Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/15615/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/15615/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/15615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін ухвалено рішення у справі №160/15615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, яким задоволено позовні вимоги.

14.01.2026 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.

19.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/15615/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень до розгляду в порядку письмового провадження.

21.01.2026 року від відповідача надійшли заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування яких зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 500 грн є значно завищеним та необґрунтованим, представником позивача не підтверджено, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу були необхідними та вплинули на результат розгляду справи.

Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали заяви щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір (угода) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року №16/01-06/23; додаткову угоду від 18.12.2024 року до договору №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року; акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 24.06.2025 року по договору; додаток №13/05-25 від 12.05.2025 року; рахунок на оплату від 12.05.2025 року №56; платіжна інструкція від 12.05.2025 року №324.

З договору (угоди) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року №16/01-06/23 вбачається, що його укладено між Адвокатським об`єднанням «Адвіс», в особі керівника Весніна Сергія Олександровича (надалі - Адвокатське об`єднання), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія», в особі директора Тихомирової О.Є. (надалі - клієнт).

Згідно пункту 3.2. договору розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвоката за виконання доручення до цього договору, узгоджується сторонами та визначається у додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Остаточний розмір гонорару адвоката встановлюється в акті приймання передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 24.06.2025 року та додатком №13/05-25 від 12.05.2025 року до договору погоджено надання професійної правничої допомоги щодо оскарження рішень відповідача, що були предметом позову; консультація клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного Суду - 1000 грн; підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу – 4 год. 5000 грн.; підготовка відповіді па відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів та обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу – 2 год. 2500 грн.

Сторонами підтверджено, що клієнт до підписання даного акту сплатив адвокатському об`єднанню вартість визначених послуг (гонорар) в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) в повному обсязі.

Рахунком на оплату № 56 від 12 травня 2025 року виставлено до оплати 65000,00 грн одночасно по додатку №13/05-25, а також за іншими додатками за договором.

Оплата за послуги здійснена згідно платіжної інструкції від 12.05.2025 року №324 на суму 65 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи надані відповідачем заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/15615/25 – задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмір 5 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська