Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №127/34589/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34589/25

Провадження № 1-кп/127/1147/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого – ОСОБА_7 – ОСОБА_8 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12025020010000958 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, працевлаштованого, учасника бойових дій, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Водій ОСОБА_5 16.06.2025, близько 21:30 год, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Nissan», моделі «Leaf», д. н. з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Гонти в м. Вінниця, в напрямку вул. Цимлянська, перед початком зміни напрямку руху, а саме під час виконання маневру лівого повороту на територію автомийки самообслуговування «Lux Wash», не був особливо уважним та обережним з моменту об?єктивної появи в полі його зору мотоцикліста, не надав переваги руху зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з технічно справним мотоциклом марки «Forte ALFA NEW FT 125» з транзитним номерним знаком НОМЕР_3 , під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по дорозі вул. Гонти у зустрічному напрямку.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1083/1084/1085 від 22.09.2025 водій мотоцикла ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закрита черепно-мозкова травма – забій лівої скроневої долі з просяканням крові, епідуральні нашарування в правій скроневій ділянці, субарахноїдальний крововилив, набряк, набухання головного мозку, дифузно аксональне ушкодження І-II ступеня з ураженням кори та субкортикальних відділів великих півкуль мозку, множинні переломи кісток склепіння, основи черепа та кісток лицьового черепа – луски скроневої кістки справа, переломи кісток середньої та передньої черепних ямок, верхньої щелепи, передньої та задньої кісток гайморових пазух, стінок орбіт, стінок лобних та решітчастої кістки, в тому числі кісток носа, рвані рани обличчя та порожнини рота, травматичні вивихи 31, 32, 13, 12, 11, 21 зубів, множинні забої м?яких тканин голови, забій шийного відділу хребта, закрита травма органів грудної клітки, перелом човноподібної кістки правого проминемо-зап?ясного суглобу, уламковий внутрішньо суглобовий перелом дистального кінця основної фаланги 4-го пальця правої стопи, кома І ступеня».

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 у вигляді полі травми належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки вказана закрита черепно-мозкова травма (з переломами кісток склепіння і основи черепа та дифузно аксональним ушкодженням І- ступеня з ураженням кори та субкортикальних відділів великих півкуль мозку), являлася небезпечною для життя в момент заподіяння.

Відповідно до висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи №KCE-19/102-25/15025 від 25.08.2025: «В діях водія автомобіля «Nissan», моделі «Leaf», д. н. з. НОМЕР_4 , ОСОБА_5 вбачаються порушення п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і є необхідною умовою виникнення даної події ДТП».

Беручи до уваги вищевикладене, в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху:

• п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

• п. 10.4 - «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині – і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

Таким чином, порушення вимог п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходяться у причинному зв?язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Зокрема, повідомив, що влітку 2025 року у вечірню пору їхав на мийку, бачив мотоцикліста, але думав, що встигне повернути, бо той, як йому здавалось, знаходився ще далеко. Однак в подальшому сталось зіткнення. Після ДТП відразу ж підбіг до потерпілого, перевернув його, оскільки він захлинався. Викликав та чекав на швидку медичну допомогу.

Автомобіль марки «Nissan», моделі «Leaf», д. н. з. НОМЕР_4 , брав в оренду для роботи.

Також обвинувачений зазначив, що про вчинене щиро шкодує. Завдану потерпілому шкоду відшкодував в повному обсязі. Просив суд не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами. Зауважив, що так він зможе й надалі допомагати потерпілому, а також забезпечувати свою сім`ю.

Допитана в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого – ОСОБА_7 – ОСОБА_8 суду повідомила, що очевидцем самої події дорожньо-транспортної пригоди вона не є, про неї дізналась від лікарів швидкої медичної допомоги. Також зазначила, що на момент ДТП сину було 16 років. Спочатку лікарями були проведені необхідні реанімаційні заходи, потім дитину перевели у Вінницьку обласну дитячу лікарню, пізніше – в Охматдит, де сину зробили операцію на кістках обличчя. Зараз продовжуємо лікування. Наразі син знаходиться в стабільному стані, однак потрібна ще реабілітація.

Також законний представник повідомила, що вона є власником мотоцикла, за кермом якого на момент ДТП перебував її неповнолітній син ОСОБА_10 .

Окрім того, ОСОБА_8 зазначила, що після події ДТП обвинувачений ОСОБА_5 постійно знаходився на зв`язку з ними, оплачував лікування, а також сплатив узгоджену між ними суму моральної компенсації в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. Тому претензій до нього матеріального та морального характеру вона не має.

При призначені судом міри покарання законний представник неповнолітнього потерпілого просила не позбавляти обвинуваченого волі та права керування транспортними засобами.

Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, законного представника неповнолітнього потерпілого та його представника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_5 у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та компенсацію моральної шкоди); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочин вчинений з необережності); особу обвинуваченого (раніше несудимий, є учасником бойових дій, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей).

При призначенні ОСОБА_5 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, а також компенсацію моральної шкоди.

Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Активне сприяння розкриттю злочину полягає в тому, що після ДТП обвинувачений співпрацював зі слідством та повідомляв про всі обставини вчинення цієї ДТП.

Добровільне відшкодування матеріальної шкоди та компенсація моральної шкоди полягає в тому, що ОСОБА_5 повністю відшкодував законному представнику неповнолітнього потерпілого всю заявлену суму шкоди як матеріальної, так і моральної.

Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом враховано те, що хоча й злочин, який ставиться в вину останньому, відноситься до тяжких, проте вчинений він з необережності. Також судом проаналізовано поведінку обвинуваченого, а саме: визнання ним вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди. Відтак, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, який вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_5 необхідно і доцільно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк в межах санкції статті, із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Окрім того, призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, на переконання суду, є необхідним, оскільки ОСОБА_5 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем у населеному пункті, в місці, де постійно є жвавий рух, при цьому, усвідомлено порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Відтак, через недотримання ПДР обвинувачений проявив байдуже ставлення до безпеки як своєї, так і інших учасників дорожнього руху.

Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

В межах даного кримінального провадження запобіжний захід до обвинуваченого не обирався та об`єктивних підстав для обрання такого до набрання даним вироком законної сили суд не вбачає.

Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме: судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/102-25/13723-ІТ від 21.07.2025 в сумі 3119,90 грн; судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/102-25/13722-ІТ від 22.07.2025 в сумі 3119,90 грн; судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертиз №КСЕ-19/102-25/15025 від 25.08.2025 в сумі 5348,40 грн та судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/102-25/20993-АВ від 30.09.2025 в сумі 3565,60 грн, на загальну суму 15153 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн 80 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, 286 КК України, ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на загальну суму 15153 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн 80 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2025 по справі № 127/18754/25 на майно, а саме: автомобіль марки «Nissan», моделі «Leaf», д. н. з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 та мотоцикл марки «Forte ALFA NEW FT 125» з транзитним номерним знаком НОМЕР_3 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- автомобіль марки «Nissan», моделі «Leaf», д. н. з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 належить ОСОБА_11 та яким на момент ДТП володів ОСОБА_5 , поміщений на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Арабея, буд. 17/Ботанічна, 30/32 – повернути законному володільцю;

- мотоцикл марки «Forte ALFA NEW FT 125» з транзитним номерним знаком НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , поміщений на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Арабея, буд. 17/Ботанічна, 30/32 – повернути власнику;

- електронні носії інформації – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: