Додаткове рішення від 26 січня 2026 р. у справі №344/7488/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/7488/23

Провадження № 22-з/4808/5/26

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Луганська

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,

заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Івасишин Володимир Іванович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним,

в с т а н о в и в:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» задоволено. Визнано недійсним договір про надання юридичних (правничих) послуг № 2022/12/003419 від 22.12.2022 року, укладений ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Юридична компанія Відшкодування» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2025 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення.

Позов ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» за договором 2000 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 652,87 грн.

У задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним відмовлено.

16 січня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Івасишин В.І, про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

20 січня 2026 року представником ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» - Макух А.В. подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтовано тим, що сторона відповідача протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції не заявила суду, що докази понесення витрат на правову допомогу в суді будуть подані суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду, а лише просила суд стягнути витрати на правову допомогу, не надаючи при цьому ні попереднього розрахунку витрат, ні доказів їх понесення.

Розрахунок витрат не засвідчує факт сплати відповідачем коштів і не є доказами понесення витрат.

Відповідно доч.1, 3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Як вбачається із змісту поданої заяви, заявницею ставиться питання щодо вирішення стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому зазначене питання вирішується без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - Івасишин В.І. просив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Під час розгляд справи у суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_2 до закінчення судових дебатів заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу.

Отже, заявником виконано вимоги ч. 8 ст. 141ЦПК України до закінчення судових дебатів зроблено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Тому посилання представника ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про те, що сторона відповідача жодного разу не заявила суду про стягнення витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду ухвалено 13 січня 2026 року.

Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник Дмитрієвої О.Г. подав через систему «Електронний суд» 16 січня 2026 року, тобто в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

До заяви додано докази надсилання учасникам справи та докази понесених витрат на правничу допомогу.

Наявність договірних відносин між адвокатом Івасишин В.І. та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правничої допомоги №б/н від 26 липня 2023 року.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено обов`язок клієнта сплатити гонорар адвокату в розмірі 15 000 грн.

Повноваження на представництво Івасишиним В.І. інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтверджуються ордером серія АТ №1118793 від 09.11.2025 року.

Згідно розрахунку наданих послуг до договору б/н від 26.07.2023 року, адвокатом Івасишин В.І. було надано послуги з вивчення матеріалів справи вартістю 1 000 грн, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 3 000 грн, участь у судових засіданнях – 2 000 грн, разом 6 000 грн.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується обсяг наданих ОСОБА_1 послуг на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У змісті додаткової постанови від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) Верховний Суд дійшов висновку, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності. На переконання колегії суддів, розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 000 грн, є таким, що не відповідає критерію розумності, реальності та обґрунтованості їхнього розміру, є непропорційним складності справи, часу, витраченому на підготову відзиву на апеляційну скаргу. Наведені представником ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу аргументи є ідентичними доводам позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним.

Колегія суддів оцінивши подані стороною відповідача докази, враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути ОСОБА_1 на свою користь з ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» до 2 000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на переконання колегії суддів відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу та вчиненим процесуальним діям сторони.

Враховуючи, положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне застосувати принцип пропорційності. Оскільки вимоги апеляційної скарги ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» задоволено на 9,37 %, то сума судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню у суді апеляційної інстанції становить 1812,60 грн (2000 грн * 90,63%).

Посилання представника ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» на те, що розрахунок витрат не засвідчує факт сплати відповідачем коштів і не є доказами понесення витрат є необґрунтованими, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Керуючись ст. ст. 137,141, 270, 382, 384 ЦПК України Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Івасишин Володимир Іванович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування», код ЄДРПОУ 38142410, яке знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Соборна 12а/24 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1812,60 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 27 січня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева