Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №338/676/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/676/25

Провадження № 22-ц/4808/62/26

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2025 року у складі суді Битківського Л. М., ухвалене у с. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Захаріїв Б. Д. звернувся до Богородчанської селищної ради із позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 21 від 21 листопада 2018 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 листопада 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та Жураківською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 21, за умовами якого позивачу було передано у строкове платне користування дві земельні ділянки площею 4,1114 га, кадастровий номер 2620482801:01:003:0193 та площею 1,28886 га, кадастровий 2620482801:01:003:0192 для сінокосіння та випасання худоби в с. Жураки Жураківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області в урочищі «Лейбова гора» строком на 5 років.

Представник позивача зазначав, що не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомив орендодавця про намір продовжити його дію, подавши 23 жовтня 2023 року відповідну заяву. Проте відповідач у місячний строк не розглянув повідомлення і не повідомив позивача про прийняте рішення. Лист відповідача від 29 листопада 2023 року був надісланий позивачу лише 13 лютого 2024 року. Позивач ОСОБА_1 продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а 26 листопада 2024 року звернувся до відповідача із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до якої додав проект додаткової угоди. Однак, відповідач додаткову угоду не підписав.

Посилаючись на те, що позивач має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, представник позивача Луканюка Г. М. просив визнати додаткову угоду до договору оренди землі № 21 від 21 листопада 2018 року укладеною в редакції запропонованій позивачем.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Захаріїв Б. Д., посилаючись на його незаконність, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник скаржника вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у призначенні судової почеркознавчої експертизи, оскільки позивач заперечував факт того, що він 04 грудня 2023 року в приміщенні ЦНАПу Богородчанської селищної ради отримував документи і проставляв відповідні власноручні підписи в журналі відповідача № 03.2-04/2023 «реєстрації заяв на отримання адміністративних послуг». А тому , на його думку, для підтвердження того, що рукописний підпис у журналі відповідача № 03.2-04/2023 «реєстрації заяв на отримання адміністративних послуг» реєстраційний номер 1825, 1826 в графі 11 «Підпис про одержання послуги» , копію якого надано відповідачем , вчинено не позивачем, а іншою особою, необхідно було призначити почеркознавчу експертизу.

Зауважує, що судом першої інстанції не було враховано того, що у п. 7 Договору оренди від 12 листопада 2018 року було передбачено переважне право позивача на поновлення дії договору на новий строк. Не було взято до уваги також і того, що позивач з метою поновлення дії договору оренди від 12 листопада 2018 року не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, а саме 23 жовтня 2023 року письмово повідомив орендаря про намір продовжити дію вказаного Договору оренди. Проте відповідач у місячний строк не розглянув повідомлення позивача і не повідомив позивача про прийняте орендодавцем рішення. Лист відповідача від 29 листопада 2023 року , який був надісланий позивачу 13 лютого 2024 року не містив заперечень у поновленні договору оренди землі, а тому він продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

Адвокат Захаріїв Б. Д. звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому він може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість відповідач знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов позивачу.

Також, представник позивача вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки щодо застосування норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» станом на 26 серпня 2009 року, викладені в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 909/561/17, які підлягали врахуванню.

У надісланому на адресу суду відзиві представник відповідача Богородчанської селищної ради Заремба Р. Д. доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Додатково вказує, що в провадженні Богородчанського районного суду вже перебувала справа № 338/73/24 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про скасування рішення сесії про припинення дії договору оренди землі у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та визнання Договору № 21 оренди землі від 21.11.2018 року поновленим на новий строк 5 років на тих самих умовах. Спір стосувався того ж самого Договору оренди землі від 12 листопада 2018 року, тих самих сторін, фактично тих самих підстав, однак з іншими прохальними вимогами (предметом позову), де до позову позивач не додавав власної редакції договору, а на даний час надає.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновків, що спір, що виник між сторонами стосовно поновлення договору оренди землі фактично був вирішений Богородчанським районним суду судом раніше і по суті цього спору постановлено судове рішення 25 березня 2024 року, яке було залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року та відповідно набрало законної сили. Також суд першої інстанції вважав, що звернення ОСОБА_1 із новою заявою до відповідача 26 листопада 2024 року про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі свідчить про намагання позивача використати приватноправовий інструментарій з метою нівелювати судове рішення, яким уже вирішено спір між сторонами, а також штучно створити передумови для того, щоб при наявності існуючого судового рішення домогтися його перегляду.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 12 листопада 2018 року між Жураківською сільською радою в особі сільського голови Бабчук М. В. та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка площею 4,1114 га та земельна ділянка загальною площею 1,2886 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби в с. Жураки Жураківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, урочище «Лейбова гора» , кадастрові номери ділянок 2620482801:01:003:0193 та 2620482801:01:003:0192. (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 7 вказаного договору строк його дії складав 5 років та обчислювався з моменту державної реєстрації, яка відбулась 29 листопада 2018 року.

Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Богородчанської селищної ради із заявою про продовження договору оренди обох земельних ділянок.

29 листопада 2023 року селищний голова Богородчанської селищної ради Заремба Р. Д. поінформував позивача про те, що його заява про поновлення (продовження) договору оренди землі була розглянута на сесії селищної ради 23 листопада 2023 року і рішення про поновлення (продовження) договору оренди сесією не прийнято у зв`язку із недостатньою кількістю голосів для прийняття такого рішення. Натомість, на цій сесії було прийнято та проголосовано рішення про припинення дії зазначеного договору оренди землі з 30 листопада 2023 року у зв`язку із закінченням строку на який його укладено та через нецільове використання земельних ділянок.

Вказані обставини встановлені рішенням Богородчанського районного суду від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування рішення сесії та визнання договору укладеним (судова справа № 338/73/24). Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , надіславши на адресу Богородчанської селищної ради до спливу строку договору оренди заяву про намір продовжити (поновити) договір оренди землі не дотримався законодавчої норми щодо направлення орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, за відсутності якого було прийнято рішенням сесії селищної ради про припинення дії договору оренди землі, починаючи з 30.11.2023 року у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено. Тому, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання договору оренди землі № 21 від 21 листопада 2018 року поновленим на новий строк терміном на 5 років та про скасування рішення сесії Богородчанської селищної ради від 23 листопада 2023 року № 1527-31/2023, яким припинено дію договору оренди землі було відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом частин першої - другої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою та другою статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря – отримати право на користування земельною ділянкою.

Зокрема, стаття 13 Закону № 161 визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відтак згода у договорах оренди втілюється в обов`язку орендодавця передати орендареві земельну ділянку, а орендаря – використовувати її відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, сплачувати орендну плату.

Схожу позицію щодо набрання чинності договорами оренди висловила і Велика Палата Верховного Суду охарактеризувавши їх як консенсуальні, такі у яких права та обов`язки виникають з моменту досягнення між сторонами згоди за усіма істотними умовами (момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту)), і саме з цього моменту такі договори вважаються укладеними та набувають юридичного значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).

Отже, договір оренди землі вважається укладеним (набуває чинності) з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

Встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовим проханням поновити договір оренди. Розглянувши таке звернення, Богородчанська селищна ради не поновила (продовжила) цей договір та ухвалила рішення про припинення його дії з 30 листопада 2023 року у зв`язку із закінченням строку на який його укладено та через нецільове використання земельних ділянок.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном».

Відповідно до статті 316 ЦК України право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Правомочність власника – в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом (випливає зі статті 317 ЦК України).

Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).

Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).

Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, суд першої інстанції правильно констатував припинення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.

Крім того, поняття поновлення договору оренди за статтею 764 ЦК України та переважного права на укладення нового договору оренди відповідно до статті 777 ЦК України не є тотожними. Отже, переважне право орендаря на поновлення договору покликане забезпечити пріоритет його інтересів, воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Реалізація переважного права на поновлення дії договору оренди можлива за одночасного виконання процедурної та вольової умови вчинення правочину, оскільки хоча вимоги статті 33 Закону № 161-ХІ щодо строку повідомлення іншої сторони договору і дотримані, проте за відсутності відповідного волевиявлення орендодавця, договір оренди землі № 21 від 21 листопада 2018 року не може бути поновлений на такий самий строк і на таких самих умовах.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича – залишити без задоволення.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 січня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта