Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №344/9970/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9970/25

Провадження № 22-ц/4808/98/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар: Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2025 року в складі судді Мелещенко Л. В., присяжних Авраменко В. В., Мажари П. М., ухвалене в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 03 листопада 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи з дитинства.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 серпня 2014 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 призначено опікуна матір ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку лікарської комісії КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» № 7930 від 16 вересня 2021 року ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_1 просить звільнити її від обов`язків опікуна, оскільки вона не може виконувати такі обов`язки у зв`язку із похилим віком та незадовільним станом здоров`я і сама потребує щоденної сторонньої допомоги, є пенсіонеркою, хворіє, внаслідок чого їй все далі важче виконувати обов`язки опікуна.

ОСОБА_2 за станом здоров`я може бути опікуном, за амбулаторною та медичною допомогою до спеціалізованих закладів не звертався, його інтереси не суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки, позитивно характеризується за місцем проживання.

За таких обставин заявники просили звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_1 відносно недієздатного сина ОСОБА_3 , встановити опіку та призначити ОСОБА_2 його опікуном.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначають, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що заявницею не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспроможності ОСОБА_1 за станом здоров`я здійснювати опіку над недієздатним сином. Так, судом не враховано, що згідно з наданою суду консультативною довідкою СП «Міська поліклініка № 4» від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 має ряд діагнозів, що перешкоджають їй здійснювати функції опікуна над недієздатним сином. Крім того, зазначають, що судом не враховано похилий вік заявниці, що також є перешкодою для ефективного виконання обов`язку догляду за особою з інвалідністю І групи, яка потребує постійної уваги та підтримки.

Також, зазначає, що ОСОБА_2 є близькою особою ОСОБА_3 , між ними та підопічним склалися багаторічні приязні стосунки, вони багато років проживають у сусідніх квартирах та дружать сім`ями. Заявник ОСОБА_2 бажає стати опікуном ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до подання департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є доцільним призначити ОСОБА_2 опікуном над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 , що також свідчить про необґрунтовану відмову суду в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_2 та представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовою повісткою та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка просила скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив у рішенні, що відомості про те, що ОСОБА_1 , не може здійснювати догляд за сином та не має змоги бути опікуном в матеріалах справи відсутні, суд має сумніви у щирості бажання ОСОБА_2 здійснювати опіку над недієздатним ОСОБА_3 , яке фактично спрямоване на створення штучних передумов для отримання відстрочки від виконання військового обов`язку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 31 грудня 2010 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним. Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2014 року, що набрало законної сили 06 вересня 2014 року, заяву задоволено. Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючим по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючу по АДРЕСА_1 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючим по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.5).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертається з 1993 року за амбулаторною допомогою в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» з діагнозом F 71.1, остання консультація лікаря – 24.01.2025 (а.с. 6).

Згідно висновку Прикарпатського обласного клінічного центру психічного здоров`я від 16.09.2021 № 7930, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом І групи, проживає разом із ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього догляду (а.с.7).

20 травня 2025 року ОСОБА_1 надана консультативна довідка, згідно якої остання має захворювання (а.с. 8).

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 23 січня 2025 року, ОСОБА_2 може бути опікуном (а.с. 9).

Заявник ОСОБА_2 в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує (а.с. 10).

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Паркова, 18» надана позитивна характеристика на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11).

Згідно Витягу з протоколу № 2 засідання опікунської ради виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28 лютого 2025 року, рекомендовано департаменту соціальної політики виконавчого комітетуї Івано-Франківської міської ради не звертатися до суду з заявою про звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 над визнаним судом недієздатним сином ОСОБА_3 . Повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до частини другої статті 300Цивільного процесуального кодексу України, вона може звернутися до суду із заявою про звільнення її від обов`язків опікуна над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 (а.с. 17-18).

Відповідно до Витягу з протоколу № 2 засідання опікунської ради виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28 лютого 2025 року, рекомендовано департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повідомити ОСОБА_2 про можливість звернення до суду із заявою щодо призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 (а.с. 19-20).

Як вбачається з подання департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, є доцільним призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 (а.с. 33-34).

Згідно частини 1 статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до положень статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Тобто процесуальною передумовою для призначення недієздатній особі опікуна є внесення органом опіки та піклування суду відповідно мотивованого подання.

Згідно з статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно ч. 2, 3, 4, 5 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно ч. 1 ст. 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Відповідно до частини 2 статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року в справі №712/10043/20 зазначив, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Згідно з поданням департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки і піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 (а.с. 33-34).

Із змісту вказаного вище подання органу опіки і піклування Івано-Франківської міської ради про доцільність призначення опікуна над недієздатною фізичною особою не вбачається, що останній складено на підставі повного та всебічного встановлення обставин щодо заміни та призначення опікуна враховуючи те, що органом опіки та піклування не встановлено наявність інших можливих кандидатів в опікуни. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 не може надавати послуги з догляду на непрофесійній основі.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що судом не враховано подану заявницею консультативну довідку СП «Міська поліклініка № 4» від 20 травня 2025 року, як підставу для звільнення її від опіки, то такий довід на увагу суду не заслуговує, оскільки довідка про захворювання ОСОБА_1 беззаперечно не підтверджує неможливість виконання нею обов`язків опікуна, оскільки ці медичні відомості не містять категоричних висновків про неможливість виконання таких обов`язків за станом здоров`я.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна. Також заявниками не доведено належними і допустимими доказами обставин, на які вони посилається у своїй заяві, як на підставу звільнення останньої від повноважень опікуна.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявниками не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності обставин, які вказують на неможливість виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна за медичними показниками, тобто за станом здоров`я.

Щодо заміни опікуна на ОСОБА_2 , то матеріали справи не містять належних та допустимих доказів взаємовідносин між ОСОБА_2 та його недієздатним сусідом ОСОБА_3 .

Крім того, суду не надано доказів та не зазначено у поданні органу опіки і піклування про створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі та забезпечення ним його доглядом та лікуванням.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання органу опіки і піклування Івано-Франківської міської ради щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_2 внесено передчасно та за відсутності повного дослідження всіх обставин справи та врахування найкращого інтересу особи, над якою встановлено опіку.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2025 року – залишитибез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта