Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №341/1857/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1857/25

Номер провадження 2/341/123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника позивача Синиченко Д. В. (ВКЗ),

розглянув у порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

УСТАНОВИВ

Представниця Ткаченко М. в інтересах ТзОВ «Коллект центр» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами від 19.05.2021 № 4160443 та від 17.07.2021 № 103606546 у загальному розмірі 92125,84 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,0 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договорами від 19.05.2021 № 4160443 та від 17.07.2021 № 103606546, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 92125,84 грн, з яких: за договором від 19.05.2021 № 4160443 на суму 33593,96 з яких: 3656,0 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 28987,96 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 950,0 грн - заборгованість за комісією; за договором від 17.07.2021 № 103606546 на суму 58531,88 з яких: 7556,0 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 49455,88 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1520,0 грн - заборгованість за комісією.

Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.11.2025, яке відкладено на 12.12.2025.

12.12.2025 відповідач надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заперечує проти позову. З позовними вимогами погоджується частково, а саме у межах тіла кредиту: за Договором від 19.05.2021 № 4160443 на суму 3656,0 грн та з нарахуванням процентами за користування кредитом у розмірі 3750,0 грн; за Договором від 17.07.2021 № 103606546 на суму 7556,0 грн та з нарахуванням процентами за користування кредитом у розмірі 3000,0 грн. Проти стягнення процентів за користування кредитними коштами за Договором від 19.05.2021 № 4160443 у розмірі 28987,96 грн та за Договором від 17.07.2021 № 103606546 у розмірі 49455,88 грн заперечує, зважаючи на наступне.

За умовами договорів, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договорами лише за 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Договорами визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3750,0 грн та 3000,0 грн п. 1.5.2 Договорів, тому відповідач вважає, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню на користь позивача. Зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Зазначив, що нараховані відсотки перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, тому змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції. Також, не погоджується із нарахованим розміром витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначає, що до стягнення з відповідача в силу вимог ст. 141 підлягають судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Таким чином, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з нього заборгованість у розмірі 17962,0 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Розгляд справи проводити без його участі.

Ухвалою суду від 12.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2026.

15.12.2025 представниця позивача надіслала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що стягувач правомірно та відповідно до домовленостей між сторонами, що викладені у договорах, нараховано відсотки в межах дії договорів з урахуванням погоджених умов щодо строків договорів та пролонгації. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, такі твердження є припущеннями.

У судове засідання 09.01.2026 з`явилась представниця позивача, відповідач не з`явився. Розгляд справи відкладено на 23.01.2026.

13.01.2026 представниця позивача надіслала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, зокрема, що сума заборгованості за Договорами нараховувалась правомірно. За користування кредитними коштами кредитором нараховувались відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦПК України. Нарахування відсотків протягом пролонгованого строку є істотною умовою договору.

У судове засідання 23.01.2026 з`явилась представниця позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином. На електронну адресу відповідача надсилалась повістка-повідомлення про дату судового засідання. У відзиві на позов відповідач просив розгляд справи проводити без його участі.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим. Жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки відповідач вважається повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Просила позов задовольнити. Підтвердила і підтримала викладену у заявах по суті спору і поясненнях позицію щодо природи позовних вимог, складових їх розміру, яка полягає у наступному:

- за договором від 19.05.2021 просить стягнути загальну заборгованість у розмірі 33593,96 грн, з яких 3656,0 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13084,36 грн - проценти за користування кредитом відповідно до погоджених умов договору; 950,0 грн - заборгованість зі сплати комісії за видачу кредиту; 15903,60 грн - заборгованість зі сплати процентів як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору.

- за договором від 17.07.2021 просить стягнути загальну заборгованість у розмірі 58531,88 грн, з яких 7556,0 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16965,08 грн - проценти за користування кредитом відповідно до погоджених умов договору; 1520,0 грн - заборгованість зі сплати комісії за видачу кредиту; 32490,80 грн - заборгованість зі сплати процентів як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору.

Заслухавши представницю позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, суд установив наступні обставини та дійшов таких висновків.

19.05.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4160443 (далі - Кредитний договір, Договір) (а. с. 10-13).

Згідно з п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 30 днів з 19.05.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 18.06.2021 (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 950,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 3750,0 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7 Договору).

17.07.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4160443 (далі - Кредитний договір, Договір) (а. с. 25-29).

Згідно з п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 15 днів з 17.07.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 01.08.2021 (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 1520,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 3000,0 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 двох Кредитних договорів кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

За змістом пункту 2.2.1 двох Кредитних договорів позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Як передбачено пунктом 2.2.2 двох Кредитних договорів, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Відповідно до положень пункту 2.3.1.1 двох Кредитних договорів позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 двох Кредитних договорів позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 4.2 двох Кредитних договорів у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Вищевказані договори підписані від імені ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з графіком платежів за Договором про споживчий кредит від 19.05.2021 № 4160443: дата видачі кредиту - 19.05.2021; кількість днів у розрахунковому періоді - 30 днів; чиста сума кредиту - 9700,0 грн; сума кредиту за договором - 5000,0 грн; проценти за користування кредитом - 3750,0 грн; комісія за надання кредиту - 950,0 грн; реальна річна процентна ставка - 284,098 %; загальна вартість кредиту - 9700,0 грн (а. с. 14).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит від 19.05.2021 № 4160443): тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5000,0 грн; строк кредитування - 30 днів; спосіб надання кредиту - переказ на картковий рахунок; процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду, вказаного в п. 1.3 Договору. Стандартна ставка 5,0 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п. 1.3 Договору. Комісія за надання кредиту - 950,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово (а. с. 15). Паспорт споживчого кредиту підписаний від імені ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТзОВ «Мілоан» підтверджує, що з ОСОБА_2 19.05.2021 укладено договір № 4160443. Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор V41508, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 19.05.2021; номер телефону: НОМЕР_1 (а. с. 21).

Відповідно до копії квитанції підтверджується ОСОБА_2 отримав 5000,0 грн на картку НОМЕР_2 , платник: ТзОВ «Мілоан», призначення платежу: кошти згідно з договором від 19.05.2021 № 4160443 (а. с. 22).

До матеріалів справи надано відомість ТзОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 за кредитним договором № 4160443, відповідно до якої: загальна сума заборгованості за кредитом 17690,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3656,0 грн, заборгованість за процентами - 13084,36 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн (а. с. 23-24).

З указаної відомості суд установив, що 19.05.2019 надано кредит у розмірі 5000,0 грн та нараховано 950,0 грн комісії за оформлення кредиту. Протягом періоду з 19.05.2019 до 18.06.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 125,0 грн на день. 18.06.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 500,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 1410,0 грн та тіло кредиту у розмірі 500,0 грн. Протягом періоду з 19.06.2021 до 03.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору, тобто по 112,50 грн на день. Протягом періоду з 04.07.2021 до 06.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 225,0 грн на день. 07.07.2021 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 225,0 грн. 07.07.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 225,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 1175,0 грн та тіло кредиту у розмірі 225,0 грн. 07.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. Протягом періоду з 08.07.2021 до 14.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору. З 15.07.2021 до 16.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. 16.07.2021 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 427,0 грн. 16.07.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 427,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 1763,0 грн та тіло кредиту у розмірі 427,0 грн. Протягом періоду з 17.07.2021 до 31.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору. Протягом періоду з 01.08.2021 до 31.08.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. 01.09.2021 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 192,0 грн. 01.09.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 192,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 2342,0 грн та тіло кредиту у розмірі 192,0 грн. 01.09.2021 відповідачу нараховано проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. Протягом періоду з 02.09.2021 до 08.09.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору. Протягом періоду з 09.09.2021 до 30.09.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору.

Таке нарахування процентів відповідає погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, та частково виконував. Нарахування за базовою ставкою 5% на день на залишок тіла кредиту здійснювалось, сукупно, не більше 60 днів, що відповідає положенням п. 2.3.1.2 Договору.

Згідно з графіком платежів за Договором про споживчий кредит від 17.07.2021 № 103606546: дата видачі кредиту - 17.07.2021; кількість днів у розрахунковому періоді - 15 днів; чиста сума кредиту - 12520,0 грн; сума кредиту за договором - 8000,0 грн; проценти за користування кредитом - 3000,0 грн; комісія за надання кредиту - 1520,0 грн; реальна річна процентна ставка - 5409,714 %; загальна вартість кредиту - 12520,0 грн (а. с. 30).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит від 17.07.2021 № 103606546): тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 8000,0 грн; строк кредитування - 15 днів; спосіб надання кредиту - переказ на картковий рахунок; процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду, вказаного в п. 1.3 Договору. Стандартна ставка 5,0 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п. 1.3 Договору. Комісія за надання кредиту - 1520,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово (а. с. 31). Паспорт споживчого кредиту підписаний від імені ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТзОВ «Мілоан» підтверджує, що з ОСОБА_2 17.07.2021 укладено договір № 103606546. Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор R84007, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 17.07.2021; номер телефону: НОМЕР_1 (а. с. 38).

Відповідно до копії квитанції підтверджується ОСОБА_2 отримав 8000,0 грн на картку/рахунок НОМЕР_3 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 103606546, дата та час платежу: 17.07.2021 о 18:47 (а. с. 38 зворот).

До матеріалів справи надано відомість ТзОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 за кредитним договором № 103606546, відповідно до якої: загальна сума заборгованості за кредитом 26041,08 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7556,0 грн, заборгованість за процентами - 16965,08 грн, заборгованість за комісією - 1520,0 грн (а. с. 39-40).

З указаної відомості суд установив, що 17.07.2021 надано кредит у розмірі 8000,0 грн та нараховано 1520,0 грн комісії за оформлення кредиту. Протягом періоду з 18.07.2021 до 01.08.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,5 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 200,0 грн на день. Протягом періоду з 02.08.2021 до 02.09.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 5,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 400,0 грн на день. 02.09.2021 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 100,0 грн. 02.09.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 100,0 грн, проценти за кредитом у розмірі 962,0 грн та тіло кредиту у розмірі 444,0 грн. Протягом періоду з 03.09.2021 до 17.09.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,01 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору, тобто по 0,76 грн на день. Протягом періоду з 18.09.2021 до 15.10.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 75,56 грн на день.

Таке нарахування процентів не суперечить погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, частково виконував, а, навпаки, здійснене за нижчими процентними ставками, ніж передбачено Договором.

29.11.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102 (а. с. 43-47), відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 4160443.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 29.11.2021 до договору факторингу від 29.11.2021 № 29-11-102 до ТзОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 4160443 у загальному розмірі 17690,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3656,0 грн, заборгованість за процентами - 13084,36 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн (а. с. 54-56).

Також, надано копію платіжної інструкції про перерахування коштів ТзОВ «Вердикт капітал» на користь ТзОВ «Мілоан» у межах виконання договору факторингу від 29.11.2021 № 29-11-102 (а. с. 52).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 розмір заборгованості за Договором № 4160443 становить 33593,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3656,0 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 13084,36 грн, нараховані проценти - 15903,60 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн (а. с. 41).

30.11.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 30-11-65 (а. с. 57-61), відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 103606546.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 30.11.2021 до договору факторингу від 30.11.2021 № 30-11-65 до ТзОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 103606546 у загальному розмірі 26041,08 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7556,0 грн, заборгованість за процентами - 16965,08 грн, заборгованість за комісією - 1520,0 грн (а. с. 69-71).

Також, надано копію платіжної інструкції про перерахування коштів ТзОВ «Вердикт капітал» на користь ТзОВ «Мілоан» у межах виконання договору факторингу від 30.11.2021 № 30-11-65 (а. с. 66).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 розмір заборгованості за Договором № 103606546 становить 58531,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7556,0 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 16965,08 грн, нараховані проценти - 32490,80 грн, заборгованість за комісією - 1520,0 грн (а. с. 41 зворот).

10.01.2023 між ТзОВ «Вердикт капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 (а. с. 72-77), відповідно до якого ТзОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 4160443 та Договором № 103606546.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 10.01.2023 до договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 до ТзОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 4160443 у загальному розмірі 33593,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3656,0 грн, заборгованість за процентами - 28987,96 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн, та Договором № 103606546 у загальному розмірі 58531,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7556,0 грн, заборгованість за процентами - 49455,88 грн, заборгованість за комісією - 1520,0 грн (а. с. 86-90).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ «Коллект центр» станом на 15.10.2025 розмір заборгованості за Договором № 4160443 становить 33593,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3656,0 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 28987,96 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн (а. с. 42).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ «Коллект центр» станом на 15.10.2025 розмір заборгованості за Договором № 103606546 становить 58531,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7556,0 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 49455,88 грн, заборгованість за комісією - 1520,0 грн (а. с. 42 зворот).

Тобто, суд установив, що позивач додатково нарахувань за Кредитними договорами відповідачу не нараховував, що є його правом.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частин першої-третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Договори від 19.05.2021 № 4160443 та від 17.07.2021 № 103606546 підписані ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Мілоан» і відповідачем правочинів. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_2 . Договори не були би укладеним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договорами від 19.05.2021 № 4160443 та від 17.07.2021 № 103606546 від ТзОВ «Мілоан» перейшло до ТзОВ «Коллект центр»» на підставі договорів факторингу від 29.11.2021 № 29-11-102, від 30.11.2021 № 30-11-65 та договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023.

Суд установив, що за умовами Договору від 19.05.2021 № 4160443 та від 17.07.2021 № 103606546 відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 5000,0 грн та 8000,0 грн, користувався ними. Частково погасив заборгованість за Договором № 4160443 у розмірі 1344,0 грн та Договором № 103606546 у розмірі 444,0 грн.

Суд ураховує, що відповідно до змісту відзиву на позов відповідач не заперечує факт укладення вищевказаних Договорів та визнає заборгованість у межах тіла кредиту у розмірі 3656,0 грн та 7556,0 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором відповідач не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору № 4160443 в частині тіла кредиту у розмірі 3656,0 грн та Договору № 103606546 у розмірі 7556,0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії у розмірі 950,0 грн та 1520,0, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Так, у п. 1.5.1 Договорів сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 950,0 грн та 1520,0 грн за надання кредитів і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 950,0 грн та 1520,0 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 78443,84 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями п. 2.3.1.1 договору сторони визначили пролонгацію на пільгових умовах.

Пунктом 2.3.1.2 договору встановлено пролонгацію на стандартних (базових) умовах.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Кредити надавалися строком на 30 днів та 15 днів з 19.05.2021 року та 17.07.2021 року (пункт 1.3 Договорів), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 18.06.2021 та 01.08.2021 року відповідно (пункт 1.4 Договорів). За цей період проценти за користування кредитом становили 2,5 % та 5,0 %, відповідно, від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитних договорів сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пунктів 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 Договорів, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункти 2.4.2 Договорів).

Водночас, пунктами 4.2 розділу 4 кредитних договорів сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимог.

Тобто в цьому випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Як установлено, станом на 18.06.2021 року та 01.08.2021 року кредити не було повернуто, відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, а також вносив платежі на погашення кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 4160443 відповідач здійснював платежі за відповідним кредитом 18.06.2021, 07.07.2021, 16.07.2021, 01.09.2021.

А також згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 103606546 відповідач здійснював платіж за відповідним кредитом 02.09.2021.

Як вже зазначалось вище, умовами Кредитних договорів сторони передбачили порядок продовження строку кредиту, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, період нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто 30 днів за Договором № 4160443 та 15 днів за Договором № 103606546 + (3/7/15 днів (пільгової пролонгації) + 60 днів (пролонгація на стандартних умовах), відповідає умовам пункту 2.3.1. указаних Договорів.

Тому, з урахуванням часткових оплат відповідачем частини тіла кредиту, процентів та комісії за пролонгацію, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення, відбувалась пролонгація строку кредитування на пільгових умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.1 Договорів.

Водночас, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 01.09.2021 та 02.09.2021, тобто після здійснення ним останньої часткової оплати за кредити, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах за ставкою 5% на день, як передбачено пунктом 2.3.1.2 Договору.

Відтак, з урахуванням умов договорів щодо строку кредитування (30 днів за Договором № 4160443 та 15 днів за Договором № 103606546), пільгової пролонгації (3/7/15 днів після здійснення відповідачем часткових оплат тіла кредиту, процентів по кредиту та оплати комісії за пролонгацію) та наступної пролонгації на стандартних умовах (не більше 60 днів загалом), яка здійснюється на підставі п. 2.3.1.2 договору, можна визначити граничний термін користування (правомірного) кредитними грошима.

Отже, за Договором від 19.05.2021 № 4160443 такий строк закінчився 02.10.2021, а за Договором від 17.07.2021 № 103606546 закінчився 15.10.2021, оскільки за укладеними сторонами кредитними Договорами пролонгація договорів на стандартних умовах після спливу строку кредитування та пільгової пролонгації не може перевищувати 60 днів.

З наявних у справі розрахунків за Кредитними договорами, наданих позивачем, вбачається, що останнє нарахування процентів за користування кредитними коштами за Договором № 4160443 кредитодавцем проведено станом на 30.09.2021, а за Договором № 103606546 станом на 15.10.2021.

Тобто, нарахування процентів за користування кредитними коштами в розумінні статті 1048 ЦК України у межах двох Договорів первісний кредитор здійснив у межах погоджених сторонами Договорів строків (строк кредитування + періоди пролонгацій на пільгових умовах + період пролонгації на стандартних (базових) умовах, який сукупно не перевищує 60 днів). Своєю чергою застосовані первісним кредитором у відповідні періоди процентні ставки відповідають погодженим умовам Договорів, а за Договором № 103606546 у період з 02.09.2021 до 15.10.2021 є нижчими, ніж передбачено цією угодою.

Отже, ТзОВ «Коллект Центр» вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за процентами за користування кредитом у межах Договору № 4160443 та Договору № 103606546, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан», в межах дії Договорів з урахуванням усіх пролонгацій.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Договором від 19.05.2021 № 4160443 у розмірі 13084,36 грн та Договором від 17.07.2021 № 103606546 у розмірі 16965,08 грн.

Щодо заборгованості зі сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України, які позивач просить стягнути у розмірах 15903,6 грн та 32490,8 грн за Договорами № 4160443 та № 103606546, відповідно, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи, зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Суд установив, що умови Договорів № 4160443 та № 103606546 дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України за Договором № 4160443 у розмірі 15903,60 грн та за Договором № 103606546 у розмірі 32490,80 грн є значно більшою від тіла кредиту та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих відсотків до розміру п`ятдесяти відсотків вартості продукції (тіла кредиту), що становить за Договором № 4160443 - 2500,0 грн та за Договором № 103606546 - 4000,0 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України за Договором № 4160443 у розмірі 2500,0 грн та за Договором № 103606546 у розмірі 4000,0 грн.

На переконання суду, з урахуванням значних процентів за користування кредитними коштами, вказані суми відповідальності відповідача перед кредитодавцем за невиконання грошових зобов`язань відповідатимуть принципам розумності, добросовісності та справедливості і саме компенсаційному характеру природи цих коштів.

Отже, доводи заперечень відповідача в частині надмірності заявлених до стягнення процентів заслуговують на часткову увагу. При цьому суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення проценти саме за користування кредитними коштами у розмірі 13084,36 грн та 16965,08 грн погоджені сторонами Договорів, не суперечать приписам чинного на час укладення Договорів цивільного законодавства і не можуть бути зменшені судом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,0 грн, суд зазначає наступне.

Суд виходить з того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеного між ТзОВ «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс листа адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію заявки про надання юридичної допомоги від 01.09.2025 № 1390, відповідно до якої: надання усної консультації з вивченням документів 4000,0 грн, підготовка пропозицій 6000,0 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 15000,0 грн, витяг з акта № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 (а. с. 98-105).

Договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 01-07/2024 є загальним і в його межах адвокати надають послуги у багатьох типових справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Це, на переконання суду, виключає необхідність проведення усної консультації з вивченням документів, підготовки пропозицій.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18, від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг об`єктивно наданих послуг, обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,0 грн не є достатньо доведеним, а також розумним та співмірним із складністю справи та ціною позову, обсягом об`єктивно наданих послуг та виконаних робіт, їх доведеністю й обґрунтованістю, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Аналізуючи наведені вище послуги з урахуванням положень закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд зазначає, що консультація адвоката - це професійна правова допомога у формі порад, роз`яснень та розробки стратегії дій для вирішення правових питань клієнта, що може включати аналіз документів, складання документів, оцінку ризиків та визначення шляху розв`язання проблеми, яка може відбуватися особисто, телефоном (онлайн) або в письмовій формі.

Отже, консультація - розробка стратегії і шлях вирішення проблеми, це і є по суті пропозиція вирішення спору у вигляді подання позову до суду, тобто така адвокатська послуга як надання консультації включає в себе підготовку пропозицій.

Окрім того у межах даної справи послуга адвоката щодо підготовки пропозицій, вартістю 6 000 грн за 3 години, заявником належним чином не обґрунтована, неможливо встановити, які саме пропозиції, яка їх мета, якого предмету вони стосуються, чи були надані в межах юридичного супроводу у цій справі, оскільки неможливо встановити суть таких послуг.

Також, варто зазначити, що послуги, надані адвокатським об`єднанням в цій конкретній справі, враховуючи позиції висловлені у аналогічних справах Верховним Судом, для професійних досвідчених адвокатів не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу виготовлення документів та збору додатків до них.

При цьому умови двох Кредитних договорів є майже ідентичними за виключенням суми кредиту і строку кредитування (30 і 15 днів).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Такий правовий висновок закріплено в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі 761/72/57/20.

Отже, враховуючи характер реально виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням фактично наданих стороні у справі послуг до 10000,0 грн.

При цьому суд зазначає, що 10000,0 грн витрат на правничу допомогу становить більше, ніж 10 % від ціни позову.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5452,48 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1331,71 грн (а. с. 9).

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272-273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за:

- Кредитним договором від 19.05.2021 № 4160443 у розмірі 20190,36 грн, з яких: 3656,0 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 13084,36 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2500,0 грн - заборгованість зі сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 950,0 грн - заборгованість зі сплати комісії;

- Кредитним договором від 17.07.2021 № 103606546 на суму 30041,08 з яких: 7556,0 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 16965,08 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 4000,0 грн - заборгованість зі сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 1520,0 грн - заборгованість зі сплати комісії.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5452,48 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,71 грн.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 січня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження за адресою: вул. Мечнікова, 3, офіс, 306, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44276926;

відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