Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №725/12044/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/12044/25

Номер провадження 2-а/725/171/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026

Чернівецький районний суд міста Чернівців у складі:

головуючого судді Галичанського О.І.,

при секретарі Соболевській А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців з вищевказаною адміністративною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог , посилався на те , що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 02 квітня 2025 року винесено постанову № 157, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із змісту зазначеної постанови слідує, що позивач «не з ’явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024). Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .

Позивач вказує, що відповідно до трекінгу поштових відправлень "Укрпошти", поштове відправлення 5800111871463 з постановою № 157 було прийнято до відправлення 05 грудня 2025 року та отримано 12 грудня 2025 року. Термін оскарження винесеної постанови спливає 22 грудня 2025 року.

Стверджує, що із вказаною постановою не погоджується з огляду на наступне.

Позивач вважає , що оскаржувана постанова є неправомірною , оскільки повістка про виклик не вручалась та від її отримання він не відмовлявся; постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей , чи перевірялась наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, яка діяла до 18.05.2024, так і в новій редакції) з урахуванням того, що він є інвалідом 3 групи.

Просить скасувати оскаржувану постанову, а справу закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення.

У судове засідання позивач не з`явився. Скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просив задовільнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Причини неявки не повідомив. Заяв чи клопотанянь по суті спору не подавав.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16 зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності її учасників

Суд, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, встановив наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до матеріалів справи , 02.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №157 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно даної постанови , ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з ’явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП»

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до копії пенсійних посвідчень, ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи , загальне захворювання.

В оскаржуваній постанові суб`єкт владних повноважень посилається на порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст.22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, що повістка про виклик ОСОБА_1 була доставлена та вручена позивачеві.

Саме вручення позивачу повістки про його виклик, є обов`язковою передумовою притягнення його до відповідальності.

При цьому, відповідачем, будь-яких доказів про направлення позивачу повістки, складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення до суду не надано. Отже, суду не доведено факт як виклику позивача, так і запровадження відносно нього справи про адміністративне правопорушення.

Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З аналізу примітки до ст. 210 КУпАП та наведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносяться і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Тобто, уточнення персональних даних відповідач міг здійснити у спосіб , який не передбачив би обов`язкову явку ОСОБА_1 .

В постанові про адміністративне правопорушення № 157 від 02.04.2026 року не зазначено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності в них інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що має певне визначене Законом право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією чи інших персональних даних.

Крім того , суд звертає увагу , що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у період , коли у останнього були наявні видані Пенсійним Фондом України пенсійні посвідчення про те , що він являється інвалідом ІІІ групи ( перше посвідчення видане 04.10.2023 по 30.09.2024 , друге видано 25.03.2025 по 29.02.2028).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв`язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем було надано належні та допустимі докази в обґрунтування позовних вимог, а відповідачем, у свою чергу, не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову .

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України відображеними, зокрема в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, постанові від 22 вересня 2015 р. № 21-1359а15 та Верховного Суду викладеною в постанові від 27.02.2020 року № 824/1226/15-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасування , а справа відносно ОСОБА_1 закриттю.

Положенням ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено , що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст. 33, ст. 210-1, 258, 268, 276, 278, 283 КУпАП, ст. 72-73, 77, 79, 269, 272, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов -задовільнити .

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №157 від 02 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закривши провадження по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України - суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Галичанський О. І.