Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №159/9401/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/9401/25

Провадження № 3/159/246/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 173, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 13.12.2025 року близько 01 год. 00 хв. в м. Ковель по вул. Варшавська, 1Б, в приміщенні АЗС «UPG», вчинив дрібне хуліганство, а саме виражався нецензурною лайкою, тим самим порушив громадський порядок і спокій громадян, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 13.12.2025 року близько 01 год. 05 хв. в м. Ковель по вул. Варшавська, 1Б, перебуваючи в приміщенні АЗС «UPG», не виконував вимоги працівників поліції припинити порушення громадського порядку, на зауваження щодо вчинення протиправних діянь не реагував, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 13.12.2025 року близько 01 год. 20 хв. в м. Ковель по вул. Незалежності, 119а, поблизу Ковельського РУП, вчинив дрібне хуліганство, а саме виражався нецензурною лайкою, тим самим порушив громадський порядок і спокій громадян, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Суддя роз`яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП, будь якими з роз`яснених прав вона скористатись не бажала.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав. Пояснив, що 13.12.2025 він перебував на АЗС «UPG». До того як він прийшов на АЗС там відбулася бійка між хлопцями, яких він не знає. Ці хлопці перебували у приміщенні АЗС. ОСОБА_1 перебував біля каси. У цей момент на АЗС зайшли працівники поліції підійшли до нього і не задавши жодних запитань застосували до нього фізичну силу та спецзасоби. Така ситуація сильно обурила ОСОБА_1 він почав нецензурно виражатись до поліцейських, та пручатися, оскільки йому дуже сильно затягнули кайданки. Після цього його відвезли у відділок поліції.

Вивчивши матеріали справи, суддя зазначає таке.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає, що об`єктивна сторона складу дрібного хуліганства складається з самостійних альтернативних діянь: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. При цьому, нормаст.173 КУпАП визначає, що кожна кваліфікуюча ознака повинна бути поєднана з порушенням громадського порядку і спокою громадян, а також вчинена з хуліганських мотивів.

Це правопорушення характеризується умисним характером вини під час його вчинення. А також обов`язковою складовою його суб`єктивної сторони є хуліганський мотив – тобто прояв своєї зверхності над встановленими у суспільстві правилами поведінки, прояв неповаги до суспільних принципів.

Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 173 та 185 КУпАП до матеріалів справи додані протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207588 від 13.12.2025, протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207600 від 13.12.2025, які складені уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, рапортами працівників поліції від 13.12.2025 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 копія протоколу про адміністративне затримання АЗ №013138 від 13.12.2025 ОСОБА_7 від 13.09.2025 та рапорт працівника поліції який склав протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_8 23.09.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_9 від 23.09.2025, рапортом працівника поліції Сальнікова М.М. про прийняття повідомлення на лінію 102 о 20.12 год 13.09.2025 про вчинення ОСОБА_2 правопорушення.

У матеріалах справи відсутні пояснення працівників чи інших свідків, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства.

До матеріалів справи також не додано відеозапису з бодікамер поліцейських, хоча відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на порушення громадського порядку, а його дії були спричинені діями поліцейських пов`язаних з його затриманням. Суддя зауважує, що сам лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення протиправності дій, а рапорти працівників поліції суддя оцінює критично, оскільки вони не підкріплені іншими достовірними доказами, які б дозволяли об`єктивно встановити подій, які ставляться у провину ОСОБА_1 .

Також суддя звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яке саме законне розпорядження (вимогу) поліцейського не виконав ОСОБА_1 , що робить неможливим встановити наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Отже, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами, на яких покладено обов`язок щодо збирання доказів, не долучено до матеріалів справи належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.05.2019, у якій суд зробив висновок щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту вчиненого нею правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП, не доведена, а тому в його діях відсутній склад даних адміністративних правопорушень.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного вище, суддя не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173, ст. 185 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Об`єднати в одне провадження справи №159/9401/25 за ст. 185 КУпАП, №159/9402/25 за ст. 173 КУпАП, №159/9403/25 за ст. 173 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, присвоївши справі єдиний унікальний номер 159/9401/25.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, ст. 185 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р. Я. Смалюх