Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №344/16808/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16808/25

Провадження № 2/344/1190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 25320 грн., стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Представник з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 25320 грн., стягнення судових витрат. В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Гелексі» (23.06.2025 року назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №226385 від 04.05.2021 року в електронній формі. На той час, «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК “»ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25320 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою; 20320 грн., – заборгованість по процентам за користування позикою (розрахунок заборгованості додається до позовної заяви) (а.с.1-8).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі (а.с.42).

08.10.2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов, позовні вимоги просить задоволити частково, стягнути з неї заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн., зменшити розмір відсотків за користування кредитними коштами до 50% від розміру заборгованості по кредиту, а саме до 2500 грн. розмір судового збору стягнути пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відзив мотивує тим, що за умовами договору, які були погоджені сторонами кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Зазначає, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між сторонами контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування за договором про споживчий кредит саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенств права.

Крім того зазначає, що надмірний розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин, не заперечуючи факт укладення кредитного договору, просить зменшити розмір нарахованих відсотків до розміру 50% від суми заборгованості по кредиту, а саме до 2500 грн., з огляду на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідач зазначає, що не відмовляється від виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредитної заборгованості, однак її матеріальний стан унеможливлює оплату всієї суми заборгованості із зазначеними у позові процентами (а.с.45-53).

14.10.2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявності заборгованості за кредитним договором.

Крім того, представник позивача вказує, що договором встановлено два види процентів 1,5% в день від початкового розміру позики за траншем, та 3% у день в день від загального розміру відновлювальної кредитної лінії, при цьому у договорі встановлено зо нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Згідно розрахунку заборгованості до 02.06.2021 року позичальнику нараховувались проценти за ставкою 1,5%, а з 02.06.2021 року – за ставкою 3%.

З розрахунку заборгованості вбачається,що проценти після 22.02.2021 року позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі ст.625 ЦК України, а не як відсотки за правомірне користування кредитом.

Позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі (а.с.66-73).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить суд розглянути спір без участі представника позивача, проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

04.05.2021 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено Договір позики невідновлювальної кредитної лінії № 226385. Договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

1.2 Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії.

1.5 Сторони домовились, що за цим Договором Позикодавець надає, а Позичальник отримує перший транш на наступних умовах: 1.5.1 сума позики - 5000,0 гривень; 1.5.2 плата за користування позикою за Траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,6%, в день від початкового розміру позики за Траншем №1 відповідно п.1.5.1. Договору; 1.5.3 строк повернення позики за Траншем №1: 02 червня 2021 року 1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 584,00% 1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 2320,0 гривень; 1.5.6 позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті); 1.5.7 Якщо Позичальник повертає позику за Траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики – Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому випадку вимоги пп.1.5.2. не застосовуються.

1.6 Нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.7 Плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно п.1.9. Договору.

1.9 Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за цим Договором складає 5000,0 гривень (а.с.9-14).

У паспорті позики визначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти (а.с.15-17).

Згідно розрахунку заборгованості за період з 04.05.2021 по 05.08.2025 за договором позики №226385 від 04.05.2021 укладеним з ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості становить 25320 грн. (а.с.18-20).

За договором №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» бере на себе зобов`язання надавати ТОВ «ФК «Гелексі» Послуг «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок Фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «Visa» та «Mastercard», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС (а.с.23).

Згідно листа ТОВ «ФК «Елаєнс» ТОВ «ФК «Гелексі» у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі» на картковий рахунок отримувача 04.05.2021 року було успішно перераховано грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 5000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.24).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 04.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено договір позики № 226385 в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 5000 грн., шляхом переказу їй на банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,6% в день на строк дії кредиту до 02.06.2021 року; та 3% за умови продовження користування кредитними коштами після закінчення строку дії кредиту.

Відповідач отримала кредит, в подальшому розпорядилася даними коштами на власний розсуд, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, кредитні кошти не повернула. Отже, на думку суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 5000 грн. підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 22170 грн., то такі на думку суду є частково обґрунтованими.

Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Гелексі» посилалося на наявність у позичальника заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитом, що підтверджується також наданими як доказ розрахунками. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.

Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладене, з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит) у сумі 2400 грн. (за період з 04.05.2021 по 02.06.2021 (30 днів) нараховуються проценти у розмірі 1,60% в день від суми кредиту 5000 грн.).

Відтак позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 7400 грн., з яких 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2400 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та судових витрат у розмірі 5000 грн., які понесені у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 707,97 грн. (7400 х 2422,40 / 25320).

За правилом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2025 року між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.25,26,34). Згідно акту №112 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту правничу допомогу по справу за позовом до ОСОБА_1 на загальну суму 5000 грн.(а.с.21).

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, та зважаючи на те, що позов задоволено частково із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» слід стягнути 1461,30 гривень судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги (7400 х 5000 / 25320).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 707,97грн. а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1461,30 грн.

Керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 25320 грн., стягнення судових витрат – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: вул. Липинського, буд.10/1, м. Київ, заборгованість за договором позики №226385 від 04.05.2021 року, у розмірі 7400 (сім тисяч чотириста) грн., з яких 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2400 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: вул. Липинського, буд.10/1, м. Київ, витрати по сплаті судового збору в розмірі 707,97 грн. а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1461,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 26.01.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.