Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №459/113/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/113/25

Провадження № 1-кп/459/10/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142150000078 від 02.10.2024відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовква Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, із встановленою інвалідністю ІІІ групи, згідно ст.89 КК України раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Волсвин Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, із встановленою інвалідністю ІІІ групи, згідно ст. 89 КК України раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України

У С Т А Н О В И В:

28.09.2024 приблизно о 00 годині 50 хвилин ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 , перебуваючи на території АЗС «ОККО – ДРАЙВ», яка знаходиться за адресою: м. Шептицький, вул. Львівська, 51, вчинили словесний конфлікт із ОСОБА_8 , в ході якого реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно завдали декілька ударів кулаком в область обличчя та голови ОСОБА_8 . Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою спинки носа та садна, перелом кісток носа без зміщення, навколоорбітальні гематоми з 2-ох сторін, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопоршення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК Украхни не визнав та повідомив, що подія відбувалася восени 2024 року у вечірній час доби, проте точної дати події не пригадує. Пригадав, що він разом із ОСОБА_4 перебували у барі «Імперія». До їхнього столика підійшов невідомий на той момент чоловік, який згодом, як стало відомо в суді, є потерпілим ОСОБА_9 . Останній поводився зухвало, тому між ними виникла неприязнь. Пізніше, після закриття бару близько 23:00 год, обвинувачений разом із п. Корженевським поїхали на АЗС «ОККО», що розташована по вул. Львівській на в`їзді до м. Шептицького. На момент їх прибуття там уже перебували п. Білецький, п. Бай та ще один невідомий чоловік, а також кілька дівчат, які сиділи на вулиці за столиками. Зауважив, що усі учасники конфлікту перебували у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживали алкоголь. Згодом, між ним і потерпілим почалася словесна перепалка, під час якої використовувалась нецензурна лексика з обох сторін. Причиною загострення конфлікту обвинувачений вважає образливі висловлювання потерпілого та його зухвалу поведінку, а також те, що до обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підсіла одна з дівчат із компанії потерпілого. Близько 00:00 год ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_10 та наніс йому один удар правою рукою в ділянку шиї. У відповідь потерпілий наніс обвинуваченому удар в обличчя обвинуваченого. Після цього між ними виникла бійка, під час якої обвинувачений ОСОБА_6 завдав ще один удар у ділянку обличчя потерпілого, пояснюючи свої дії самообороною. У конфлікт втрутилися ОСОБА_4 та п. Бай з метою розборонити учасників конфлікту. ОСОБА_11 також наносив удари ОСОБА_4 . Бійка переросла у штовханину та перемістилася до входу в приміщення АЗС. Конфлікт тривав орієнтовно до 20 хвилин і завершився після прибуття працівника поліції. ОСОБА_6 визнав факт нанесення удару потерпілому, однак зазначив, що не мав наміру принижувати його чи спричиняти тілесні ушкодження. Він стверджує, що значної шкоди потерпілому не завдавав, у медичні заклади не звертався. Обвинувачений зазначив, що АЗС є громадським місцем, однак, на його думку, сторонні відвідувачі безпосереднього конфлікту не спостерігали. Провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України він не визнав, проте не заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Цивільний позов потерпілого заперечив у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (за ч. 2 ст. 296 КК України) заперечив та повідомив, що подія відбувалась наприкінці вересня 2024 року. Того вечора він разом із ОСОБА_6 перебував у барі «Імперія». Після закриття закладу вони на таксі поїхали на автозаправну станцію «ОККО», розташовану по вул. Львівській на виїзді з м. Шептицького. На АЗС вони придбали пляшку рому, каву та сиділи за столиком на вулиці. За сусідніми столиками сиділи троє чоловіків, як згодом з`ясувалося п. Білецький, п. Бай (його сусід) та ще один чоловік, а також кілька незнайомих дівчат. Потерпілого ОСОБА_10 він на той момент особисто не знав. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виникла словесна перепалка, причини якої обвинувачений ОСОБА_4 пояснити не зміг. Згодом ОСОБА_6 підвівся зі столика та підійшов до ОСОБА_10 , після чого між ними розпочався конфлікт. Момент початку бійки та перший удар він не бачив, оскільки розмовляв з п. Баєм (хотів залагодити конфлікт). Обвинувачений ОСОБА_4 , маючи намір припинити сварку, підійшов, щоб їх розборонити. У цей момент, за його твердженням, ОСОБА_11 наніс йому удар у щелепу. Після отриманого удару обвинувачений ОСОБА_4 наносив удари п. Білецькому у відповідь, переважно в ділянку обличчя. Точну кількість ударів він не пригадав. Видимих наслідків своїх ударів у потерпілого під час конфлікту він не бачив. Конфлікт згодом перемістився в напрямку головного входу до приміщення автозаправної станції та переріс у штовханину. Також обвинувачений зазначив, що крові чи інших явних тілесних ушкоджень у потерпілого під час конфлікту він не помічав, а сліди бурого кольору побачив пізніше, після того як п. Білецький повернувся із вбиральні. Обвинувачений ОСОБА_4 припустив, що пошкодження одягу потерпілого могло статися ненавмисно під час спроб розборонити бійку. Він також зауважив, що у момент конфлікту автозаправна станція працювала. Своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України він не вбачає. Разом із тим, визнав, що в його діях наявні ознаки іншого правопорушення, зокрема, можливо завдання легких тілесних ушкоджень потерпілому. Однак, звернув увагу, що діяв у відповідь на агресивні дії потерпілого, який, за його словами, першим застосував фізичну силу та спровокував конфлікт. Цивільний позов потерпілого заперечив у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що подія відбулась у вересні 2024 року. Увечері він перебував на території АЗС «ОККО» у м. Шептицькому разом зі своїми друзями — ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Вони сиділи за одним зі столиків під накриттям біля зони відпочинку на території АЗС. Поруч сиділи незнайомі дівчата, з якими почав спілкуватися його товариш п. Лапкевич. Обвинувачені сиділи від нього на відстані приблизно 4–5 метрів. За словами потерпілого, приблизно через годину на територію АЗС прибули двоє чоловіків, яких він ідентифікував як обвинувачених. Особисто потерпілий знайомим із ними не був, знав лише з вигляду. Зокрема одного з них — ОСОБА_6 — він знав під прізвиськом « ОСОБА_15 ». Будь-яких конфліктів або взаємодій з ними у минулому потерпілий не мав. Потерпілий зазначив, що після прибуття обвинувачених ОСОБА_6 почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою без будь-яких на те підстав. У відповідь потерпілий сказав: «Хочеш то підійди сам». Після цього ОСОБА_6 піднявся зі свого місця, підійшов до потерпілого та наніс йому удар правою рукою в ділянку лівого вуха. За твердженням потерпілого, удар був сильним і його бачили всі присутні. Після нанесення удару до потерпілого підійшов також інший обвинувачений ОСОБА_4 , який став з іншого боку та висловлював на його адресу нецензурні висловлювання. Потерпілий відмахнувся та вдарив ОСОБА_4 в обличчя, після чого між ними виникла штовханина. Потерпілий зазначив, що обвинувачені завдали йому кілька ударів у голову та порвали футболку. Він відчув, що йому зламали ніс, після чого зайшов усередину приміщення АЗС, щоб уникнути подальшого фізичного впливу. Потерпілий підтвердив, що першим удар йому наніс ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_4 намагався вдарити його також. Потерпілий намагався ухилятися та відштовхувати нападників, зазначивши, що його дії не були спрямовані на нанесення ударів, а мали характер захисту. Потерпілий також повідомив, що після переміщення ближче до паливних колонок обвинувачені наздоганяли його та завдали в його бік орієнтовно 4–5 ударів, переважно у ділянку голови. Відразу з`явилася кровотеча з носа, було розірвано одяг. Усередині приміщення АЗС обвинувачені ударів йому вже не наносили. Потерпілий додав, що того вечора був одягнений у салатову футболку, сірі спортивні штани і білу олімпійку. Після події він поїхав додому, а наступного ранку, прокинувшись із сильним головним болем та набряками під очима, звернувся до лікарні. У медичному закладі йому діагностували перелом носа та гематому лівого вуха. Він перебував на стаціонарному лікуванні протягом трьох днів. Потерпілий також пояснив, що того ж вечора раніше перебував у кафе «Імперія», де бачив обвинувачених у компанії працівників поліції, з якими він привітався, оскільки був з ними знайомий. Причини агресивної поведінки обвинувачених на АЗС потерпілому невідомі, особистих конфліктів між ними не було. Потерпілий наголосив, що мотиви вчинення нападу йому невідомі, і що конфлікт, на його думку, мав безпідставний характер. Просив для обвинувачених суворого покарання. Цивільний позов підтримав, просив його задовольнити.

