Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №541/615/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №541/615/25

Суддя: Морозовська О. А.

Справа № 541/615/25

Номер провадження 2/541/58/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 січня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретарів судового засідання Калініченко Л.О., Гуриної В.М.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Акрітова П.К.,

відповідача ОСОБА_2

представників відповідача, адвокатів Литовченка Р.В., Карабаш Ю.О., Галікіна В.Ф., Маслової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

встановив:

11 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

Позивач просив постановити судове рішення, яким визнати інформацію, опубліковану 27 листопада 2024 року відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступний допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

«Привіт.

Хочу відкрити завісу в мій світ.

З років трьох у мене відчим, він жив з мамою, прийшов. Я його називала татом.

Дитинство було адське.

Постійні побої мами, насилля, насилля-це гвалтування!

ОСОБА_1 1975. Це тупо садист!

Я відчувала постійний тиск. Була самотня ще з дитинства.

Як мама сказала мені цього року, в моє день народження 5.05) він ревнував мене до мами. Який піздос)

ОСОБА_3 тебе мам ?

Перші спроби домагатися мене були десь в 15, він прийшов п`яний в кімнату, ліг ззаду мене, почав водити рукою вверх від ніг до моїх сідниць. Я була шокована, злякана. Мама вигнала його з кімнати, спасибі їй.

Вдягалася в дитинстві сама, як хлопчик, на рівні відчуття, що бажано його не провокувати і не показувати, що я дівчинка.

Другий раз домагання було, ще жорсткіше.

Ми були в дома, я забрала пульт, він почав його відбирати, повалив мене, схопив за груди, сказати, що злякалася, це нічого не сказати!

Він сам пішов, а я перелякана!!! Мамі нічого тоді не сказала!

Третій раз фінальний!

Просто прийшов ввечері в літню кухню! Почав говорити на п`яну, що я йому снилася, що сама до нього полізла. Я хотіла припинити розмову і піти в дім, але він повалив мене на пол, придавив всім тілом, закрив мені рота, і почав лізти в штани мої. Я питалася кричати, але, де там, моя вага була кіло 45, в кращому випадку!

Це був жах і безвихідь! Я була ще не займана, навіть не цілувалася!

Чудо сталося і мама вибігла з хати і заскочила в кухню, почала кричати на нього, я втекла, під дощем, без взуття!!!

Мої родичі після дізналися, бо я говорила з подругами і шукала підтримки!

Як виявилося родичі зробили свої висновки!

Вони сказали, що я сама, що мені круто було піти з дому і жити в шикарній хаті моєї хрещеної ! Вони не вірили і говорили гидоту на протязі років!!!!

Попри роки, я старалася простити його! Це сталося в мої 17)

В 2020, коли я повернулася, в котре додому і проявляла дружелюбність. Валєра запропонував зустрічатися мені з ним

«У тебе є хлопець, нема, так може я хочу бути твоїм хлопцем, всі так живуть!!!!»

Ми їхали в цей момент з Миргорода, машиною. Я була шокавана! Говорю, що моє ставлення це просто спроби тебе простити!» (

та приєднала до свого допису відео, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію - позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у 5- денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену відносно позивача інформацію шляхом публікації на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 допису наступного змісту: «Інформація поширена мною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній веб-сторінці в мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 з текстом:

«Привіт.

Хочу відкрити завісу в мій світ.

З років трьох у мене відчим, він жив з мамою, прийшов. Я його називала татом.

Дитинство було адське.

Постійні побої мами, насилля, насилля-це гвалтування!

ОСОБА_1 1975. Це тупо садист!

Я відчувала постійний тиск. Була самотня ще з дитинства.

Як мама сказала мені цього року, в моє день народження 5.05) він ревнував мене до мами. Який піздос)

ОСОБА_3 тебе мам ?

Другий раз домагання було, ще жорсткіше.

Він сам пішов, а я перелякана!!! Мамі нічого тоді не сказала!

Третій раз фінальний!

Це був жах і безвихідь! Я була ще не займана, навіть не цілувалася!

Мої родичі після дізналися, бо я говорила з подругами і шукала підтримки!

Як виявилося родичі зробили свої висновки!

Попри роки, я старалася простити його! Це сталося в мої 17)

«У тебе є хлопець, нема, так може я хочу бути твоїм хлопцем, всі так живуть!!!!»

Ми їхали в цей момент з Миргорода, машиною. Я була шокавана! Говорю, що моє ставлення це просто спроби тебе простити!» - є недостовірною та мною спростовується»;

стягнути з відповідача на користь позивача 200 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В позовній заяві позивач вказував, що дізнався від знайомих про те, що його падчерка - ОСОБА_2 в мережі Facebook на своїй сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 опублікувала допис з наклепами на його адресу (недостовірна інформація) зазначеного вище змісту (посилання на допис- https://www.facebook.com/share/p/1GtphpeCh5/).

Вказану інформацію, позивач вважає недостовірною, такою, що не відповідає дійсності і порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Після публікації посту, позивач повинен перед рідними та знайомими виправдовуватись та доводити, що дана інформація є недостовірною. Даний допис суттєво вплинув на його емоційний стан, позивач втратив спокій, що пов`язано з необхідністю спростовувати вказані в дописі твердження перед своїми рідними та друзями. Вказане позбавило позивача матеріального заробітку.

В даному випадку поширену відповідачем інформацію викладено доступною для розуміння пересічним громадянином мовою, а його формулювання вочевидь носять не оціночний, а негативно стверджувальний та принизливий характер по відношенню до позивача.

Відтак, на переконання позивача, поширена відповідачем інформація є фактичним твердженням та не підпадає під ознаки оціночних суджень, а дані висловлення відповідача виражені у посиланні на відповідні конкретні факти та події.

Поширення неправдивої інформації Відповідачем проявляє його негативне ставлення до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності.

Подавши неправдиву інформацію яка була викладена в мережі «фейсбук» якою щоденно користується значна частина населення, таким чином розповсюджуючи недостовірну інформацію серед населення селища позивача, Відповідач створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь.

Зважаючи на все викладене позивач вважає, що поширення недостовірної інформації щодо нього Відповідачем, завдає шкоди його немайновим інтересам, порушує його гідність, честь та ділову репутацію.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 23 ЦК України, внаслідок порушення його прав, позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач з позовними вимогами позивача не згідна та надіслала на адресу суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що відповідач вважає позовну заяву повністю необгрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав. По-перше, позивач безпідставно вважає, що Відповідач поширила недостовірну інформацію. В даному випадку, Відповідач через багаторічні страждання, через ці дії психічні травми, від яких вона лікується, намагається подолати наслідки кривавого виховання позивача та застерегти інших осіб, аби вони не стали новими жертвами кривдника.

Дійсно, сімейні відносини у родині були напружені, постійні скандали, сварки, побиття, про що все це зафіксовано в органах поліції. Довгі роки відповідач та її мати боялись розправи, бо завжди звучали погрози на випадок звернення у поліцію, тим паче він мав зв`язки, що і досі впливають на розгляд заяв та відношення слідчого до кримінальної справи.

Наслідки діяльності позивача виражаються у психічних проблемах ОСОБА_2 і її тривалому лікуванню. Відповідно до Консультативного висновку психіатра Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району міста Києва від 16 серпня 2024 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: змішаний тривожний та депресивний розлад.

ОСОБА_2 систематично зверталась та лікуються у психіатра, приймає рецептурні препарати, адже самостійно не може справитись з величезною психо-емоційною напругою завданою позивачем. Ще більше на неї впливає безпідставний позов та нічим не підтверджена моральна шкода.

Звертає увагу, що з останнього звернення до психіатра її психологічний стан значно погіршився, що напряму пов`язано з подачею цієї позовної заяви до суду та втрати почуття справедливості та безкарності Відповідача.

Відповідно до Консультативного висновку психіатра від 13 березня 2025 року у ОСОБА_2 на фоні прийому медикаментозної терапії стан зберігається стабільним, через зовнішні стресові чинники наросла тривога, неспокій, розгубленість, труднощі в концентрації уваги. Продовжено терапію ОСОБА_4 , до схеми додано ОСОБА_5 .

Вона не може працювати, а відповідно забезпечувати своє існування, через неправомірні дії позивача вона вимушена отримати гроші в борг для захисту своїх прав у суді звернутися за правовою допомогою.

В даному випадку зі змісту позовної заяви вбачається відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтверджень суджень позивача, у зв`язку з чим це є підставою для відмови у задоволенні позову.

По-друге, стосовно змісту публікації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У публікації розміщеній на особистій сторінці Відповідача міститься психологічний прийом для вивільнення образи, її особисті міркування та її сприйняття певних подій без посилання на конкретні обставини, без будь-яких подробиць. Висловлювання які в ній містяться є оціночними судженнями у зв`язку з застосуванням гіпербол, метафор та є її метою думкою та суб`єктивним вираженням пережитих нею подій.

Через складне дитинство, дії вітчима, вона наразі має проблеми з ментальним здоров`ям, лікується у психіатра, не може працювати. Вона всіма можливими шляхами намагається повернутися до нормального повноцінного життя.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 лютого 2025 року, на підставі заяви ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження № 12025170550000153 за ч. 2 ст. 156 КК України. їй була вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Водночас судді повинні забезпечувати справедливу рівновагу при застосуванні конституційних прав на захист гідності і честі, з одного боку, та свободи слова, з іншого.

Таким чином, у діях відповідача відсутні будь-які ознаки порушення честі, гідності та ділової репутації позивача.

По-третє, стосовно моральної шкоди.

Позивач не надав жодних доказів спричинення йому будь-якої шкоди, в тому числі моральної. Не надав жодного обгрунтування оцінена моральної шкоди саме у розмірі 200 000 гри.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу шкоди.

В даному випадку, публікація особистої історії в рамках психологічної терапії вивільнення негативних емоцій, набутих протягом багатьох років, суб`єктивна оцінка подій, застереження вразливої групи населення від можливих порушень їх особистої недоторканності та уникнення негативних наслідків її бездіяльності, без посилань на жодні фактичні дані чи відкриті кримінальні провадження не є такою інформацією яка порушила честь, гідність чи будь-яку ділову репутацію позивача.

Жодних протиправних дій відповідач не вчиняв, жодної шкоди як майнової так не майнової не завдавав. Відсутні будь-які належні та допустимі докази на підвердження обставин викладених у позовній заяві, а тому відсутні підстави для його задоволення (а.с. 49-75).

Ухвалою суду від 27.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання, яке неодноразово відкладалося з поважних причин.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач та представник позивача, адвокат Акрітова П.К. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили у позові відмовити, покликалися на доводи, зазначені у відзиві на позов (а.с. 49-75), письмових поясненнях від 19.05.2025 року (а.с. 120-123), викладеній в письмовій формі промові в судових дебатах (а.с. 230 -235).

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та його представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на власній сторінці в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала наступний допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

«Привіт.

Хочу відкрити завісу в мій світ.

З років трьох у мене відчим, він жив з мамою, прийшов. Я його називала татом.

Дитинство було адське.

Постійні побої мами, насилля, насилля-це гвалтування!

ОСОБА_1 1975. Це тупо садист!

Я відчувала постійний тиск. Була самотня ще з дитинства.

Як мама сказала мені цього року, в моє день народження 5.05) він ревнував мене до мами. Який піздос)

ОСОБА_3 тебе мам ?

Перші спроби домагатися мене були десь в 15, він прийшов п ’яний в кімнату, ліг ззаду мене, почав водити рукою вверх від ніг до моїх сідниць. Я була шокована, злякана. Мама вигнала його з кімнати, спасибі їй.

Другий раз домагання було, ще жорсткіше.

Він сам пішов, а я перелякана!!! Мамі нічого тоді не сказала!

Третій раз фінальний!

Це був жах і безвихідь! Я була ще не займана, навіть не цілувалася!

Мої родичі після дізналися, бо я говорила з подругами і шукала підтримки!

Як виявилося родичі зробили свої висновки!

Попри роки, я старалася простити його! Це сталося в мої 17)

«У тебе є хлопець, нема, так може я хочу бути твоїм хлопцем, всі так живуть!!!!»

Стороною відповідача вищезазначені обставини, щодо факту розміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 на власній сторінці в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначеного вище допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 - не заперечуються.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем здійснено розповсюдження завідомо недостовірної інформації, що не відповідає дійсності і яка порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Позивач вважає, що поширення недостовірної інформації щодо нього відповідачем, завдає шкоди його немайновим інтересам, порушує його гідність, честь та ділову репутацію, оскільки після публікації посту, позивач повинен перед рідними та знайомими виправдовуватись та доводити, що дана інформація є недостовірною. Даний допис суттєво вплинув на його емоційний стан, позивач втратив спокій, що пов`язано з необхідністю спростовувати вказані в дописі твердження перед своїми рідними та друзями, вказане позбавило позивач матеріального заробітку.

Вирішуючи зазначений цивільний спір, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» визначено інформацію, як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам зазначено що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відтак для вирішення спору у цій справі підлягають з`ясуванню наступні обставини: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що опублікована/розміщена ІНФОРМАЦІЯ_5 на власній сторінці відповідача в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 в дописі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація була розповсюджена саме відповідачем. При цьому, оскільки спірна інформація була розміщена відповідачем у мережі Інтернет (на сторінці відповідача в мережі Facebook), а тому така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб.

Виходячи зі змісту публікації, поширена відповідачем інформація у більшій частині стосувалася саме позивача.

При цьому, відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Виходячи зі змісту публікації дослідженої судом, суд дійшов висновку, що така викладена у формі фактичного твердження та не належить до категорії оціночних суджень.

Щодо обов`язку доведення достовірності поширеної інформації, з цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Частина 3 ст. 277 ЦК України відповідно до якої негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного - виключено на підставі Закону № 1170-VII від 27.03.2014.

Отже, презумпція недостовірності негативної інформації про особу, передбачена частиною 3 статті 277 ЦК України, втратила свою чинність на підставі Закону №1170-VII від 27.03.2014, виходячи з чого, в силу положень статей 12, 13, 81 ЦПК України позивач повинен довести факт не тільки поширення інформації відповідачем, а й факт її недостовірності, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено розповсюдження завідомо недостовірної інформації, що не відповідає дійсності і поширення такої недостовірної інформації щодо нього відповідачем, завдає шкоди його немайновим інтересам, порушує його гідність, честь та ділову репутацію.

Разом з тим, жодних доказів, що поширена відповідачем інформація недостовірна стороною позивача не подано.

Крім цього, під час судового розгляду було допитано ряд свідків, які повідомили інформацію, яка свідчить про те, що інформація, викладена в дописі на сторінці відповідачки в соціальній мережі «Facebook» не є недостовірною.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 10 вересня 2025 року свідок ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_2 є її донькою, а ОСОБА_1 - колишнім чоловіком. Вони почали проживати разом з позивачем з 1994 року. Починаючи приблизно з 2000 позивач почав агресивно відноситись до відповідачки, вчиняв фізичне насильство як щодо свідка, так і щодо відповідачки, зловживав алкогольними напоями. Свідок повідомила, що одного разу коли ОСОБА_7 було приблизно 15 років вона почула, як донька кричить, забігла до неї в кімнату та побачила, як позивач лежить на ліжку ОСОБА_7 п`яний в одній лише нижній білизні, з чого зрозуміла, що ОСОБА_1 домагався ОСОБА_8 . Зазначила про те, що коли позивач ліг в ліжко до ОСОБА_7 він почав лізти доньці під футболку та домагатись її. Наступного дня коли свідок намагалась обговорити з позивачем що сталось, то той почав все заперечувати, побив її, забрав телефон та закрив у будинку. ОСОБА_6 також повідомила, що згодом дізналась від ОСОБА_7 про те, що позивач вдруге її домагався, а саме забрав у неї пульт від телевізора, силою повалив її на підлогу, почав лізти до її тіла, знімати штани та намагався вчинити дії сексуального характеру, однак ОСОБА_9 змогла вирватись та втекти. Третій випадок домагання мав місце, коли ОСОБА_7 було 17 років, це було влітку. ОСОБА_9 була в літній кухні. Ввечері свідок побачила, як ОСОБА_9 швидко вибігає з літньої кухні та те, що там був ОСОБА_1 , в якого була порвана футболка. В той вечір в літній кухні позивач повалив ОСОБА_8 на підлогу та знову домагався доньки. Після цього випадку ОСОБА_9 втекла з дому на ночувала в іншому місці. Також свідок детально розповіла, як позивач регулярно бив та принижував її, а також ОСОБА_8 . Окрім цього, свідок ОСОБА_6 повідомила, що пост в соціальній мережі Facebook, інформацію викладену в якому позивач вважає недостовірною бачила та може із впевненістю підтвердити, що все викладене у ньому є правдою.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 10 вересня 2025 року свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона тривалий час товаришує з мамою відповідачки ОСОБА_6 . Свідок розповіла, що колись їй довелось бути в одній компанії з позивачем ОСОБА_1 , тоді позивач поводив себе неадекватно, ображав свідка. Згодом свідок повідомила, що почала бачити ОСОБА_6 зі слідами побиття, бачила великі синці на руках, ногах та шиї. Згодом ОСОБА_6 почала розповідати їй про те, як позивач вчиняє відносно неї фізичне насильство. Стосовно допису відповідачки свідок вказала, що читала допис і вважає його криком душі Юлії. Розповіла, що після публікації допису вона обговорювала його зміст із ОСОБА_6 та в розмові остання підтвердила, що позивач дійсно неодноразово домагався до ОСОБА_7 починаючи 15-річчя Юлії. Також свідок зазначила, що на її переконання всі описані події в дописі ОСОБА_7 є правдивими та відповідають дійсності.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 10 вересня 2025 року свідок ОСОБА_11 зазначила, що добре знаю мати ОСОБА_12 . Свідок розповіла суду, що одного разу, коли вона була вдома у ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 почав ображати свідки та ОСОБА_6 , а також згодом побив ОСОБА_6 . Ці події відбулись у 2024 році. Після публікації допису ОСОБА_7 дізналась про його зміст, зателефонувала ОСОБА_6 , яка підтвердила, що всі події, описані в дописі дійсно мали місце.

Допитана в судовому засіданні, яке відбулось 09 жовтня 2025 року свідок ОСОБА_13 повідомила, що в дитинстві вони разом з ОСОБА_14 були найкращими подругами. Однієї ночі, коли ОСОБА_7 було десь 16 років, вона прибігла до неї додому, без взуття, під дощем, вся на емоціях, після чого розповіла свідку про те, що її сексуально домагався вітчим ОСОБА_1 , а саме те, що він зайшов п`яний до літньої кухні, де була в той момент ОСОБА_9 та намагався її зґвалтувати. Повідомила, що ОСОБА_9 казала їй, що він повалив її на підлогу, але вона змогла вирватись. Також свідок повідомила, що ОСОБА_9 неодноразово розповідала їй про те, що вітчим постійно бив її маму ОСОБА_6 та вчиняв вдома сварки. Нещодавно дізналась про допис ОСОБА_7 у мережі Facebook, а також про те, що позивач намагається в суді довести те, що в ньому зазначені неправдиві відомості. Свідок ОСОБА_13 повідомила, що описані в дописі події відповідають тому, що ОСОБА_15 розповідала їй багато років тому. Оскільки вони були найкращими подругами, ОСОБА_9 ділилась із нею подіями, які відбувались у неї вдома. Також свідку відомо, що після цього випадку домагання, коли ОСОБА_9 прибігла до неї додому, відповідачка певний час вдома не проживала та жила у своєї тітки.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що поширення оспорюваної інформації безпосередньо завдала шкоди немайновим інтересам позивача, порушує його гідність, честь та вплинула на ділову репутацію позивача. Зокрема, що саме у зв`язку з цим, мало місце погіршення ділової репутації, та те, що поширення відповідачем вищезазначеної інформації спричинило шкоду особистим немайновим благам позивача як учасника суспільних відносин, а відтак така інформація спростуванню, в розумінні вимог статей 277, 278 ЦК України не підлягає.

Разом з тим, суд також зазначає, що спір у цій справі стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності особи (дифамаційний спір), у якому цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ «Українська Прес-Група проти України» від 29.03.2005).

Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ «Дюльдін і Кислов проти Росії» від 31.07.2007).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права та ділову репутацію позивача спірну у публікації інформацію за недоведеністю. Вимоги про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної, у задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 січня 2026 року.

Суддя: О. А. Морозовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua