Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №156/1353/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1353/25

Провадження № 2/156/44/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі 10164,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за договором позики №3153157 від 13.01.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 05.11.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Фінпром Маркет», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання тричі не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 28.01.2025 суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77, 79, 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.01.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3153157 (далі – Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що позикодавець (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язується передати позичальнику ( ОСОБА_1 ) у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Крім того, у зазначеному договорі сторони погодили суму позики у розмірі 3000,00 грн (п.2 договору); строк дії Договору - 30 днів, тобто до 12.02.2021, процентну ставку - 1,99% на суму позики за кожен день користування позикою; процентну ставку за понаднормове користування позикою - 2,7% в день; пеня за невиконання позичальником умов Договору - 2,7% в день (п.2.2 Договору).

Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що: ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п.4, 4.1, 4.2 Договору).

Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (п.5, 10 Договору).

Згідно п. 6.5 Правил, затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (протокол № 14/08/20 від 14.08.2020), у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Даний Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Owz6FsiXQr.

Довідкою ТОВ «»ФК «Фінекспрес» за вих.№КД-000056297/ТНПП від 03.10.2025, а також електронною платіжною інструкцією №460d999b-f820-43ac-8bf9-a7c98b6ebfb9 від 13.01.2021 підтверджено переказ 13.01.2021 грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 3000,00 грн за вказаними у договорі реквізитами банківської картки (маскований номер картки № НОМЕР_1 ).

Окрім цього, згідно інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 30.12.2025, у банку на ім?я ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . На вказану банківську картку 13.01.2021 було зараховано 3000 грн.

Отже, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором позики виконало та надало кредит у сумі 3000,00 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути отримані кошти, на умовах та у строки, передбачені договором.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 21.06.2021 укладено договір факторингу №2106, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників за договорами позики в тому числі за договором №3153157 від 13.01.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Окрім цього, 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги за договором №3153157 від 13.01.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №3153157 від 13.01.2021.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Представник позивача вказує, що свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_1 належним чином не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінпром Маркет», ні на рахунок попереднього кредитора.

Так, згідно з розрахунком за договором позики №3153157 від 13.01.2021 заборгованість відповідача, станом на 15.10.2025, складає 10164,300 грн, з яких: 3000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7164,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідачем даний розрахунок заборгованості не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростував суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надав контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

Таким чином, на підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» у межах стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №3153157 від 13.01.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений останнім при подачі позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/2025/ФП від 25.08.2025. Вартість наданих послуг за договором склала 3500,00 грн.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «Фінпром Маркет» на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №3153157 від 13.01.2021 у розмірі 10164,00 (десять тисяч сто шістдесят чотири) гривні, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місце знаходження 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Н. Комзюк