Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №348/1641/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1641/25

Провадження № 22-ц/4808/260/26

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зубченко Ірини Іванівни на заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2025 року, постановлену судом у складі головуючого судді Грещука Р.П., у м.Надвірна, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

01 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пасічнянської с/ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовувала тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2016 року у справі №348/2013/16-ц.

Дитина проживає з матір`ю та її новою сім`єю. З моменту, як дитині виповнилося майже 11 місяців, відповідач не виконує батьківських обов`язків покладених законом. Участі у вихованні та догляді за сином не бере, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається та не цікавиться, з сином не спілкується. Всі питання щодо виховання сина вирішуються матір`ю самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Для розвитку сина мати прикладає всі свої зусилля та можливості. Матір дитини повністю опікується сином та матеріально забезпечує, дбає про його розвиток і навчання.

Відповідач жодним чином не піклується про дитину. Не цікавиться успіхами у навчанні сина, не забезпечує шкільним приладдям, не відвідує батьківські збори у школі, де навчається хлопчик, що підтверджується характеристикою Битківського ліцею Пасічнянської сільської ради від 03 червня 2025 року №01-43/94 та психолого-педагогічною характеристикою від 30 травня 2025 року №01-43/92. Дитина не отримувала від відповідача жодного разу привітань та подарунків на свій день народження чи інші свята. Відповідач не цікавиться станом здоров`я сина, жодного разу не звертався до сімейного лікаря щодо лікування дитини. За лікуванням дитини звертається саме позивачка. Дані обставини підтверджуються довідкою КП «Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Пасічнянської сільської ради №40 від 20.05.2025 року.

Відповідач не надавав і не надає по даний час матеріальної допомоги на утримання дитини.

Зважаючи на те, що відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з дитиною не проживає, не проявляє батьківської турботи щодо сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та успіхами у навчанні та вихованні, а також матеріально не забезпечує сина ОСОБА_4 , а отже – ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Вказані обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 ..

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 24 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відмовив.

Попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Поклав на орган опіки та піклування - службу у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно дитини.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Зубченко І.І. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вважає оскаржене рішення таким, що ухвалене у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував такі фактичні обставини, як ігнорування батьківських обов`язків протягом тривалого часу, відсутність у батька будь-якого інтересу до життя сина та самоусунення від виконання батьківських обов`язків у всіх без винятку аспектах за відсутності перешкод для реалізації батьківських прав, а також той факт, що дитина відповідача не пам`ятає зовсім, і батьком вважає іншого чоловіка.

Дитина проживає з матір`ю та її новою сім`єю. З моменту, як дитині виповнилося 11 місяців, відповідач не виконує батьківських обов`язків покладених законом. Участі у вихованні та догляді за сином не бере, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається та не цікавиться, з сином не спілкується. Посилається на те, що такі обставини підтверджуються характеристикою Битківського ліцею Пасічнянської сільської ради від 03 червня 2025 року №01-43/94, психолого-педагогічною характеристикою Битківського ліцею Пасічнянської сільської ради від 30 травня 2025 року №01-43/92, довідкою КП «Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Пасічнянської сільської ради №40 від 20.05.2025 року. Тому не погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дитини, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, щодо виховання та утримання сина.

Вказує, що суд першої інстанції наявним доказам не надав оцінку, а відповідач зазначені вище докази не спростував. Суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не бере участь у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, стан здоров`я та матеріальний стан. При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він несвідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками чи доказів чинення йому перешкод у належному їх здійсненні на забезпечення інтересів дитини.

Крім того, судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку показанням допитаних у судовому засіданні свідків.

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав від 26.09.2025 року, який затверджений рішенням виконкому Пасічнянської с/ради від 26.09.2025 року за №1067 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Пасічнянської с/ради вважає за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 .. Такий висновок, як зазначає представник апелянтки, суд безпідставно не взяв до уваги, який є належним доказом у цій справі і в сукупності з іншими доказами по справі, доповнюючи негативні риси поведінки відповідача створює підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги думку дитини, оскільки вказана думка є основною для прийняття рішення у справі.

Також зазначає, що після ухвалення рішення у справі, припускаючи думку, що відповідачу дійсно важлива дитина і він бажає виправити свою винну поведінку, представником позивачки було подано до Служби у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області адвокатський запит стосовно надання інформації про звернення відповідача до Служби у справах дітей із заявами, зверненнями чи будь-якими усними або письмовими проханнями щодо усунення перешкод у його спілкуванні з сином. Проте з відповіді начальника Служби у справах дітей від 17.12.2025 року №211/01-26 вбачається, що таких не надходило.

Таким чином, врахувавши викладені обставини справи в їх сукупності та взаємозв`язку, взявши до уваги найвищі інтереси дитини, апелянта вважає, що відповідач нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків.

Просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач та відповідача до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зубченко І.І., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника Служби у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Годзюр Г.М., яка вважала апеляційну скаргу обґрунтованою, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що 15.04.2014 року позивач - ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2 , в шлюбі у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є неповнолітнім (а.с.5).

Як вбачається з позовної заяви, пояснень позивача та її представника, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.12.2016 року (справа №348/2013/16-ц) шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Цим же рішенням неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю.

Установлено, що ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 4 класу, характеризується за місцем навчання виключно позитивно. Його мати цікавиться життям дитини, ходить на батьківські збори, забезпечує його відвідування, організовує правильне проведення вільного часу. Батько ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с.8).

З психолого-педагогічної характеристики Битківського ліцею Пасічнянської с/ради від 30.05.2025 року за №01-43/92, яка підписана практичним психологом - ОСОБА_5 та директором ліцею, вбачається, що учень 4-Б класу ОСОБА_3 виховується в повній зміненій сім`ї. Опікується та дбає про нього матір. Однак за період навчання батько не відвідував дитину в ліцеї, не спілкувався з вчителем чи дирекцією. Зі слів матері батько не приймає участь у вихованні дитини і матеріальному забезпеченні (а.с.9).

Як вбачається з довідки лікаря КП «Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Пасічнянської с/ради від 20.05.2025 року, на профілактичний огляд та при захворюванні дитини завжди звертається мама ОСОБА_1 , яка в подальшому займається лікуванням та доглядом за дитиною. Батько жодного разу не звертався щодо лікування дитини чи її профогляду (а.с.10).

Позивач ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 26.09.2025 року, який затверджений рішенням виконкому Пасічнянської с/ради від 26.09.2025 року за №1067, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Пасічнянської с/ради вважає за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.62-63, 66-68).

Показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили тривалу відсутність відповідача ОСОБА_2 по місцю проживання дитини та максимальну участь матері у вихованні сина.

Малолітній ОСОБА_3 в присутності представника Служби у справах дітей Пасічнянської с/ради Ломпас М.В. повідомив, що з вересня 2025 року він навчається в 5-му класі Битківського ліцею Пасічнянської с/ради та проживає в селищі Битків з мамою, молодшим братом та вітчимом. Свого батька - ОСОБА_2 він не бачив ніколи та не пам`ятає, оскільки той, як йому розповіла мама, залишив їх, коли йому було тільки 10 місяців. Ствердив, що батько з ним не спілкується, не дзвонить, не вітає з днем народження, не цікавиться його життям. Виховує його та допомагає у всьому мама та вітчим, якого він вважає своїм батьком.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення батьківських прав, враховуючи відсутність доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, відсутності доказів того, що він, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує їх не виконувати, а також те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, позбавлення батьківських прав відповідача не відповідатиме інтересам дитини.

При цьому суд вважав за необхідне попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_3 , поклавши при цьому на орган опіки та піклування Службу у справах дітей Пасічнянської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Перевіривши обставини справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Згідно з положеннями ч.ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

У постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі №947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 07 червня 2024 року у справі №740/3478/23 (провадження № 61-5260св24) Верховний Суд вказав про те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі пособі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивачка посилалася на те, що дитина сторін з більше дев`яти років проживає разом з матір`ю, яка здійснює виховання сина та його утримання, натомість відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не виходить на зв`язок, перебуває закордоном.

Проте позивачкою не надано належних, достатніх і допустимих доказів винної поведінки відповідача із ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Так, суд першої інстанції об`єктивно і правильно вказав, що характеристика з місця навчання дитини, в якій зазначено, що батько у вихованні дитини участі не бере, з ним не проживає та не спілкується, довідка лікаря КП «Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Пасічнянської с/ради ОСОБА_8 від 20.05.2025 року за №40/25 про те, що батько жодного разу не звертався щодо лікування дитини чи її профогляду, не є достатніми доказами для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки беззаперечно не доводить, що він повністю свідомо усунувся від виконання батьківських обов`язків.

Окрім того, не можуть слугувати достовірними, достатніми та переконливими доказами наведеного і надані у суді першої інстанції показання свідків, оскільки останні, як правильно вказав суд першої інстанції, підтвердили тільки тривалу відсутність відповідача ОСОБА_2 по місцю проживання дитини та участь матері у її (дитини) вихованні, ту обставину, що ОСОБА_1 є хорошою й люблячою матір`ю для свого сина.

Презумція обґрунтованості позовних вимог вказує на обов`язок позивача довести належними, допустимими та достатніми доказами винне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Головним доказом, на який позивачка посилається як на підставу для задоволення її вимог є висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина сторін визнано доцільним.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Колегія суддів, керуючись положеннями ст. 19 СК України, вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування з огляду на таке.

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вказуючи про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, орган опіки та піклування виходив з документів, наданих йому заявником; зі слів сусідів та родичів, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Із висновку не можна з`ясувати, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту інтересів дитини та позитивно впливатиме на подальше життя. Наявний висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що батько є явно неблагополучний та нездатний виконувати батьківські обов`язки, або інші достатні підстави для застосування такого крайнього заходу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що висновок органу опіки та піклування не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок наданий органом опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить обставин та аргументів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. З висновку неможливо встановити, чому батько мало приймає участі у житті дитини, які причини слугували цьому – у зв`язку із чим він проживає на відстані, де саме, які відносини між колишнім подружжям, чи існували перешкоди у спілкуванні з дитиною. У судовому засіданні апеляційного суду представник Служби не надала суду додаткової інформації, крім викладеної у висновку.

Оскільки висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини, а у справі, що переглядається, наданий висновок таких даних не містить, тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв його до уваги.

Таким чином, доводи скарги про те, що згідно з висновком органу опіки та піклування визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина, колегія суддів відхиляє. Оскільки такий належним чином не обґрунтований та не є обов`язковий відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, де вказано, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції думки дитини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Під час вирішення спору враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такої думки.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такої думки.

Думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Посилання у скарзі позивача на те, що дитина проживає разом із нею та її новою сім`єю, упродовж дев`яти років не бачиться із відповідачем, не є підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів, і колегія суддів їх відхиляє.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23,від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.

Крім того у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку з неналежним поводженням щодо сина, вчиняв насильство щодо нього, свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками.

Апеляційний суд також враховує, що у справі ухвалено заочне рішення. Відповідач суду першої інстанції своєї позиції з приводу вищезазначеного позову щодо позбавлення батьківських прав відносно сина не висловлював, заяви про визнання позову не подавав. Позов розглянуто без участі відповідача та встановлення будь-якої його позиції щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків. В той же час, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав необхідно встановити саме беззаперечну бездіяльність та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків одного з батьків.

Необхідність з`ясування причин невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків підтверджена також у постанові ВС у справі № 541/939/22 від 23.04.2025 року, у постанові ВС у справі № 336/1230/23 від 05.03.2025 року.

Більш того, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (висновок КЦС ВС у постанові від 29.04.2020 р у справі № 522/10703/18, постанові від 11.03.2020 р у справі № 638/16622/17. Саме такі і було здійснено судом першої інстанції у відповідності до конкретних обставин справи. Доводи представника позивача в засіданні апеляційного суду про необхідність позбавлення батьківських прав відповідача задля можливості створення для дитини повноцінної сім`ї із новим чоловіком позивачки, для зміни прізвища, не можуть бути законною підставою для таких заходів, тим більше, що позивач ОСОБА_1 не перебуває у зареєстрованому шлюбі із новим чоловіком, який проживає за кордоном, при тому, що вона з дітьми живе в Україні і періодично приїжджає до нього.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставин свідомого винного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання у права дитини на зростання в сім`ї та підтримання зв`язків з батьком, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав та про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення необхідно залишити без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не перерозподіляє, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зубченко Ірини Іванівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська