Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №160/32628/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 рокуСправа №160/32628/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у Дніпропетровській області щодо розгляду заяви від 15.09.2025 про надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати розглянути дану заяву та повідомити позивача про результати її розгляду.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив розглянути заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Заява про відстрочку під час мобілізації з додатками була направлена засобами АТ "Укрпошта" - поштовим відправленням №0813900425911 та отримана відповідачем 17.09.2025 року, однак відповіді позивач не отримав.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у Дніпропетровській області щодо нерозгляду заяви від 15.09.2025 про надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/32628/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

17.11.2025 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

18.11.2025 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

03.12.2025 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№99274/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-Х передбачено, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період мають громадяни, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю 1 чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними, та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності не військовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1 чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно із частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХI перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 6 Порядку №560 визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 поштовими засобами направив заяву з додатками до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка Комісією про надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 не розглядалась, у зв`язку з тим, що згідно даних автоматизовано інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» ОСОБА_1 відповідно до підпунктів 16-23 пункту 58 Порядку №560 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (бронювання до 11.02.2026 р.).

Комісія про надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 не може розглянути заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду Комісією про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 повинен з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 , власноруч написати заяву, про скасування відстрочки згідно підпунктів 16-23 пункту 58 Порядку №560, лише після цього Комісія розгляне його заяву за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХIІ.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

03.12.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вх.№64746/25, в якому представник позивача з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

У відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу для відмови в задоволенні позову, посилається на підпункти 16-23 пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

По-перше, у пункті 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період не має 16, і тим більше 23 підпункти.

По-друге, у пункті 58 Порядку визначає порядок подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

По-третє, порядок жодним чином не виключає обов`язок Комісії при ТЦК та СП розглянути отриману заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку передбачену пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повідомити не пізніше наступного дня про ухвалене рішення, навіть при наявності в заявника бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на викладене, на думку представника позивача, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив розглянути заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Заява про відстрочку під час мобілізації з додатками була направлена засобами АТ "Укрпошта" - поштовим відправленням №0813900425911 та отримана відповідачем 17.09.2025 року, однак відповіді позивач не отримав.

17 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся через електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом, в якому просив:

- повідомити, яке рішення прийнято Комісією про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 року;

- направити копію Протоколу Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів про відстрочку під час мобілізації.

Адвокатський запит був отриманий засобами електронної пошти 17.10.2025 року об 19 годині 12 хвилин, однак відповіді представнику позивача також не надано.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у Дніпропетровській області щодо нерозгляду заяви від 15.09.2025 про надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положеннями частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-Х передбачено, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період мають громадяни, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю 1 чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними, та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності не військовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1 чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

Предметом позову у цій справі є оскарження відмови у розгляді заяви позивача в наданні відстрочки від призову, у зв`язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи, що передбачено пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, спір між сторонами виник щодо правильного тлумачення та застосування абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив розглянути заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Заява про відстрочку під час мобілізації з додатками була направлена засобами АТ "Укрпошта" - поштовим відправленням №0813900425911 та отримана відповідачем 17.09.2025 року, однак відповіді позивач не отримав.

17 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся через електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом, в якому просив:

- повідомити, яке рішення прийнято Комісією про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 року;

- направити копію Протоколу Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів про відстрочку під час мобілізації.

Адвокатський запит був отриманий засобами електронної пошти 17.10.2025 року об 19 годині 12 хвилин, однак відповіді представнику позивача також не надано.

Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХI перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 6 Порядку №560 визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі №0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 №2-зп в справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 №9- рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що згідно даних автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» ОСОБА_1 відповідно до підпунктів 16-23 пункту 58 Порядку №560 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (бронювання до 11.02.2026 р.), так як вказана обставина не може бути підставою для нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 року.

Щодо зобов`язання відповідача розглянути подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо, зокрема, для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Згідно з пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача є необхідним зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 13.11.2025 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник