Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №464/3773/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3773/25

пр.№ 1-кп/464/253/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62025140120000323 від 12.02.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, одруженої, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

встановив:

стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, що виразилися у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Згідно з обвинувальним актом кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

У невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, але не пізніше 22.07.2024 невстановлені досудовим розслідуванням службові особи Шевченківської міжрайонної МСЕК залучили до своєї протиправної діяльності у якості пособників Особу l та Особу 2, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження та оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України, яким у невстановленому органом досудового розслідуванні місці та часі повідомили механізм своєї протиправної діяльності, надали вказівки для здійснення пошуку осіб, які мають на меті встановлення групи інвалідності, одержання від них неправомірної вигоди та подальшої передачі її вищевказаним особам.

У подальшому 16.08.2024, у невстановленому досудовим розслідуванням місці до Особи 2 звернулась шляхом телефонного дзвінка ОСОБА_3 з проханням про необхідність організації надання групи інвалідності її чоловіку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході вказаної розмови, Особа 2 висловив ОСОБА_3 вимогу щодо надання неправомірної вигоди в сумі 3 000 доларів США для невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб Шевченківської міжрайонної МСЕК через Особу 1 та Особу 2 за надання групи інвалідності ОСОБА_6

18.08.2024 близько 15:10 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у автомобілі «Кіа Optima», н.з. НОМЕР_1 , яким користується Особа 2 у місті Львові за адресою: вул. Трильовського, 33, усвідомлюючи протиправність свого діяння, розуміючи та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди службовій особі є незаконним, надала невстановленим досудовим розслідуванням службовим особам Шевченківської міжрайонної МСЕК через Особу 1 та Особу 2 неправомірну вигоду у сумі 3 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 18.08.2024 становило 123 225 грн. за отримання 2 групи інвалідності безтерміново ОСОБА_6 .

У період із 19.08.2024 по 23.08.2024 Особа та Особа2, продовжуючи виконувати дії, спрямовані на пособництво в одержанні неправомірної вигоди невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами Шевченківської міжрайонної МСЕК надавали інформацію та перевіряли підготовлені ОСОБА_3 медичні документи для отримання 2 групи інвалідності безтерміново ОСОБА_6 .

У подальшому 23.08.2024 близько 21:40 год. Особа 1, перебуваючи на території АЗК «UPG» за адресою: вул. Дорожня, 85 в селі Пасіки-Зубрицькі Львівської області повернув раніше надані ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 3 000 доларів США у зв?язку із тим, що службові особи Шевченківської міжрайонної МСЕК перебувають у відпустках та в даний час відсутні можливості для отримання 2 групи інвалідності безтерміново ОСОБА_6 .

Протягом періоду із 23.08.2024 по 30.09.2024 Особа та Особа2, продовжуючи виконувати дії, спрямовані на пособництво в одержанні неправомірної вигоди невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами Шевченківської міжрайонної МСЕК вчиняли дії, спрямовані на отримання 2 групи інвалідності безтерміново ОСОБА_6 .

Разом з тим, ОСОБА_3 30.09.2024 близько 16:00 год., перебуваючи у автомобілі «Кіа Optima», н.з. НОМЕР_1 , яким користується Особа 2 у місті Львові за адресою: вул. Трильовського, 33, усвідомлюючи протиправність свого діяння, розуміючи та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди службовій особі є незаконним, надала невстановленим досудовим розслідуванням службовим особам Шевченківської міжрайонної МСЕК через Особу 1 та Особу 2 неправомірну вигоду у сумі 3 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2024 становило 123 499,2 грн., за отримання 2 групи інвалідності безтерміново ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та пояснила суду, що є заміжньою за ОСОБА_6 , котрий має проблеми із здоров`ям, зокрема захворювання серця. У зв`язку із цим, мав право на отримання групи інвалідності. Після звернення до медичної установи в Шевченківському районі м. Львова, від лікарів дізналися, що, ймовірно, рішення про надання групи інвалідності чоловікові прийнято не буде через воєнний стан в країні, однак їй було рекомендовано звернутися до певної людини Тараса, котра зможе допомогти у вирішенні вказаного питання. Отримавши номер телефону, зателефонувала чоловікові, як потім дізналася, ОСОБА_7 . Зустрівшись з останнім, на пропозицію допомогти, такий переконав, що такі питання вирішуються за 3000 доларів США. При наступній зустрічі передала обумовлену суму, котра через деякий час була повернута їй, так як деякі особи Шевченківської міжрайонної МСЕК перебували у відпустці. Після чого, з чоловіком звернулися до лікарні, де останній пройшов обстеження, подав документи на отримання групи інвалідності. Після цього, до неї перетелефонував ОСОБА_8 та висловив збентеження щодо самостійного вчинення ними певних дій. В подальшому, вона знову із ним зустрілася, отримала інформацію, про те, що чоловікові нададуть другу групу інвалідності безстроково та передала останньому 3000 доларів США. Повідомила, що чоловік отримав групу інвалідності, вважає, що були наявними усі законні підстави для цього. Одночасно зазначила, що при спілкуванні з ОСОБА_9 не була усвідомлена, яку він посаду займає і які дії може вчинити для сприяння у вирішенні призначення групи інвалідності її чоловікові. Потім їй стало відомо, що такий є працівником податкової служби, однак, яке відношення має до членів Шевченківської міжрайонної МСЕК не знає. Також їй не відомо, чи він мав повноваження на прийняття рішення про встановлення групи інвалідності її чоловікові, однак була переконана в тому, що має передати кошти лікарям. Також не впевнена, що переданням коштів останньому було обставиною встановлення групи інвалідності її чоловікові. Ствердила, що її чоловік не усвідомлений про вчинені нею дії з передачі коштів, вона його про це не повідомляла. На даний час шкодує про вчинене, щиро розкаюється, розуміє, що вчинила неправильно, їйу дуже прикро та соромно за скоєне. З матеріалами кримінального провадження ознайомлена, жодні докази не оспорює, правильно розуміє обставини за яких її обвинувачено, з якими повністю погоджується та просила здійснювати спрощений порядок дослідження доказів.

При цьому, зважаючи на визнавальні покази обвинуваченої щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, що узгоджуються між собою, думку інших учасників справи, що свідчили про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак беручи до уваги кваліфікацію дій останньої, та з метою правильного встановлення усіх ознак інкримінованого злочину, суд прийшов до переконання про необхідність дослідження інших доказів, згідно котрих встановлено наступне.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 62025140120000323 таке зареєстроване 12.02.2025 шляхом виділення матеріалів досудового розслідування із кримінального провадження № 42024140000000162 від 22.07.2024, під час розслідування котрого було встановлено, що ОСОБА_3 надала невстановленим службовим особам КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» та його структурних підрозділів через ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США за встановлення ОСОБА_6 групи інвалідності.

Згідно рапорту прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в. Нанівського від 30.01.2025 встановлено, що у кримінальному провадженні № 42024140000000162 від 22.07.2024 за ч.3 ст. 368 КК України встановлено, що ОСОБА_3 надала невстановленим службовим особам КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» та його структурних підрозділів через ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США за встановлення ОСОБА_6 групи інвалідності, у зв`язку із чим, вказані відомості слід внести до ЄРДР.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42025140000000030 від 30.01.2025 до ЄРДР було внесені відомості за фактом надання ОСОБА_3 неправомірної вигоди службовим особам КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» через ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42024140000000162 від 22.07.2024 вбачається, що другим слідчим відділом Територіального управління ДБР у м. Львові проводилося досудове розслідування за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди групою осіб з числа службових осіб правоохоронного органу, військових посадових осіб та працівників медичних установ за вчинення дій в інтересах третіх осіб за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. До вказаного кримінального провадження було об`єднано кримінальне провадження № 42025140000000030 від 30.01.2025, що підтверджено постановою прокурора ОСОБА_12 про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 12.02.2025

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.02.2025 підтверджено, що прокурором у кримінальному провадженні № 42024140000000162 від 22.07.2024 прийнято рішення про виділення кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, та присвоєння номеру кримінального провадження № 62025140120000323.

Згідно рапорту, складеного на виконання доручення у кримінальному провадженні № 42024140000000162, встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні ОСОБА_10 , начальник відділу ГУ ДПС у Львівській області, ОСОБА_11 , колишній працівник ГУ ДПС у Львівській області, зокрема останній підшукав ОСОБА_3 , котра разом із чоловіком мали намір оформити 2-гу групу інвалідності останньому.

Ухвалами слідчого судді Львівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій від 24.07.2024, 25.09.2024 надавався дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 .

З протоколу про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.09.2024 встановлено, що 22.08.2024 між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_6 відбулася розмова в автомобілі ОСОБА_10 під час котрої, останній зясовує, чому ОСОБА_6 не прибув в обумовлену раніше дату, оскільки його чекали, та надає рекомендації щодо візиту у поліклініку з документами, котрі повернув, де за нього знають. У ході розмови, останнім також було з`ясовано яка група інвалідності має бути визначена, які захворювання має.

З протоколу про хід результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.09.2024 встановлено, 16.08.2024 між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 відбулася телефонна розмова, під час котрої, остання повідомила, про те, що до нього її скерували, оскільки необхідно отримати 2 групу інвалідності, на що отримала питання про обізнаність щодо 3 плюсів.

Згідно протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.10.2024 вбачається, що 19.08.2024 близько 13:53між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 відбулася телефонна розмова, з приводу другої групи для Леськіва, у ході котрої, останній надав згоду для реєстрації документів щодо ОСОБА_16 , та очікує такого. В подальшому, цього дня, о 17:23 між вказаними співрозмовниками відбулася розмова, під час котрої ОСОБА_10 повідомив, що особа, про котру раніше домовлялися не прибув, так як захворів.

Крім того, вказаним протоколом засвідчено розмови, що відбувалися між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 22.08.2024 та 23.08.2024 під час котрої ОСОБА_14 було повідомлено, що рішення до 17 числа прийнято не буде, так особи, відповідальні за це не будуть працювати.

З протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.10.2024 вбачається, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 була зустріч, під час котрої останній повернув ОСОБА_16 , документи, так як чоловік в обумовлений час не прибув на комісію, котра пішла у відпустку.

Протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 17.12.2024 встановлено, що 30.09.2024 ОСОБА_11 спілкувався з ОСОБА_17 . У ході розмови, ОСОБА_18 повідомив співрозмовника, про те, що наступного дня чоловік йде у Шевченківський, і що три є. Після цього, в іншій телефонній розмові, останній переконався, чи співрозмовник має додатки, котрі йому потрібно передати, так як він має їх ввідати іншому чоловікові, у зв`язку із чим їм необхідно зустрітися. В подальшому ОСОБА_11 спілкувався з особою Н підчас котрої останньому повідомлено, про те, що копії документів по ОСОБА_16 надавалися, котрому 63 на безтерінову групу. Також, 30.09.2024 о 15:59 відбулася розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_19 та було повідомлено, що будуть просити за присвоєння безтермінової другої групи з доглядом, на що остання запитала, чи без догляду буде коштувати дешевше, на що отримала відповідь, що ціна одна і таж. Крім того, ОСОБА_16 повідомила, що вона думає, що по тих документах, що вони надали, дадуть третю групу, на що отримала переконання, що - другу безтерміново, при цьому додатково вказав, що він не має бажання їздити, брати і передавати те, що доктори просили, на що остання погодилася.

Аналізуючи вищевказані докази, судом встановлено, що ОСОБА_3 маючи намір отримати рішення лікарської комісії на встановлення для чоловіка ОСОБА_6 другої групи інвалідності за рекомендацією невстановлених працівників лікувальної установи зв`язалася із невстановленою особою 2, згідно досліджених матеріалів досудового розслідування іменованою ОСОБА_18 , та під час неодноразового спілкування з таким та Особою 1, отримала роз`яснення з приводу поведінки та дій, які має вчинити чоловік для проходження комісії, у зв`язку із чим надала неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

За диспозицією ч. 1 ст. 369 КК України передбачено, що кримінально карними є діяння з пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно правових висновків ВС, викладених у рішенні від 07.02.2021 в справі № 752/4292/16-к, службова особа як суб`єкт злочину повинна відповідати таким ознакам: інституція, яку представляє особа, належить до публічної; у відносинах з іншими людьми виступає не від себе (як працівник, професіонал у певній галузі), а як представник держави чи місцевого самоврядування, державного чи комунального підприємства, установи, організації; особа вправі визначати, чи буде (чи може і повинна) вона вчиняти певні службові дії у конкретній ситуації; повноваження особи поширюються на інших людей чи стосуються чужого майна; дії такої особи мають наслідки юридичного характеру.

Кваліфікація злочину за статтею 369 КК України вимагає ретельного аналізу всіх обставин справи та правильного застосування норм кримінального закону. При цьому важливо враховувати її специфіку.

Згідно з доказами, дослідженими судом, та підтверджено показами обвинуваченої, остання надала неправомірну вигоду особі, що не була уповноважена на прийняття рішення про встановлення інвалідності її чоловікові.

Так, ст. 8 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон) визначено, що держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я за епідемічними показаннями. Держава також гарантує безоплатне проведення медико-соціальної експертизи, судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, патологоанатомічних розтинів та пов`язаних з ними досліджень у порядку, встановленому законодавством.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 69, 70 Закону, медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Згідно п. 2 Розділу 1 Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 із змінами (далі - Порядок) експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров?я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних Київської та Севастопольської міських адміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Комісія, серед іншого, видає особі, яку визнано особою з інвалідністю довідку.

У зв`язку із цим, необхідно чітко розмежовувати дії з надання неправомірної вигоди, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст.369 КК України, від дій щодо надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що передбачені ст. 369-2 КК України (зловживання впливом).

Аналізуючи вказані норми, вбачається, що основна відмінність полягає в тому, що при зловживанні впливом неправомірна вигода надається не службовій особі, а особі, яка обіцяє вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Зокрема, такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 554/5090/16-к та зазначила, що так як диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, тому виходила з того, що поняттям впливу охоплюється, в тому числі, використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

В той час, як ККС ВС у справі № 127/18888/20 від 25.02.2025 прийшов до переконання, що надавач неправомірної вигоди не має обов`язково бути обізнаним про кінцевого отримувача їх ролі. Вказаний висновок, обґрунтовано тим, що особа, яка передає неправомірну вигоду, а також посередник у такій передачі не обов`язково повинні бути обізнані про точні дані кінцевого одержувача такої неправомірної вигоди, про розподіл неправомірної вигоди між кількома особами, про точні ролі, які мають виконати одержувачі неправомірної вигоди. Для кваліфікації діянь за статтею 369 КК достатньо усвідомлювати, що кошти передаються службовій особі. Конкретне прізвище отримувача неправомірної вигоди, якому ніби то передаються кошти, його обізнаність із фактом передачі неправомірної вигоди кримінально-правового значення для кваліфікації дій посередника не мають, окрім випадків, коли йдеться про кваліфікований склад злочину саме за ознакою адресата неправомірної вигоди.

Крім того, ККС ВС у справі № 757/38626/17-к від 10.12.2024 відмежовуючи вищевказані протиправні діяння, мотивував висновки тим, що відповідно до ст. 2 «Активний підкуп національних посадових осіб» Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, мають бути криміналізовані обіцянка, пропозиція або надання будь-якою особою неправомірної вигоди посадовцю за те, що він або вона діятиме або утримається від дій при виконанні її функцій. Відповідно до Пояснювальної доповіді до Конвенції, «розробники проекту Конвенції вважали, що вирішальним елементом злочину є не те, чи мала посадова особа будь-які повноваження діяти згідно з проханням хабародавця, а те, чи їй запропонували, дали або пообіцяли хабар, щоб отримати будь що від неї. Хабародавець навіть може не знати, чи мав посадовець необхідні повноваження, оскільки цей елемент не має значення для цілей цього положення». У той же час зловживання впливом (або «торгівля впливом» в термінах ст. 12 згаданої Конвенції про боротьбу з корупцією) передбачає, що за неправомірну вигоду особа пропонує чи обіцяє (погоджується) вплинути на прийняття рішення посадовою особою. Таким чином, вирішальною відмінністю зловживання впливом є розуміння хабародавцем, що особа, якій він пропонує хабар, неповноважна вчиняти або утриматися від вчинення дій, які є предметом корупційної угоди, але має (або стверджувано має) можливості вплинути на того, в кого є такі повноваження.

Допитана в судовому засіданні суду обвинувачена надавала послідовні показання про те, що Особа 2, а також Особа 1, матеріали щодо котрих виділено в окреме провадження № 42024140000000162, та в котрому їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, переконали її в тому, що чоловікові може бути встановлена друга група інвалідності при сплаті 3000 доларів США, які вона надала за те, щоб лікарською комісією було прийнято відповідне рішення на користь ОСОБА_6 , і такі діють від імені медичних працівників, оскільки контактні дані Особи 2 отримала в медичній установі.

Показання ОСОБА_3 узгоджуються із відомостями, що зафіксовані в досліджених судом протоколах про результати проведення НСРД, з яких убачається, що обвинувачена неодноразово спілкувалася та зустрічалася із Особа 1 та Особа 2, в ході чого їй було повідомлено про те, що її чоловікові слід з`явитися в медичну установу, де відповідальні працівники усвідомлені про його особу, у зв`язку із чим буде прийнято позитивне рішення у випадку передачі лікарям грошових коштів в озвученій сумі.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у цьому провадженні для кримінально-правової оцінки вчиненого не має значення той факт, що обвинуваченій не були відомі дані медичних працівників, що є членами комісії, яким ніби то передавалась неправомірна вигода, оскільки, після передачі грошових коштів ОСОБА_6 було встановлено групу інвалідності та Особою 2 були створені умови, за яких ОСОБА_3 була упевненою, що тільки передача нею грошових коштів через останнього є запорукою прийняття рішення на користь її чоловіка.

Будь-яких фактичних даних про те, що обвинувачена заохочувала Особу 1 чи Особу 2 з метою використання ними впливу на медичних працівників, будучи впевненою у наявності між ними дружніх, родинних, особистих чи інших стосунків, не здобуто.

Разом з тим, як вбачається із обвинувального акту, обвинувачена надала службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в її інтересах будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Однак, як встановлено судом та підтверджено показами обвинуваченої та протоколами слідчих дій, рішення мало бути прийнято на користь її чоловіка ОСОБА_6 , оскільки саме йому необхідно було встановити групу інвалідності.

При цьому, суд відхиляє доводи обвинуваченої про те, що рішення приймалося в її інтересах, так як, отримавши групу інвалідності, чоловік би отримував додаткові матеріальні надходження від держави, що були б спільним майном подружжя, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджується, що рішення мало б бути прийнято не на користь сім`ї, а щодо конкретної особи, зокрема ОСОБА_6 та за його участі.

Згідно ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 , діючи умисно, надала неправомірну вигоду невстановленим службовим особам Шевченківської міжрайонної МСЕК через Особу 2 за отримання другої групи інвалідності її чоловіком.

За таких обставин, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, протиправними визнає дії обвинуваченої ОСОБА_3 з надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, та кваліфікує дії за ч.1 ст. 369 КК України.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7(зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

У зв`язку із цим, при призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з яким, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обираючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винної, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченої, є нетяжким злочином.

Крім того, згідно з приміткою ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, є корупційним правопорушенням.

Суд, при вивченні особи обвинуваченої встановив, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові, українка, громадянка України, одружена, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, бере участь у громадських заходах, раніше не судима.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, стороною обвинувачення віднесено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, стороною обвинувачення не встановлено.

При визначенні виду покарання суд враховує, що ОСОБА_3 вчинила нетяжкий корупційний злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружена, має постійне місце проживання, не працює, позитивно характеризується, визнала вину та щиро покаялася у скоєному, осудила свою протиправну поведінку, давала послідовні визнавальні покази, поведінку під час судового слідства, не оспорював фактичних обставин у справі, а тому прийшов до переконання про призначення покарання в межах санкції передбаченої ч.1 ст. 369 КК України у виді штрафу, оскільки перевиховання та виправлення обвинуваченої можливе без умов ізоляції його від суспільства, так як обмеження та позбавлення волі при цих обставинах становитиме надмірний тягар для неї.

При цьому, при альтернативності міри покарання у виді штрафу, визначеної санкцією ч.1 ст. 369 КК України, від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд бере до уваги, що вчинений злочин відноситься до діянь, що становлять особливу небезпеку не тільки для суспільства, але для правового порядку в державі в цілому, котра на даний час перебуває в умовах воєнного стану. Одночасно, суд не може погодитися із позицією сторін про можливість призначення штрафу у мінімальній межі (в тому числі 1100 н.м.д.г.), оскільки таке не виконуватиме його мети, з огляду на розмір наданої неправомірної вигоди, а також те, що першочергово, встановлення групи інвалідності для третьої особи могло бути умовою ухилення від мобілізації суб`єктами, що здійснювали б догляд, разом з тим, беручи до уваги готовність останньої до викриття більшої кількості осіб, причетних до протиправної діяльності, що підтверджено показами останньої, та її позицією висловленою в Угоді про визнання винуватості щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого Особою 1 та Особою 2, а також те, що встановлену групу інвалідності не скасовано, документів про те, що ОСОБА_6 , за відсутності обставин, інкримінованих обвинуваченій, не мав права на її отримання, стороною обвинувачення не надано, суд прийшов до переконання, що міру покарання у виді штрафу слід визначити у розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченій оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався, процесуальні витрати, речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 369 КК України, керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винною у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1