Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №346/3601/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3601/25

Провадження № 22-ц/4808/129/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Репала Олексія Олександровича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Калинюка О. П. в місті Коломиї, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко А. І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 956728055 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразового персонального ідентифікатора MNV344DJ). Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства, створив особистий кабінет позичальника, подав відповідну заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку, ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, отримав персональний одноразовий ідентифікатор для укладення договору, надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок – перерахував 11 червня 2023 року відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 16900 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку останній вказав у заявці під час укладення договору.

Представник позивача також зазначав про те, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 246 від 29 серпня 2023 року.

Окрім цього, 27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27 травня 2023 року.

В подальшому, а саме 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 86411,12 грн.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, на момент подання позовної заяви у нього утворилася заборгованість у розмірі 86411,12 грн, яка складається із: 16899,50 грн – заборгованість за тілом кредиту; 69511,62 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 956728055 від 11 червня 2023 року в розмірі 86411,12 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 11.06.2023 № 956728055 в загальному розмірі 86 411,12 грн, визначену станом на 14.07.2025.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5422,40 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, на користь ТОВ «Юніт Капітал».

В обґрунтування рішення суд зазначив, що стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт перерахування грошових коштів на виконання умов кредитного договору на банківську картку відповідача. Водночас відповідач доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту не надав, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал», то стягнув із відповідача на користь позивача також сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу, виходячи із принципів розумності та співмірності, у розмірі 3000 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвокат Репало О. О. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається його необґрунтованість, неповне з`ясування судом фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що при обраному позивачем способі укладення договору неможливо чітко встановити, які саме правила були надані для ознайомлення відповідачу, які основні умови надання кредиту було погоджено сторонами та чи відповідає текст договору, який підписував відповідач тому, який подано до суду. Враховуючи відсутність належного та допустимого доказу ознайомлення із умовами кредиту та його основними частинами, представник апелянта, уважає нарахування та стягнення відсотків неправомірним.

Наголошує, що ТОВ «Юніт Капітал» в обґрунтування заявлених вимог посилався на судову практику апеляційних судів, що є недопустим, оскільки врахування постанов судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для інших судів, належною судовою практикою є тільки позиції, викладені Верховним Судом.

Крім того, представник апелянта звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надміріні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання відсотки перетворюються на несправедливо надмірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. В обґрунтування наведеного представник апелянта посилається на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» частково, а саме: стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 16899,50 грн, в решті позовних вимог відмовити.

Позиція інших учасників справи

Керівник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М. С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Встановивши, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач кредитні кошти не повернув та не сплатив нараховані відсотки за користування ними, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», до якого перейшло право вимоги за спірним договором.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 11 червня 2023 року ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» залишив заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, номер банківської картки для перерахування коштів, та на підставі якої цього ж дня між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 956728055 (а.с. 27).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитної лінії № 956728055 від 11 червня 2023 року кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 16900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно до п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 23 червня 2023 року, а саме протягом 12 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 7.2. договору в обов`язковому порядку основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1. договору;

7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 11 липня 2028 року (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;

7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно з п. 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.

Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п. 8.2. договору).

П. 8.3. договору передбачено, що протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином:

8.3.1. За період від дати видачі кредиту до 23.06.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка);

8.3.2. У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 23.06.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,50 (відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,050 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (індивідуальна процента ставка).

Згідно із п. 8.4. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

ОСОБА_1 підписав зазначений договір одноразовим ідентифікатором MNV344DJ, який відправлено 11 червня 2023 року о 13:42:12 та введено 11 червня 2023 року о 13:42:12 (а.с. 13-22).

Згідно із довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, сформованою 29 травня 2024 року, ОСОБА_1 11 червня 2023 року подав заяву на отримання кредиту в розмірі 16900,00 грн, з процентною ставкою 2,10 % в день. Акцепт оферти позивальником: підписання договору здійснено одноразовим ідентифікатором MNV344DJ, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 11 червня 2023 року о 13:42:12, та введено позичальником 11 червня 2023 року о 13:42:66. 11 червня 2023 року о 13:42:50 перераховано грошові кошти позичальнику.