Свідок ОСОБА_16 – друг потерпілого суду повідомив, що у вересні 2024 року він домовився зустрітися з ОСОБА_14 та ОСОБА_8 у кафе-барі «Імперія». Коли свідок прибув до закладу, його товариші вже знаходилися всередині. Після певного часу вони вийшли на вулицю. У одній із альтанок закладу свідок побачив своїх знайомих, разом із якими за столиком сиділи також обвинувачені — ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яких свідок знав лише з вигляду, під кличками «Михась» (Корженевський) та « ОСОБА_15 » ( ОСОБА_17 ). Свідок та ОСОБА_18 привіталися з присутніми, після чого свідок відійшов, а ОСОБА_8 деякий час залишався біля столика та розмовляв з ними. Зміст тієї розмови свідку невідомий. Після цього свідок разом із друзями залишив кафе-бар «Імперія», вони проїхались містом, заїхали у центр, а згодом прибули на АЗС «ОККО», що у місті Шептицькому. Вони сіли за столик на вулиці поруч зі столиком, за яким сиділи дівчата, одна з яких святкувала день народження. Близько 23 год 40 хв на територію АЗС приїхали обвинувачені — «Михась» і «Пузир». Вони сіли за столик, розташований після столика дівчат. Свідок вказав, що п. Корженевський («Михась») покликав його та запитав: «Це що сидить воєнком?» — маючи на увазі ОСОБА_10 . Свідок відповів ствердно. Тоді « ОСОБА_19 » сказав: « ОСОБА_20 його сюди». Свідок відповів, що не буде нікого кликати, і якщо ОСОБА_4 хоче — нехай кличе сам. Після цього ОСОБА_4 гукнув до потерпілого нецензурною лайкою: «Ей ти (нецензурна лайка), воєнком, іди сюди». На, що у відповідь ОСОБА_8 відповів: «Тобі потрібно — ти і йди». Свідок зазначив, що зрозумів ситуація прямує до конфлікту. У цей момент « ОСОБА_19 » підійшов до ОСОБА_10 та наніс йому удар правою рукою в обличчя. Після цього всі присутні вийшли ближче до паливних колонок. Свідок намагався розборонити учасників конфлікту, однак обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продовжували наносити потерпілому удари кулаками в ділянку голови. За словами свідка, обвинувачені розірвали потерпілому футболку, все обличчя потерпілого було у крові. Свідок пояснив, що забрав ОСОБА_10 всередину приміщення АЗС, де останній перебував із закривавленим обличчям та без футболки. Обвинувачені зайшли за ними всередину і продовжували ображати свідка та потерпілого нецензурною лайкою. Зі слів свідка, незабаром на АЗС приїхали ще декілька молодих чоловіків віком близько 20–25 років на білому автомобілі марки OPEL, яких він припустив як знайомих обвинувачених. Згодом прибули і працівники поліції, однак свідок зазначив, що він їх не викликав і не знає, хто саме звернувся до поліції. Працівники поліції, щоб припинити протиправні дії обвинувачених, застосували сльозогінний газ до одного з них. Свідок підтвердив, що під час конфлікту він і ОСОБА_21 тілесних ушкоджень не отримали, а намагалися розбороняти нападників. Потерпілий ударів обвинуваченим не завдавав. Він також вказав, що до цього інциденту особисто не був знайомий із ОСОБА_4 чи ОСОБА_6 . На запитання суду щодо відеозаписів камер спостереження, на яких видно, як ОСОБА_18 наносив удари обвинуваченим, свідок повідомив, що він особисто цього не бачив, і зі свого боку бачив лише те, що потерпілий закривав обличчя руками. Свідок повідомив, що АЗС працювала у звичному режимі, люди приходили та їх обслуговували. Однак після уточнюючого запитання потерпілого свідок заявив, що, на його думку, АЗС не могла нормально функціонувати, оскільки автомобілі, які заїжджали на територію заправки, одразу виїжджали, побачивши бійку.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що восени 2024 року разом з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 прибув на АЗС «ОККО» на виїзді з м. Шептицького (на той час Червонограда). На території заправки вони познайомилися з трьома дівчатами, які сиділи за сусіднім столиком, оскільки в однієї з них був день народження. Вони спільно вживали алкоголь. Свідок зазначив, що перебував за першим столиком ліворуч від колонок, дівчата — за наступними столиками. Разом із однією з дівчат він ненадовго відходив. Повернувшись, побачив конфлікт, у ході якого повний чоловік, відомий під кличкою «Пузир» лівою рукою наніс удар потерпілому ОСОБА_25 в область вуха та ока. Свідок чув крики та бачив подальші удари, які, за його словами, двоє чоловіків завдавали потерпілому в область голови. Він та ОСОБА_26 підбігли, щоб припинити побиття, при цьому, зі слів свідка, вони ударів не наносили. ОСОБА_22 підкреслив, що він стримував ОСОБА_6 , аби той не завдавав нових ударів. Тривалість конфлікту свідок оцінює приблизно в 10 хвилин. Він зазначив, що дана подія порушила нормальне функціонування АЗС, однак чи були інші відвідувачі, сказати зміг. Після інциденту він побачив у потерпілого кров із носа та розірваний одяг. Свідок підтвердив, що сам не звертався до поліції. Чи наносив ОСОБА_27 зустрічні удари або чи агресував не пригадав. Вказав, що під час бійки учасники переміщалися територією заправки. Щодо можливого нанесення ударів ОСОБА_28 свідок відповів, що бачив, як удари завдавали двоє чоловіків, проте конкретно стверджувати дії кожного з них не може.

Свідок ОСОБА_29 , який являється працівником Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області суду повідомив, що влітку 2024 року він разом із колегою ОСОБА_30 , також працівником поліції, здійснював патрулювання міста Шептицького. Під час патрулювання йому зателефонував його знайомий ОСОБА_8 , який повідомив, що знаходиться на АЗС «ОККО» і що в нього виник конфлікт, попросив приїхати. Потерпілий знав, що він заступив на зміну, оскільки бачив його перед патрулюванням, тому і зателефонував саме йому. Свідок разом із напарником прибули на АЗС «ОККО» у місті Шептицькому по вулиці Львівській (номер будинку свідок не пам`ятає). На місці також перебував інший знайомий свідка ОСОБА_31 . За словами свідка, коли вони прибули, жодного конфлікту не спостерігалось. ОСОБА_8 знаходився всередині приміщення АЗС, а обвинувачені стояли на вулиці та розмовляли. Біля п. Білецького знаходилася якась дівчина, особу якої свідок не встановлював. Інших працівників поліції на місці події не було. Свідок пояснив, що коли ОСОБА_8 вийшов із приміщення АЗС, видимих тілесних ушкоджень на ньому він не бачив, лише було помітно, що той щойно вмивався. ОСОБА_8 повідомив свідку, що мав конфлікт із обвинуваченими ОСОБА_32 та ОСОБА_33 . Свідок зазначив, що як обвинувачені, так і потерпілий за час його перебування на заправці нікому тілесних ушкоджень не завдавали. Чи був одяг ОСОБА_27 у крові, свідок пригадати не зміг. Свідок вказав, що по суті ситуації він лише вгамував словесний конфлікт між ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_8 . Після нетривалого спілкування всі роз`їхалися. Свідок підтвердив, що на момент їх перебування на АЗС робота заправки здійснювалася безперебійно, обслуговування клієнтів та заправлення автомобілів тривало у звичайному режимі.

Свідок ОСОБА_34 , яка являється оператором АЗК «ОККО», суду повідомила, що подія, про яку йдеться сталася у минулому році восени, приблизно о першій годині ночі. На той момент вона перебувала на робочому місці в приміщенні АЗС «ОККО», виконуючи свої службові обов`язки. За словами свідка, у момент події автоматичні вхідні двері відкрилися, до приміщення зайшло багато людей, які почали голосно кричати, серед них були і обвинувачені. Свідок наголосила, що безпосередньо бійки при ній не було, удари вона не бачила, а також не помічала крові на одязі будь-кого з присутніх. Конфлікт, зі слів свідка, тривав недовго. Подія розгорталась біля вхідних дверей приміщення заправки. Що відбувалося на вулиці перед входом АЗС їй невідомо. Свідок повідомила, що повністю початку конфлікту вона не бачила, оскільки працювала і лише частково відволікалася, прислухаючись, що відбувається. Свідок пояснила, що всередині заправки люди «не шарпались і не бились, а спілкувались на підвищених тонах». Також підтвердила, що на заправці в той момент було багато людей, однак через давність події точної кількості не пригадує. Свідок зазначила, що поліцію працівники АЗС не викликали, оскільки скарг від інших відвідувачів не надходило. На уточнення суду щодо довідки про нібито зірвану роботу АЗС свідок повідомила, що її вона не підписувала, оскільки згідно з інформацією у справі, такий документ підписував керуючий АЗС. Разом із тим, зауважила, що робота АЗК тривала у звичайному режимі.

Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні пояснив, що працює на автозаправній станції. Подія, про яку йдеться, мала місце восени 2024 року у темну пору доби. Свідок зазначив, що під час заправлення автомобіля на другій колонці почув голосну словесну перепалку між невстановленими чоловіками, яка відбувалася на літньому майданчику на території АЗС. За словами свідка, через деякий час голосна перепалка переросла у бійку. Він чув характерні крики та шум, однак безпосередньо конфлікт не бачив, оскільки стояв спиною до місця події та був зосереджений на заправленні транспортних засобів. Після переміщення до місця заправлення газу свідок побачив, що на вулиці вже триває бійка, однак, між ким саме він не бачив. Будь-яких тілесних ушкоджень на комусь зі сторін конфлікту свідок не бачив. За словами свідка, робота АЗС під час інциденту не припинялась, відвідувачі продовжували приїжджати, а сам конфлікт тривав орієнтовно 20–30 хвилин. У приміщенні залу АЗС бійки не було, усе відбувалося виключно на вулиці. Після завершення конфлікту на місце прибула поліція. Деталей конфлікту свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні пояснила, що у вересні 2024 року перебувала з подругами на АЗС «ОККО» у м. Шептицькому. Того вечора вона перебувала на зазначеній АЗС разом із подругами, яких звати ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 . Свідок повідомила, що під час перебування на території АЗС до їхньої компанії підійшли троє чоловіків, один із яких був потерпілий. Пізніше, на АЗС приїхали обвинувачені, з якими свідок та її подруги також спілкувалися. Свідок наголосила, що не пам`ятає факту бійки і не була очевидцем конфлікту, який стався між потерпілими та обвинуваченими. Свідок пояснила, що разом з однією з подруг відходила у вбиральню. Коли вони повернулися за столом залишалася інша їхня подруга, яка повідомила, що потерпілий та обвинувачені разом відійшли в інше місце, ймовірно, щоб поговорити. Покидаючи АЗС, свідок звернула увагу, що потерпілий стояв біля заправки та тримався рукою за обличчя. Однак вона зазначила, що не бачила жодних тілесних ушкоджень на ньому та не може підтвердити наявність таких. Свідок змогла сказати чи продовжувала працювати АЗС під час конфлікту, оскільки в цей час вона не перебувала на літньому майданчику. Вона підкреслила, що її спокій та відпочинок не були порушені, до працівників поліції вона не зверталася.

Свідкок ОСОБА_40 у судовому засіданні пояснила, що події відбулися у вересні 2024 року в день її народження. Близько 23:00 год вона разом із подругами — ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 приїхали на АЗС «ОККО», де вони сиділи за столиком, пили каву та спілкувалися. До їхньої компанії підсіли троє незнайомих їй хлопців, яких звали ОСОБА_44 , ОСОБА_45 і ОСОБА_46 . Свідок зауважила, що двоє з них вживали алкоголь, а один (ймовірно ОСОБА_46 ) був водієм. Через деякий час свідок разом із ОСОБА_42 відійшла до вбиральні приблизно на 20 хвилин. Повернувшись, вони побачили, що всі столики порожні. Коли знайшли своїх подруг, ті повідомили, що хлопці нібито побилися, однак за участю кого саме — невідомо. Свідок підкреслила, що самої бійки не бачила. Поліції на місці вона не спостерігала. Точно сказати чи були інші люди на АЗС свідок не змогла. Під час того як свідок йшла до таксі вона помітила хлопця у світлій футболці, який витирав обличчя. Свідок припускає, що його звали ОСОБА_47 , він був худорлявої статури. Тілесних ушкоджень вона на ньому не бачила, лише зауважила, що той витирав ніс, але не може сказати, чи це була кров, чи інше. Свідок зазначила, що її спокій у той вечір не був порушений, до працівників поліції вона не зверталася, а будь-яких обставин щодо самого конфлікту чи його учасників їй невідомо.

Крім показань свідків та потерпілого, наданих суду, вина ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доводиться та підтверджується сукупністю доказів, зібраних в даному кримінальному провадженні та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, а саме наступними письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 28.09.2024, згідно із яким дізнавачем Шептицького РВП ГУНП у Львівській області було прийнято усну заяву про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_8 , який повідомив, що 27.09.2024 близько 23:50 год невідомі особи, перебуваючи на території АЗС «Окко», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому, вступили із ним у словесний конфлікт, в ході якого останні спричинили йому тілесні ушкодження (т. 1, а. с. 86-87);

- даними, які містяться у протоколі зняття показань, технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 09.10.2024, згідно з яким менеджер АЗС «ОККО» ОСОБА_48 у приміщенні службового кабінету Шептицького РВП ГУНП надала працівникам поліції відеозаписи із АЗС «ОККО» за 28.09.2024 (т. 1, а. с. 94-95);

- заявою свідка ОСОБА_16 від 15.10.2024, відповідно до якої останній просить врахувати те, що 28.09.2024 окрім нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 групою осіб, також було грубо порушено громадський порядок з явної неповаги до суспільства (т. 1 а. с. 96);

- висновком експерта №081/2024 від 24.10.2024, згідно з яким у гр. ОСОБА_8 , 1983 р. н., при звертанні в лікувальний заклад, згідно наданих медичних документів, було встановлено діагноз: "Забій спинки носа та садна. Перелом кісток носа без зміщення. Навколоорбітальні гематоми з 2-ох сторін". Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 27 вересня 2024 року від дії тупих твердих предметів, до яких належать рука стиснута в кулак та ноги, і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я" (т. 1, а. с.101-102);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 24.10.2024 та фото таблицею до протоколу, відповідно до яких старшим слідчим СВ Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області проведено огляд медичної картки стаціонарного хворого №13843 ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 103-116);

- даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.10.2024, фото таблицею до протоколу, та додатку до нього компакт-диску, який був досліджений у судовому засіданні, відповідно до якого було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_8 , який відтворив подію, що відбулась 28.09.2024 на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому (т. 1, а. с.119-127);

- даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.10.2024, фото таблицею до протоколу, та додатку до нього компакт-диску, що був досліджений у судовому засіданні, відповідно до якого було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_16 , який відтворив подію, що відбулась 28.09.2024 на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому (т.1, а. с. 133-142);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024, та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу, зображену під номером «4», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Даною особою є обвинувачений ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 160-162);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024 та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу, зображену під номером «1», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Даною особою є обвинувачений ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 163-165);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 30.10.2024, відповідно до якого у присутності потерпілого ОСОБА_8 було проведено огляд відеозаписів з камер спостереження, що знаходиться на території та у приміщенні заправки АЗК «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому. В ході проведення перегляду відеозапису потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що на відеозаписі відображений безпосередньо потерпілий, його товариш ОСОБА_31 та ОСОБА_21 . Також, на відеозаписі відображені дівчата, які знаходилися за сусіднім столиком та святкували день народження. Також, на відеозаписах відображені особи із кличками «Пузир» та «Михась», які 28.09.2024 приблизно о 00 годині 50 хвилин, перебуваючи на території заправки АЗС «ОККО», що знаходиться по вул. Львівській, 51 в м. Шептицькому Львівської області безпричинно висловлювалися в сторону потерпілого нецензурною лайкою та наносили тілесні ушкодження ОСОБА_8 . У свою чергу ОСОБА_8 захищаючи своє життя та здоров`я оборонявся від дій чоловіків на прізвисько « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_19 » (т. 1 а. с. 166-168);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024, та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими свідок ОСОБА_16 впізнав особу, зображену під номером «4», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Дана особа - ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 169-171);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024, та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими свідок ОСОБА_16 впізнав особу, зображену під номером «1», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому, наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Дана особа - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 172-174);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 30.10.2024, відповідно до яких у присутності свідка ОСОБА_16 було проведено огляд відеозаписів з камер спостереження, що знаходиться на території та у приміщенні заправки АЗК «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому. В ході проведення перегляду відеозапису свідок ОСОБА_16 повідомив, що на відеозаписах відображені безпосередньо ОСОБА_31 , його товариш ОСОБА_18 та ОСОБА_21 . Також на відеозаписі відображені дівчата, які знаходилися за сусіднім столиком та святкували день народження. Також, на відеозаписах відображені особи, із кличками «Пузир» та «Михась», які 28.09.2024 приблизно о 00 годині 50 хвилин, перебуваючи на території заправки АЗС «ОККО», що знаходиться по вул. Львівській, 51 в м. Шептицькому Львівської області безпричинно висловлювалися в сторону ОСОБА_10 нецензурною лайкою та наносили йому тілесні ушкодження. У свою чергу ОСОБА_18 , захищаючи своє життя та здоров`я оборонявся від дій чоловіків. Також ОСОБА_31 та ОСОБА_21 намагалися вгамувати поведінку «Пузиря» та «Михася» (т. 1, а. с. 175-177);

- заявою свідка ОСОБА_22 від 26.11.2024, згідно з якою останній просить врахувати те, що діями чоловіків на прізвисько « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_19 » 28.09.2024 приблизно о 00:30 год окрім нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 групою осіб, також було грубо порушено громадський порядок з явної неповаги до суспільства (т. 1, а. с. 179);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.11.2024, та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими свідок ОСОБА_22 впізнав особу, зображену під номером «4», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Це був ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 180-182);

- даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.11.2024, та додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими свідок ОСОБА_22 впізнав особу, зображену під номером «1», який 28.09.2024 приблизно о 00:50 год, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому наніс потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Це був ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 183-185);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 30.10.2024, відповідно до яких у присутності свідка ОСОБА_22 було проведено огляд відеозаписів з камер спостереження, що знаходиться на території та у приміщенні заправки АЗК «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому. В ході проведення перегляду відеозапису свідок ОСОБА_21 повідомив, що на відеозаписах відображені безпосередньо ОСОБА_21 , його товариш ОСОБА_18 та ОСОБА_31 . Також на відеозаписі відображені дівчата, які знаходилися за сусіднім столиком та святкували день народження. Також, на відеозаписах відображені особи, із кличками « ОСОБА_15 » та «Михась», які 28.09.2024 приблизно о 00 годині 50 хвилин, перебуваючи на території заправки АЗС «ОККО», що знаходиться по вул. Львівська, 51 в м. Шептицький Львівської області безпричинно висловлювалися в сторону ОСОБА_10 нецензурною лайкою та наносили йому тілесні ушкодження. У свою чергу ОСОБА_18 , захищаючи своє життя та здоров`я, оборонявся від дій чоловіків на прізвиська « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_19 ». Також ОСОБА_21 та ОСОБА_31 намагалися вгамувати поведінку порушників (т.1, а. с. 186-188);

- даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 26.11.2024, фото таблицею до протоколу, та додатку до нього компакт-диску, що був досліджений у судовому засіданні, відповідно до якого було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_22 , який відтворив подію, що відбулась 28.09.2024 на території АЗС «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому (т.1, а. с. 197-206);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 30.10.2024, фото таблицею до протоколу, та додатку до нього компакт-диску, що був досліджений у судовому засіданні, відповідно до яких старшим слідчим Шептицького РВП ГУ НП Львівській області було проведено огляд відеозаписів з камер спостереження, що знаходиться на території та у приміщенні заправки АЗК «ОККО», що по вул. Львівській, 51 у м. Шептицькому (т. 1, а. с.224-231).

Дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України, тобто як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Натомість, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення потерпілого, свідків та обвинувачених, суд дійшов висновку, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України не ґрунтуються на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність з огляду на наступне.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Критеріями розмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину. Таких висновків дійшла ВП ВС у постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19).

У постанові Першої судової палати ККС ВС від 27.10.2020 у справі № 323/3000/18 суд звернув увагу, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Так, у постанові від 30.06.2020 у справі № 332/1118/18 (провадження № 51-2587км19) колегія суддів Першої судової палати ККС ВС виснувала, що суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Таким чином для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Таких висновків дійшов ВС у постанові від 19.07.2022 у справі № 713/2085/19 (провадження № 51-1327км21)

Таким чином, головною рушійною силою хуліганських дій є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим, такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Судом встановлено, що приводом для бійки на АЗС «ОККО» між обвинуваченими та потерпілим стала словесна перепалка між ними. Хоча конфлікт між обвинуваченими та потерпілим відбувався у громадському місці, однак судом не встановлено того, що внаслідок нього припинилася робота закладу або ж того, що у конфлікт були втягнуті відвідувачі закладу, знищене майно закладу, тощо. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й застосування обвинуваченими насильства до конкретного потерпілого через неприязнь не свідчать про те, що поведінка обвинувачених була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Конфлікт мав у своїй основі конкретні особисті відносини між його сторонами. Привід, який став поштовхом для подальшого розвитку подій, чітко стосувався саме потерпілого і подальші дії як обвинувачених, так і потерпілого в ході конфлікту зумовлювалися особистим мотивом. Наведене свідчить про відсутність у діях обвинувачених хуліганського мотиву та умислу на грубе порушення громадського порядку, оскільки застосування ним насильства до потерпілого було зумовлено раптово виниклою неприязню. Суд вважає, що у цьому випадку заподіяння насильства у вигляді спричинення легких тілесних ушкоджень конкретному потерпілому хоча й мало місце на території автозаправної станції, однак посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на здоров`я потерпілого. Таким чином, хоча конфлікт і відбувався у громадському місці, однак основним безпосереднім об`єктом посягання обвинувачених було здоров`я потерпілого, а не громадська безпека. У їх діях відсутній мотив явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України.

Відтак, проаналізувавши надані докази, а саме покази обвинувачених, потерпілого, свідків, письмові докази, суд приходить висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Обвинувачені діяли з наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_49 і безпосередньо їхні дії спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто за частиною другою статті 125 КК України.

Суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, вважає, що дії обвинувачених необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з п. 3 вищевказаної постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Так, обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою середнього віку, має на утриманні двох малолітніх дітей, являється інвалідом 3 групи, має зареєстроване місце проживання, скарг від сусідів за місцем реєстрації та проживання на обвинуваченого не надходило, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою до лікаря – психіатра протягом останніх 5-ти років не звертався.

Обвинувачений ОСОБА_6 є особою середнього віку, являється інвалідом 3 групи, має зареєстроване місце проживання, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою до лікаря – психіатра протягом останніх 5-ти років не звертався.

Обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виду і міри покарання, суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16.10.2008 та у п. п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30.10. 2014.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , попередження вчинення ними інших кримінальних правопорушень, їм має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді штрафу, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Щодо цивільного позову потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у сумі 100 000 гривень суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової, або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілим на підтвердження понесених витрат на лікування (майнової шкоди) у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень не надано належних та допустимих доказів, до прикладу квитанцій, фіскальних чеків, платіжних документів, медичних довідок або інших документів, які б свідчили про фактичне понесення таких витрат потерпілим та їх розмір.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що у задоволенні цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити за недоведеністю.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд враховує, що право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи те, що потерпілий безумовно поніс моральні страждання у зв`язку із нанесенням йому тілесних ушкоджень та те, що людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, керуючись вищевказаними правовими нормами, суд дійшов до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слід задовольнити частково у розмірі 10 000 гривень. Такий розмір відповідатиме принципу розумності, пропорційності та справедливості.

Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешти на майно в межах даного кримінального провадження не накладались.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000,00 (десять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти цивільного позову – відмовити.

Речові докази: цифрові носії - залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: ОСОБА_1