Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №127/34099/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34099/25

Провадження № 2/127/7770/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Бородіч В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 61,2 кв. м., житловою площею – 44,2 кв. м., частина підвалу від сарай площею 5,4 кв. м.). Мотивував заявлені вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 2016 по 2025 роки. Під час перебування у шлюбі сторонами набуто спільне майно, а саме квартиру по АДРЕСА_1 . Оскільки сторонами не вдається мирним шляхом врегулювати спір, то позивач був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 30.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Відповідач 09.12.2025 надала заяву про визнання позову та зменшення судових витрат. У якому зазначила, що позов вона визнає, просила зменшити судові витрати.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Власюк І.Т. суду надав заяву у якій просив розгляд справи здійснити у його відсутність, заявлені вимоги підтримав. Повідомив, суд, що докази судових витрат з надання правничої допомоги будуть надані у визначені законом строки.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву у якій зазначила, що позовні вимоги визнає згідно заяви, що була надана раніше. Просила розгляд справи здійснити у її відсутність.

Суд дослідивши надані докази установив, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 06.08.2016 року.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2025 року шлюб між подружжям розірвано.

З однієї сторони ОСОБА_3 та з іншої ОСОБА_2 (покупець) 21.09.2021 уклали договір купівлі продажу. Згідно договору ОСОБА_2 набула права власності на квартиру по АДРЕСА_1 . Загальна площа 61,2 кв. м., житлова площа – 44,2 кв. м., частина підвалу від сарай площею 5,4 кв. м.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд дослідивши норми закону враховувавши визнання відповідачем позову прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судом також враховано, що майно було набуто в період перебування сторін у шлюбі та рівності часток майна подружжя при його поділі.

З урахуванням визнання відповідачем заявленого позову до початку розгляду справи по суті, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у розмірі 4542 грн. Решту 50% від суми сплаченого позивачем судового збору в загальному розмірі 4542 грн. повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись статтями 60, 61, 65, 69, 70 СК України, 368, 372 ЦК України, 4, 7, 12, 13, 79, 81, 89, 142, 206, 244, 263, 273 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 61,2 кв. м., житловою площею – 44,2 кв. м., частина підвалу від сарай площею 5,4 кв. м.).

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні до суду позову, а саме 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №6 від 22.10.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 27.01.2026

Суддя: