Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №398/7880/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7880/25

провадження №: 2/398/1271/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"28" січня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Через систему «Електронний суд» ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.12.2020-100005074 від 22.12.2020 року в розмірі 18 000,00 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22.12.2020-100005074, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 6 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день (ставка Економ), яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків та 2,5% в день (ставка Стандарт), яка застосовується після закінчення первинного та пролонгованого строків. Загальний строк кредитування становить 14 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 04.01.2021 року. 09.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до умов якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №22.12.2020-100005074 від 22.12.2020 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 19.11.2025 року в розмірі 18 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 12 000,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема : електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

22.12.2020 року ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 акцептував оферту щодо укладення кредитного договору №22.12.2020-100005074, на умовах, визначених офертою, акцептом та заявкою, а також здійснив їх підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором також підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн, строком на 14 календарних днів, тобто з 22.12.2020 року до 04.01.2021 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою «Економ» в розмірі 2% в день за перші 14 днів та за ставкою «Стандарт» в розмірі 2,5% в день – в подальші дні, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Позивач надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією від 22.12.2020 року.

09.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» передає (відступає) ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» приймає належні ТОВ «Споживчий центр» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Переліку №1 до Договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024 року, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22.12.2020-100005074 від 22.12.2020 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №22.12.2020-100005074 від 22.12.2020 року.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.11.2025 виникла заборгованість в загальному розмірі 18 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 12 000,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Пунктом 1.3 оферти передбачено, що кредит надається строком, який встановлено у Заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору.

В заявці та акцепті встановлено, що строк кредитування становить 14 днів, тобто до 04.01.2021 року та зазначена дата є кінцевим терміном повернення кредиту, що також зазначено в паспорті споживчого кредиту та письмовому підтвердженні укладання кредитного договору.

Також в заявці та акцепті передбачено, що пролонгація строку користування кредитом здійснюється шляхом сплати позичальником процентів за весь попередній строк користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості та карточки субконто, відповідач жодних оплат за кредитним договором не здійснював.

Відтак, доказів продовження зазначеного строку кредитування позивачем не надано.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З розрахунку та картки субконто, наданих позивачем, вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося і поза межами строку кредитування, визначеного кредитного договору, тобто після 04.01.2021 року, що є неправомірним.

Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 22.12.2020 року до 04.01.2021 року (строк кредитування визначений договором) підлягає перерахунку наступним чином: 6 000,00 грн х 2 % / 100% х 14 днів = 1 680,00 грн. Така загальна сума відсотків за користування кредитом закріплена і в заявці, акцепті та в паспорті споживчого кредиту.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 680,00 грн, а всього – 7 680,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог (42,67%), в розмірі 1 033,64 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором №22.12.2020-100005074 від 22.12.2020 року станом на 19.11.2025 року в загальному розмірі 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп, яка складається з:

6 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

1 680,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298) судовий збір в розмірі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн 64 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 28 січня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко