Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №185/10506/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10506/25

Провадження № 2/185/1488/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Єрмолов Є.М. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму 328 918,30 грн, яка складається з наступного: 239 905,00 грн – сума безпідставно отриманих коштів; 20 627,45 грн – 3% річних від простроченої суми; 68 385,85 грн – інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також судові витрати по справі, які складаються із суми судового збору, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Позиція позивача

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що за усною домовленістю між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , з вересня 2022 року по січень 2023 року позивач на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, запчастин, тощо, перерахував відповідачу на картковий рахунок відповідача 239 905,00 грн. Відповідач, отримавши вищезазначені кошти від позивача, взяті на себе зобов`язання щодо передачі вказаних товарів позивачу не здійснив. Позивач з відповідачем у будь-яких цивільних правовідносинах не перебував, договорів або правочинів з ним не укладав. Тобто, відповідач отримав вказану суму без будь-яких правових підстав, тому зазначені грошові кошти є безпідставно набутим майном. Крім того, відповідач має нести відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до складеного розрахунку, за період з 05.09.2022 по 17.01.2023, 3% річних від простроченої суми становить 20 627,45 грн; інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання становлять 68 385,85 грн, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення вказаних коштів, що й стало підставою для звернення до суду.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву

У судове засідання позивач, представник позивача не з`явились, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відомостей про неможливість з`явитися у судове засідання відповідач суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з позову спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) виник з приводу закупівлі паливно-мастильних матеріалів, запчастин, тощо.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08.10.2019 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 682 від 08.10.2019, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з укладенням шлюбу змінив прізвище на « ОСОБА_5 ».

За усною домовленістю між сторонами з вересня 2022 року по січень 2023 року позивач ОСОБА_1 на купівлю вищезазначених товарів перерахував відповідачу ОСОБА_4 на картковий рахунок наступні суми:

- 43 555,00 грн (квитанція № ТНА3-НРКК-07С2-52К4 від 05.09.2022);

- 10 000,00 грн (квитанція № 6АЕ7-Т799-1556-А04Р від 25.09.2022);

- 15 000,00 грн (квитанція № ВТК8-Т9ТО-Н736-0СЕН від 25.09.2022);

- 45 000,00 грн (квитанція № 7920-РН5-МКС1-К62С від 06.10.2022);

- 45 000,00 грн (квитанція № СЕР8-6К9А-4Н2В-В433 від 19.10.2022);

- 20 000,00 грн (квитанція № К7ТК-С871-93МС-1НХ1 від 08.11.2022);

- 5 000,00 грн (квитанція № М2СХ-9К1Т-4ВА6-29ВВ від 01.12.2022);

- 11 000,00 грн (квитанція № 004В-1А9С-1168-С7МС від 01.12.2022);

- 44 850,00 грн (квитанція № 22Е9-В37М-82Х2-3РВМ від 12.12.2022);

- 500,00 грн (квитанція № 2Т88-3Е85-0В2С-70В4 від 17.01.2023), що складає в загальному розмірі 239 905,00 грн.

Тоді, як з позову вбачається, що відповідач, отримавши вищезазначені кошти від позивача, взяті на себе зобов`язання щодо передачі вказаних товарів позивачу не здійснив.

Як зазначив позивач, у подальшому, після переказу відповідачу грошових коштів в розмірі 239 905,00 грн, як передоплати за замовлений товар, з останнім він у будь-яких цивільних правовідносинах не перебував, договорів або правочинів з ним не укладав.

Тобто відповідач отримав вказану суму без будь-яких правових підстав, тому зазначені грошові кошти є безпідставно набутим майном.

З метою досудового врегулювання спору, представником позивача – адвокатом Єрмоловим Є.М. на адресу відповідача направлена вимога від 04.01.2025 щодо повернення грошових коштів в розмірі 239 905,00 грн, відповідно до накладної № 4904000040046 від 04.01.2025, проте в добровільному порядку відповідачем вимога щодо повернення коштів не виконана та гроші не повернуті.

Не виконавши взяті на себе зобов`язання, відповідач має нести відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого розрахунку позивачем, за період з 05.09.2022 по 17.01.2023, 3% річних від простроченої суми становить 20 627,45 грн; інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання становлять 68 385,85 грн, які також просить стягнути з відповідача.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, а також інше майно, якщо це встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».

З урахуванням встановлених по справі обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 631,34 грн, відповідно до квитанції № 8525-4287-1963-3245 від 04.09.2025, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення застосовуються і до розгляду справ в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

До матеріалів справи представником позивача – адвокатом Єрмоловим Є.М. наданий договір про надання правової допомоги від 21.10.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Єрмоловим Є.М., з якого вбачається, що за надану правову допомогу, клієнт сплачує адвокату гонорар з розрахунку 800,00 грн за годину (п. 5 Договору).

Як вбачається з акту № 1 від 05.11.2025 приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 21.10.2024, вартість наданих послуг адвокатом клієнту за період з 01 січня 2025 року по 05 листопада 2025 року складає 12 000,00 грн, із них: 2 000,00 грн (2 години) – консультація, експертиза документів, підготовка, відправка вимоги про безпідставно отримані кошти; 7 000,00 грн (7 годин) – підготовка розрахунків, складання позовної заяви про стягнення безпідставно отриманих коштів та звернення з заявою до суду; 3 000,00 грн – участь у судових засіданнях (з розрахунку проведення 3-х судових засідань в суді першої інстанції), які були прийняті адвокатом від позивача, відповідно до прибуткового ордеру № 0511 від 05.11.2025.

Враховуючи те, що сторонами у договорі про надання правової допомоги від 21.10.2024 визначений гонорар адвоката у розмірі 800,00 грн за годину (п. 5 Договору), а також те, що адвокатом витрачено 9 годин за надання правових послуг, відповідно до акту виконаних робіт, а також відсутністю судових засідань з приводу розгляду цивільної справи № 185/10506/25, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу складає: 7 200,00 грн, із такого розрахунку: 9 годин х 800,00 грн за годину, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів – задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , суму 328 918 (триста двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 30 коп., яка складається з наступного: 239 905 (двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ять) грн 00 коп. – сума безпідставно отриманих коштів; 20 627 (двадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн 45 коп. – 3% річних від простроченої суми; 68 385 (шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 85 коп. – інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 2 631 (дві тисячі шістсот тридцять одна) грн 34 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя В.М. Бондаренко