Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №643/13384/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/13384/25 Головуючий 1 інстанції: Пасічник О.М.

Провадження №33/818/473/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: захисника Пасічника Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 03 серпня 2025 року о 04 годині 22 хвилин у м. Харкові, пр-т Ювілейний, 1А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820, прилад ARHF-0032, результат тесту становить 0,26 проміле, чим порушив п.2.9 А ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Салтівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу Drager Alcotest, яким проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння. Більш того, остання калібровка Drager Alcotest проводилась ще 22 листопада 2024 року, у зв`язку з чим даний прилад використовувався 03 серпня 2025 року без проведення відповідної повірки. Звертає увагу на те, що він був не згоден із результатами алкотесту Драгер, про що повідомив працівників поліції, які, у свою чергу, повинні були доставити його до медичного закладу для проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, направлення на огляд водія до медичного закладу йому не видавався та був складений пізніше. На думку апелянта, рапорт не може слугувати доказом вини за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що йому невідомі підстави, з яких причин працівники поліції вбачали, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що він перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія, а позбавлення його прав керування транспортними засобами позбавить його можливості для подальшого проходження служби на посаді для захисту територіальної цілісності та суверенітету України, у зв`язку з чим, вважає, що є підстави для застосування ст.69 КК України, та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачене законом.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Пасічник Т.В. повідомив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, однак, за обов`язковою участю його захисника – адвоката Пасічник Т.В.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Пасічника Т.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410826 від 03 серпня 2025 року, в якому зазначено про те, що 03 серпня 2025 року о 04 годині 22 хвилин в м. Харкові, по вул. Ювілейній, 1-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, прилад ARHF 0032, результат огляду 0,26 проміле. Водій з результатом згоден, чим порушив п.2.9 А ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Салтівський районний суд м. Харкова»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Тимчасово вилучені документи: не вилучалися, посвідчення водія НОМЕР_3 показано через систему «Дія»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла): Підпис водія (особи) про отримання тимчасового дозволу: не отримував»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.5), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 ARHF - 0032, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 0,26% проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARHF - 0032 (арк. 6). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору Alcotest 6820 та власноруч поставив свій підпис як у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і роздруківці тесту газоаналізатора Драгер.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 03 серпня 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, але огляд у медичному закладі не проводився, у зв`язку із відмовою водія (арк.7).

Згідно рапорту поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП Ірини Шевченко, під час патрулювання Салтівського району у складі екіпажу 5005 03 серпня 2025 року за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний 1А було помічено авто Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , яке порушувало комендантську годину. Зупинивши автомобіль, водієм виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав ознаку алкогольного сп`яніння. Водієві було запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6820, прилад ARHF 0032. Водій погодився. Результат огляду 0,26 % проміле, тест №3185. З результатом згоден. Водію було роз`яснено права. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол ЕПР1 410826 за ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.9 А. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, автомобіль залишився на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.8).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 03 серпня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.2).

Зокрема, з відеозапису вбачається, що на вимогу працівників поліції транспортний засіб зупиняється на узбіччі дороги, з-за керма якого вийшов водій та підійшов до працівників поліції. Водієм виявився ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що його транспортний засіб був зупинений за порушення комендантської години. Під час спілкування з водієм працівник поліції встановив ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер. Працівник поліції зробив контрольний забір повітря, який показав, що алкоголю нема, після чого ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 0,26 % проміле. Працівник поліції запитав у водія, чи згоден він із результатом, на що ОСОБА_1 відповів, що згоден (відео 04:26:31). ОСОБА_1 підписав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та у роздруківці тесту газоаналізатора Драгер. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 ознайомили із протоколом про адміністративне правопорушення, у якому останній поставив свої підписи. Водія відсторонено від керування транспортними засобами.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ними не було ОСОБА_1 доставлено до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є безпідставними, з огляду на наступне.

Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати правила дорожнього руху та їх дотримуватися.

Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.

Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» або у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становив 0,26 % проміле, будь-яких заперечень чи незгоди з результатом останній не висловлював, навпаки погоджувався із результатом огляду, тому працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, варто звернути увагу на те, що будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлено, а стороною захисту не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів його перебування у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського.

Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп`яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .

Зокрема, з відеозапису, який долучений до матеріалів цієї справи, вбачається, що працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння. Результат огляду, відповідно до роздруківки газоаналізатору Драгер 6820, склав 0,26 % проміле. ОСОБА_1 погодився із зазначеним результатом, будь-яких заперечень не висловлював. Зазначене беззаперечно свідчить про обґрунтованість встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленні на огляд водія, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, слід зазначити, що згідно відеозапису події, він добровільно погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результат вимірювання склав 0,26 % проміле. ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та під час складання протоколу не висловлював своєї незгоди із результатом огляду, не повідомив працівників поліції про бажання оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які, згідно п.5 Розділу ІІ «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, надаються особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, лише на її вимогу.

Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 підписав його без зауважень, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та будь-якими відомостями це не підтверджується.

Більш того, сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти клопотання про витребування відповідних документів від органу який складав матеріали про адміністративне правопорушення, але цим процесуальним правом сторона захисту не скористалась, що додатково свідчить про безпідставність таких тверджень.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не проведення своєчасної калібровки газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року №1314-VII термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Згідно роздруківки тесту приладу «Drager Alcotest 6820», ARHF 0032, остання повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відбулась 22 листопада 2024 року, а огляд ОСОБА_1 був проведений 03 серпня 2025 року, тобто в межах інтервалу калібрування приладу «Drager Alcotest 6820». Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними, у зв`язку з чим, доводи апелянта є необґрунтованими та розцінюються судом як обраний спосіб захисту.

Окрім того, ОСОБА_1 , у разі незгоди із результатом або технічним станом газоаналізатора, не був позбавлений можливості проїхати в заклад охорони здоров`я разом із працівниками поліції для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою іншого спеціального технічного засобу.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рапорт не може братися до уваги та бути доказом вини за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.

При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, не є слушними.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо можливості застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд не може проігнорувати санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17 березня 2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст.69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст.69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо у тесті КК України, а саме у ч.4 ст.3 КК України, міститься пряма заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП. Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він є військовослужбовцем ЗСУ, на посаді водія, у зв`язку з чим право керування потрібно йому для подальшого проходження служби на посаді для захисту територіальної цілісності та суверенітету України, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга сторони захисту в цій частині задоволенню не підлягає.

Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повинен був розуміти, що таким чином поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.

Отже, наведені доводи ОСОБА_1 про призначення йому стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону, а тому не підлягають задоволенню.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков