Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №638/23089/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/23089/25

Провадження № 1-кп/638/1169/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадженн:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному проваджені за № 12025221070001034 від 25.08.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, з вищою освітою, неодруженого, молодший лейтенант, командир 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, РНОКПП: НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби у військовій частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 86, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту.У зв?язку з виконанням завдань за призначенням, пов?язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Харківської області. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, 24.08.2025 приблизно о 21:30, більш точного часу встановлено не було, керуючи технічно справним автомобілем AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рухаючись по вул. Заводській, в напрямку вул. Київської в м. Ізюм Харківської області, на повороті не зменшив швидкості та не впоравшись з керуванням виїхав за межі проїжджої частини де допустив зіткнення з огорожею та нежитловою спорудою за адресою: Харківська обалсть, м. Ізюм, вул. Заводска, 6, чим порушив вимоги п.п. 12.1 Правил дорожного руху України, згідно з якими: п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повенен враховуючи дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднану травму голови, тазу та кінцівок, закритий переломо-вивих голівки лівої стегнової кістки з багатоуламковим переломов задньої стінки ветлюгової западини зі зміщенням, що за ступенем тяжкості кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, саден лобу та лівої кінцівки, що за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв?язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України визнав в повному обсязі, все викладене в обвинувальному акті підтвердив, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і про обставини вчинення інкримінованому йому злочину. Також зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), підстав для самообмови судом не встановлено.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, вважала, що з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав в повному обсязі достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

Потерпілий надав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Шкода обвинуваченим відшкодована, претензій не має.

Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

При призначені покарання ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Так, ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, є військовослужбовцем, займає посаду командира 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Зі службової характеристики виданої 25.08.2025 вбачається, що ОСОБА_4 займає посаду командира 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 зарекомендував себе як грамотний та висококваліфікований офіцер, який якісно виконує покладені на нього обов?язки. Раціонально підходить до вирішення поставлених завдань, застосовує новітні методи та засоби. Взаємодіє в колективі задля спільного та успішного виконання завдань. Сумлінно ставиться до виконання службових обов?язків і чітко розуміє суть наказів командирів. Мотивація до служби у Збройних Силах України висока, виконує завдання за призначенням у встановлені терміни. Під час виконання службових обов?язків за посадою виявляє ініціативу, точно знає свої обов?язки та достатньо орієнтується в складних умовах. Вимагає від себе високих стандартів, на критику та зауваження реагує адекватно та вміє робити правильні висновки.

Обставинами, що пом`якшують покарання по справі є щире каяття обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаївся у вчиненому, негативно оцінював вчинені ним злочин, продемонстрував готовність понести заслужене покарання, дав правдиві показання, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 58 КК покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе заміть обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. З відрахування із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 є військопослужбовцем, призваний за мобілізацією 08 червня 2022 року, займає посаду командир 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , уперше притягується до кримінальної відповідальності, встановлені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, позитивно характерисзується за місцем служби, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відшкодування матеріальних збитків завданих злочином. Також суд бере до уваги посткримінальну поведінку засудженого, який продовжує нести військову службу в зоні бойових дій, а саме - згідно з наданими ним поясненням на Ізюмському напрямку Харківської області.

Урахувававши зазначені обставини, суд вважає можливим замість позбавлення волі у виді 2 років призначити обвинуваченому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення та з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Харкова від 01.09.2025– зняти.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта. Згідно акту № 14248 від 21.10.2025 - вартістю 5088 грн. 96 коп.; акту № 14244 від 22.10.2025 - вартістю 5088 грн. 96 коп.; акту № 14248 від 21.10.2025 - вартістю 5088 грн. 96 коп.; акту № 14247 від 24.10.2025 - вартістю 8481 грн. 60 коп.; довідки № СЕ-19/121-25/24352-ІТ від 26.09.2025 - вартістю 3565 грн. 60 коп. про витрати на проведення експертиз, дані витрати становлять 22225,12 грн., які повинні бути стягнуті на користь держави.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (двох) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 58 КК України призначене ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням у дохід держави 20 (двадцяти) відсотків його грошового забезпечення.

Під час відбування цього покарання ОСОБА_4 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 22 225 (двадцять дві тисячі двісті двадцять п`ять) грн.12 коп.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2025 року на автомобіль AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_6 , WIN: НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – зняти.

Речові докази: автомобіль AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_6 , WIN: WAUBFAFL6GN014154 повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1