Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №569/25499/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25499/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання М. Янка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 22 905, 08 грн та інфляційні втрати в розмірі 113 195, 41 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.02.2014 у справі №569/305/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Колегії суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 07.04.2014 рішення Рівненського міського суду в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасовано. В решті рішення залишено без змін.

Таким чином, рішенням суду від 10.02.2014 у справі №569/305/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38 777,67 грн заборгованості за договором позики та 377,78 грн судових витрат. Рішення суду у справі №569/305/14-ц набрало законної сили.

На примусове виконання рішення суду було видано Виконавчий лист від 23.04.2014. Виконавчий лист неодноразово подавався на виконання до Державної виконавчої служби. За результатом останнього подання заяви до ДВС головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від18.04.2024 №74776467. В добровільному порядку ОСОБА_2 визначену судом заборгованість не сплачено.

ОСОБА_1 додатково звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій за несвоєчасність повернення грошових коштів. Заочним Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2014 у справі №569/7754/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Рішенням суду від 28.10.2014 у справі №569/7754/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 410,97 грн пені та 504,10 грн судових витрат. Рішення суду у справі №569/7754/14-ц набрало законної сили.

На примусове виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 05.11.2015. Виконавчий лист неодноразово подавався на виконання до Державної виконавчої служби. За результатом останнього подання заяви до ДВС головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2024 №74776787. Таким чином, з 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає: 38 777,67 грн + 377,78 грн + 50 410,97 грн + 504,10 грн = 90070,52 грн.

Оскільки ОСОБА_2 в добровільному не виконано рішення суду, не сплачено заборгованість ні в добровільному порядку, ні за наслідками примусового провадження державною виконавчою службою, заборгованість є триваючою щодо якої позивач вважає за необхідне нарахувати штрафні санкції.

Ухвалою суду від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.02.2014 у справі №569/305/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Колегії суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 07.04.2014 рішення Рівненського міського суду в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасовано. В решті рішення залишено без змін.

Таким чином, рішенням суду від 10.02.2014 у справі №569/305/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38 777,67 грн заборгованості за договором позики та 377,78 грн судових витрат. Рішення суду у справі №569/305/14-ц набрало законної сили.

На примусове виконання рішення суду було видано Виконавчий лист від 23.04.2014. Виконавчий лист неодноразово подавався на виконання до Державної виконавчої служби. За результатом останнього подання заяви до ДВС головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від18.04.2024 №74776467. В добровільному порядку ОСОБА_2 визначену судом заборгованість не сплачено.

ОСОБА_1 додатково звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій за несвоєчасність повернення грошових коштів. Заочним Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2014 у справі №569/7754/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Рішенням суду від 28.10.2014 у справі №569/7754/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 410,97 грн пені та 504,10 грн судових витрат. Рішення суду у справі №569/7754/14-ц набрало законної сили.

На примусове виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 05.11.2015. Виконавчий лист неодноразово подавався на виконання до Державної виконавчої служби. За результатом останнього подання заяви до ДВС головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2024 №74776787. Таким чином, з 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає: 38 777,67 грн + 377,78 грн + 50 410,97 грн + 504,10 грн = 90070,52 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, факт укладення договору позики, його невиконання відповідачем та наявність заборгованості за таким договором встановлено зазначеними вище рішенням суду та не потребують додаткового доказування.

Відповідачем не сплачено заборгованість ні в добровільному порядку, ні за наслідками примусового провадження державною виконавчою службою.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума 3% річних складає 22 905, 08 грн, інфляційний втрат - 113 195, 41 грн.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, та вважає їх обґрунтованими,

Отже, з огляду на досліджені докази, врахувавши позицію сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає до задоволення.

Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в сумі 1 088, 80 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 088, 80 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 22 905, 08 грн та інфляційні втрати в розмірі 113 195, 41 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 088, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 28.01.2026.

Суддя О. Левчук