, що є безпідставним і незаконним. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, згідно з Конституцією України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, і відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених законом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі №160/33149/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.12.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що повісткою № 3500911, яка була надіслана засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за номером відправлення 0610253954607 позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 30.05.2025 року об 09:00 год для уточнення даних. За фактом неприбуття до ТЦК та СП у день, місце і час, визначеними повісткою № 3500911 позивач порушив правила військового обліку (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543), у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено електронне звернення Е2391086 до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Станом на дату подання відзиву позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи обізнаним у необхідності прибуття за викликом повісткою № 3500911 стосовно позивача, не прибував, заява в порядку ст. 279-9 КУпАП щодо визнання вчиненого правопорушення та згода на винесення постанови за відсутності не надходила. У зв`язку з виявленим порушенням правил військового обліку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесена інформація щодо встановленого та виявленого факту.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під ОСОБА_2 виявив, що до його запису внесено інформацію про порушення правил військового обліку «Вас розшукує ТЦК від 09.06.2025 року».

10.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив:

- вилучити/відізвати/скасувати із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та/або Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів інформацію/звернення та/або АІС «Оберіг» про доставлення/розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКГ НОМЕР_2 до ТЦК та СП та/або, як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» та/або щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

???- зняти/виключити/скасувати повідомлення/інформацію в АІС «Оберіг» та/або в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів та/або в будь-якому іншому реєстрі «порушення правил військового обліку» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яке відображається в застосунку «Резерв+» та військово-обліковому документі сформованому за допомогою застосунку «Резерв+».

Відповідачем відповіді на зазначену заяву надано не було.

Позивач зазначає, що у нього відсутній обов`язок прибути до ТЦК та СП, оскільки останній має відстрочку від призову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Той факт, що відповідач посилається на те, що станом на 09.06.2025 у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» наявна інформація про неприбуття ОСОБА_1 за повісткою до ТЦК та СП, то на переконання суду, означене не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення його прав, оскільки, як встановлено, до Національної поліції надсилалося звернення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 про доставлення громадянина ОСОБА_1 , за вчинення ним правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення» не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Що стосується позовної вимоги відносно зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 утриматися від внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 без належних правових підстав (факту притягнення позивача до відповідальності), то така на переконання суду, наразі є передчасною.

Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової допомоги від 10.11.2025 року, додаток від 10.11.2025 року №1; акт виконаних робіт від 17.11.2025 року; довідку про оплату послуг адвоката від 10.11.2025.

З договору про надання правової допомоги від 10.11.2025 року вбачається, що його укладено між адвокатом Івановим Олексієм Андрійовичем (надалі - адвокат), з однієї сторони та ОСОБА_1 (надалі - клієнт).

Згідно з пунктом 4.1. договору розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв`язку з виконанням даного договору, узгоджується сторонами додатково та визначається в додатку №1 до даного договору.

Додатком №1 від 10.11.2025 року розмір гонорару за виконання вказаного договору обчислюється сторонами відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та становить 10 000,00 грн.

Актом виконаних робіт від 17.11.2025 року адвокат надав клієнту наступні послуги: надання усних консультацій - 1 година; ознайомлення з документами які мають відношення до справи - 1 година; аналіз судової практики - 1 година; розроблення правової позиції - 1 година; складення на направлення адвокатського запиту - 1 година; направлення двох адвокатських запитів – 3 години; складення та направлення позовної заяви - 8 годин. Погодинна оплата гонорару встановлюється у сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. за 1 (одну) годину роботи адвоката по виконанню доручення клієнта. Відповідно до умов договору Сторони дійшли згоди, що гонорар Адвоката має фіксований розмір, становить 10000 (десять тисяч) грн. та сплачений в повному обсязі під час укладення договору.

Оплата за послуги підтверджується довідкою про оплату юридичних послуг адвоката від 10.11.2025 року на суму 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі №540/5794/21.

У постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд встановив, відповідачем подавались заперечення щодо заявлених витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідача, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4 000,00 грн понесених витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,00 грн.

Отже, судовий збір у розмірі 605,60 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко