Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №183/462/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/462/26

№ 1-кп/183/73/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Дніпропетровська обл.

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026049080000001 від 01.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка, Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., громадянина України, зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, є особою з інвалідністю, маючий середню освіту, раніше не судимий,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2025 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, підопічний Панасівського геріатричного пансіонату ОСОБА_3 , перебував на подвір`ї Панасівського геріатричного пансіонату за адресою: вул. Північна, 36 в с. Панасівка Самарівського р-ну Дніпропетровської обл.. На подвір`ї також перебувала підопічна Панасівського геріатричного пансіонату ОСОБА_4 . В цей час між останніми виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_3 , знаходячись у безпосередній близькості від ОСОБА_4 , наніс останній один удар тростиною по спині та один удар тростиною в область правої щоки.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді синця на обличчі в області нижньої щелепи з права, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Таким чином дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження.

Письмовою заявою від 23.01.2026 р., яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України (тобто умисне легке тілесне ушкодження), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Письмовою заявою від 23.01.2026 р. потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченій є щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання зарекомендувала себе посередньо, є інвалідом 2 гр., раніше не судимий.

Наведене характеризує обвинуваченого як особу, яка не є суспільно – небезпечною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, саме таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..

Речовий доказ: тростину для ходьби, який переданий обвинуваченому ОСОБА_3 , залишити у останнього та вважати переданим за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1