26 червня 2023 року вчинив дії з метою продовження дисконтного періоду: сплатив нараховані проценти у сумі 5324 грн, кількість днів, на які продовжено строк кредитування – 30, процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитуваня – 2,10 % в день (а.с. 28).

Факт перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у сумі 16900 грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту підтверджується платіжним дорученням від 11 червня 2023 року та довідкою, наданою директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 38, 40).

З розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором № 956728055 від 11 червня 2023 року за період з 11 червня 2023 року по 29 серпня 2023 року становить 45618,71 грн (а.с. 84-85).

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року (а.с. 48-50).

Додатковими угодами укладеними між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, від № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору № 28/1118-01 продовжено, зокрема до 31 грудня 2024 року (а.с. 53-59).

Відповідно до умов договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

У витязі з реєстру прав вимоги № 246 від 29 серпня 2023 року під порядковим номером 494 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору – 956728055, дата кредитного договору – 11 червня 2023 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 16899,50 грн, заборгованість по відсоткам – 28215,60 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) – 45155,10 грн (а.с. 60-62).

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, строк дії якого закінчувався 31 грудня 2024 року.

Предметом цього договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.) (а.с.64-67).

У витязі з реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 під порядковим номером 15148 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору – 956728055, дата кредитного договору – 11 червня 2023 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 16899,50 грн, заборгованість по відсоткам – 69511,62 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) – 86411,12 грн (а.с. 69-70).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 956728055 від 11 червня 2023 року на момент його відступлення, заборгованість відповідача становить 86411,12 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16899,50 грн та нарахованих процентів у розмірі 69511,62 грн Заборгованість нарахована за період з 29 серпня 2023 року по 19 листопада 2023 року.

Протягом зазначеного періоду жодних оплат заборгованості відповідачем не здійснювалось (а.с.86-87).

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу) (а.с.72-75).

У витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року під порядковим номером 10056 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору – 956728055, дата кредитного договору – 11 червня 2023 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 16899,50 грн, заборгованість по відсоткам – 69511,62 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) – 86411,12 грн (а.с.77-78).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (а.с.79).

Згідно із платіжними інструкціями в національній валюті № 467, 468, 469, 470, 478, 479, 483 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти, призначення платежу: часткова оплата за відступлення прав вимог згідно із договором факторингу № 04/06/25 від 04 червня 2025 року (а.с. 80-83).

Директор ТОВ «Юніт Капітал» листом від 26 червня 2025 року № 26.06.2025-1 просило в.о. директора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вважати правильним призначення платежу у платіжних інструкціях: «часткова оплата за відступлення прав вимог згідно із договором факторингу № 04/06/25 від 04 червня 2025 року» як зарахування в оплату за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (а.с. 83, зворот).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт укладення 11 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 956728055 в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також факт переходу права вимоги за вказаним договором до ТОВ «Юніт Капітал».

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 86411,12 грн є обгрунтованими, а тому підягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що протягом всього часу розгляду цієї справи ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів ідентичності договору, який підписав відповідач із тим, який міститься у матеріалах справи, а тому нарахування відстоків за користування кредитними коштами та стягнення їх судом, є неправомірним, колегія суддів уважає необґрунтованими з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи факт підписання кредитного договору на тих умовах, які зазначені у договорі, наявному в матеріалах справи, сторона відповідача не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 підписував договір на інших умовах. Крім того, в апеляційній скарзі представник апелянта не конкретизував, які саме умови договору є відмінними. Ба більше, умовами кредитного договору прямо передбачено, що його електронний примірник постійно доступний для завантаження в особистому кабінеті позичальника, а отже відповідач мав реальну можливість у будь-який час ознайомитися з його змістом та умовами і надати суду відповідний примірник договору для встановлення можливих розбіжностей.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості посилання в позові на судову практику апеляційних судів колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведення таких рішень є правом позивача та формою викладення його правової позиції.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність умов договору положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» апеляційний суд уважає безпідставним.

Так, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вказана норма передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Водночас у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Розмір таких процентів був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Будь-які обґрунтування, які би свідчили про неправильність розрахунку заборгованості за процентами, у апеляційній скарзі відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Репала Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови 28 січня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта