Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №473/5594/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5594/25

РІШЕННЯ

іменем України

"28" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої – судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Берікул Лілією Володимирівною, до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтування позовних вимог вказують, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком останнього є відповідач ОСОБА_2 . Проте, останній тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема, не бере участі у вихованні, матеріальному утриманні, не цікавиться потребами, не підтримує з ним жодних зв`язків, у зв`язку з чим у позивачки виникають перешкоди у здійсненні в інтересах дитини різних соціально значимих дій.

Враховуючи вказані обставини, з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини, позивачка просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представниця адвокат Берікул Л.В. не з`явилися, проте надали заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився.

Представники третіх осіб без самостійних вимог - не з`явилися, проте надали заяву про розгляд без їх участі та підтримання позовних вимог, вказували на наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина.

Заслухавши показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до вимог ст. ст.150, 155, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п.2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 року).

Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Суд встановив, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачкою.

З пояснень учасників справи, показань свідка ОСОБА_4 , а також досліджених матеріалів справи (а.с. 8,9,12,13,14,26) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: не підтримує з сином жодних зв`язків, не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не бере участі у її вихованні, не цікавиться навчанням, успіхами, потребами дитини.

Отже, з наданих доказів вбачається, що відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за яких не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Миколаївської області надано письмовий висновок від 03 листопада 2025 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина, оскільки це буде відповідати інтересам останнього.

Таким чином, враховуючи наявні докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його сина.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради про позбавлення батьківських прав –задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М. С. Булкат