Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 26 січня 2026 р.
Справа: №522/23455/24-Е
Суддя: Громік Р. Д.
Номер провадження: 22-ц/813/1685/26
Справа № 522/23455/24-Е
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого – Громіка Р.Д.,
суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
До Приморського районного суду міста Одеси 31 грудня 2024 року надійшла справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ). Позивач зазначає, що на теперішній час, відповідач добровільно брати участь в утриманні спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , відмовляється, участі у вихованні не бере. Відповідач наразі є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має. Позивач зазначає, що самостійно утримує та виховує малолітню дитину, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та єдиним її доходом є щомісячна одноразова допомога при народженні дитини. Самостійно утримувати малолітню дитину в неї не має матеріальної можливості. Тому, просила суд стягувати з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення донькою повноліття та стягувати з ОСОБА_1 на своє утримання аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісяця, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення донькою ОСОБА_3 трьох років та стягувати з ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1840 (гривень, щомісячно, починаючи з дня набранням рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
10 лютого 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, в якому просив позовну заяву задовольнити частково та стягнути аліменти в розмірі 5000 гривень та 1500 гривень на утримання дружини. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 8000 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 31.12.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи з дня набранням рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:
-скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення додаткових витрат на дитину та постановити нове, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог;
-змінити рішення в частині стягнутих аліментів на дитину, а саме зменшити їх розмір до 5000 гривень;
посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що:
1) матеріали справи, як і позовна заява, не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину;
2) скаржником зазначалось у відзиві на позовну заяву, що скаржник немає об`єктивної можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду першої інстанції; так згідно із довідкою про доходи №83 від 05.02.2025 його щомісячний дохід є обмеженим і не забезпечує достатнього фінансового ресурсу для одночасного покриття витрат на житло, навчання та інші необхідні потреби. Ухвалений судом розмір адіментів не враховує реального рівня його доходу та порушує принцип пропорційності між фінансовими можливостями платника аліментів і визначеним зобов`язанням.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 27 січня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат з ухваленням нового рішення про відмову у позовних вимогах про стягнення додаткових витрат.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб з 17 листопада 2023 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), яка після припинення шлюбних відносин з 2024 року проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.
Участі в повсякденному житті доньки ОСОБА_1 не бере, не цікавиться станом її здоров`я, розвитком чи потребами. Доньку відвідував лише періодично, що не свідчать про його реальну турботу чи участь у вихованні дитини. Фінансова допомога, яку він надавав, є поодинокою, не має систематичного характеру та не покриває базових потреб малолітньої дитини.
Також, відповідач, маючи стабільну офіційну роботу в органах Національної поліції та регулярний дохід, свідомо ухиляється від виконання свого обов`язку щодо матеріального забезпечення дитини, перекладаючи весь тягар утримання на матір.
Як слідує з матеріалів справи, щомісячно на доньку позивач витрачає приблизно 10 000 гривень.
У вказану суму входить придбання памперсів, дитячого харчування належної якості, засобів та догляду за дитиною, серветок, одягу для дитини, забезпечення її розвиваючими іграшками, та інше.
Позивачка в додаткових поясненнях вказала, що в заявлену тверду суму аліментів у розмірі 10000,00 грн щомісяця входять витрати на придбання памперсів, дитячого харчування, засобів догляду, серветок, одягу для дитини, розвиваючих іграшок та інші необхідні потреби.
Для підтвердження цих витрат вона надала до суду квитанції, чеки, розрахунки та інші документи, що беззаперечно підтверджують обґрунтованість заявленого розміру аліментів та додаткових витрат, а саме:
Рахунок №1000069350367 від 16.11.2023 на суму 3325,00 грн на медичні аналізи для дитини в ТОВ «Смартлаб»;
Рахунок-фактура №6622985*96*24*3*1006414 на суму 486,00 грн від 04.06.2024 на придбання одягу для дитини;
Чек від 11.04.2024 та від 13.04.2024 на суму 55500,00 грн на внесення авансу за «Люльку , чохол тканинний для прогулянкового блоку, шассі»;
Рахунок №1000074462918 від 02.05.2024 на суму 515,00 грн на медичні аналізи для дитини в ТОВ «Смартлаб»;
Замовлення № 3649460 від 06.07.2024 на суму 1260,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Замовлення №3653470 від 10.07.2024 на суму 525,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Замовлення №3732182 від 26.07.2024 на суму 2026,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Рахунок-фактура №6622985*96*24*3*1404671 від 31.07.2024 на суму 2031,00 грн на придбання одягу для дитини;
Чек №761141 від 01.08.2024 на суму 3006,20 на ліки для дитини;
Замовлення №3779821 від 07.08.2024 на суму 1744,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Рахунок №1000077670693 від 15.08.2024 на суму 898,00 грн на медичні аналізи для дитини в ТОВ «Смартлаб»;
Замовлення №3843446 від 22.08.2024 на сумму 1999,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Рахунок №1000079756920 від 16.10.2024 на суму 610,00 грн на медичні аналізи для дитини в ТОВ «Смартлаб»;
Замовлення №4212440 від 08.11.2024 на суму 2663,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Чек №83438 від 21.11.2024 на суму 1241,10 грн на ліки для дитини;
Замовлення №4385495 від 09.12.2024 на суму 1796,00 грн ТОВ «МАУДАУ»;
Замовлення №7009640 від 08.12.2024 на суму 1796,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Чек №1485613 від 03.12.2024 на суму 670,90 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №1332586 від 11.12.2024 на суму 487,00 грн на придбання харчування для дитини;
Рахунок-фактура №6622985*96*24*3*2510802 від 16.12.2024 на суму 1734,00 грн на придбання одягу для дитини;
Рахунок №1000081575380 від 11.12.2024 на суму 1626,00 грн на медичні аналізи для дитини в ТОВ «Смартлаб»;
Квитанція № 3196712517 від 29.01.2025 року на суму 3000,00 грн на придбання «наматрацник»;
Замовлення №7242548 від 22.01.2025 на суму 1623,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Чек №rEAeQuaPaMI від 01.02.2025 на суму 2640.00 грн на придбанння «ходунків»;
Чек №TgD9kF40WX0 від 01.02.2025 на суму 390 грн на придбання «брязкальця-спінер»;
Чек №5ZK2gULfGvc від 03.02.2025 на придбання «Стільчика для годування Polly armonia,кол.6» на сумму 6290,00 грн;
Чек №24146550 від 11.02.2025 на суму 96,05 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №PkMNHhA5dhg від 11.02.2025 на суму 1031.65 грн на придбання ліків;
Рахунок-фактура №6622985*96*25*3*218571 від 11.02.2025 на придбання одягу для дитини на суму 1648,00 грн;
Замовлення №7325831 від 06.02.2025 на суму 1224,00 грн на придмання харчування для дитини;
Квитанція № 3255822190 від 09.02.2025 року на суму 6300,00 грн на придбання «дитячий манеж»;
Квитанція № 3255822190 від 17.02.2025 року на суму 23700,00 грн на придбання «дитяче автокрісло»;
Чек №1363145 на суму 933.10 грн від 18.02.2025 на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Рахунок «Смартлаб» №1000084115224 від 24.02.2025 на суму 3020 грн для здачі медичних аналізів;
Чек №01362350126083 від 24.02.2025 на суму 591,10 грн на ліки для дитини ;
Чек №1W-giJb9ge від 24.02.2025 на суму 291.15 грн на придбання харчування для дитини;
Чек 3 ФН3921793878 від 26.02.2025 на суму 448 грн на придбання іграшок для дитини;
Чек №000387737 00207 від 01.03.2025 на суму 98 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №01778340171804 від 03.03.2025 на суму 546 грн на придбання ліків для дитини;
Чек №01778330171803 від 03.03.2025 на суму 930 грн на придбання ліків для дитини;
Чек №1369700 від 05.03.2025 на суму 117 грн на придбання на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №000269122 00024 від 10.03.2025 на суму 264,96 на придбання на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №yxic75-vxko від 10.03.2025 на суму 997 грн на придбання на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Рахунок-фактура №6622985896*25*38378033 від 10.03.2025 на суму 3596 грн на придбання одягу для дитини;
Чек №rQ-Fn_sH_QU від 11.03.2025 на сумум 163.80 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Замовлення №7526858 від 14.03.2025 на суму 1938 на придбання харчування для дитини;
Чек №v7hdu_eyvCs від 17.03.2025 на суму 73 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №000256351 00061 від 19.03.2025 на суму 78.40 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №0276247 від 18.03.2025 на суму 808,00 грн на придбання на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Замовлення №7575175 від 22.03.2025 на суму 1507 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Замовлення №7433469 від 26.02.2025 на суму 2458 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №000274541 від 25.03.2025 на суму 139,80 грн на харчування дитини
Чек №00027699100006 від 01.04.2025 на суму 207.10 на придбання харчування для дитини;
Чеки від 07.04.2025 на придбання ліків в ТОВ «Аптека низьких цін» та в ТОВ НВБФ`ТЕРРА» АПТЕКА №2 на суму 1398,93 грн;
Рахунок-фактура №6622985*96*25*3*799816 від 05.05.2025 на суму 1623,00 грн на придбання одягу для дитини;
Чек 30494951 від 22.05.2025 року на суму 565,40 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №049768 від 27.05.2025 на суму 892,00 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №000301441 00259 від 04.06.2025 на суму 206,00 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №1566322 від 03.06.2025 н суму 1550,00 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №000290913 00273 від 13.06.2025 на суму 169,00 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №0505055 від 09.06.2025 на суму 1520,00 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №494490 від21.06.2025 на суму 691,20 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №000321439 00040 від 24.06.2025 на суму 169,00 грн на придбання харчування для дитини;
Чек №1B5HNU3N71E від 25.06.2025 на суму 801,90 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Замовлення №8106879 від 23.06.2025 на суму 3517,00 грн від ТОВ «МАУДАУ»;
Чек №4685018211 від 29.06.2025 на суму 264,00 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №9lpX1ZKWODE від 29.06.2025 на суму 719,00 грн на придбання побутових дрібниць для забезпечення повсякденних потреб дитини;
Чек №4706341367 від 02.07.2025 на суму 622,00 грн на прдбання іграшки для дитини;
Рахунок-Фактура №6622985*96*25*3*1161735 від 07.07.2025 на суму 1679,00 грн на придбання одягу для дитини.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат та визначення розміру аліментів на дитину, а тому підлягає перегляду виключно у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки.
Відповідно до вимог ст. 182, 185 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний виходити насамперед із забезпечення найкращих інтересів дитини, створення для неї належних умов для розвитку та виховання.
Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані забезпечувати дитину усім необхідним для її фізичного, духовного та соціального розвитку. Замість виконання цих обов`язків відповідач, як видно з наданих переписок, фактично відмежовується від утримання та виховання дитини.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №490/4522/16-ц.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).
Згідно з ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 №759/10277/1 (61-22317св19).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що належних доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі відповідачем не встановлено.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину.
Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив, що батько не може бути звільнений від сплати аліментів на тій підставі, що він не працює і на його утриманні знаходиться непрацездатна мати.
Вказані факти також не є достатньою підставою для зменшення присудженого нижчими судами розміру аліментів.
Відповідна постанова у справі № 234/6207/17 (№ 61-7802св18) була ухвалена 15 травня 2018 року.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що відсутність доходів не знімає з боржника обов`язки по сплаті аліментів.
До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Отже, батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов`язках щодо її забезпечення.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано матеріалами справи, малолітня донька ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) проживає разом із позивачем (матір`ю).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України ).
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Прожитковий мінімум сума грошей, якої має вистачити для задоволення потреб першої необхідності.
Зокрема для купівлі харчових продуктів, непродовольчих товарів та оплати низки послуг.
У законі йдеться, що прожитковий мінімум має забезпечити нормальне функціонування людини, тобто збереження здоров`я, соціально-культурні потреби.
В Україні величина прожиткового мінімуму встановлюється на законодавчому рівні в Державному бюджеті.
Величина прожиткового мінімуму також визначається окремо для різних соціальних груп: діти до 6 років 2563 грн; діти від 6 до 18 років 3196 грн; працездатні особи 3028 грн.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі №681/15/21, провадження №61-15542св21.
Отже, при визначенні розміру аліментів, суд оцінює надані докази в їх сукупності, виходячи з принципу розумності, при цьому виходить також із захисту інтересів дитини, забезпеченням необхідних для її життєдіяльності, збереження рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується для забезпечення гармонійного розвитку, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, часткового визнання позову з боку відповідача та враховуючи вимоги діючого законодавства.:
Враховуючи викладене та керуючись положеннями ст. 180, ст. 182 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердому грошовому розмірі 8?000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення донькою повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.
Так, частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що визначення аліментів у сталому грошовому розмірі та додаткових витрат у сумі 1 000,00 грн. щомісячно забезпечить регулярність та передбачуваність надходження коштів, що відповідає принципу захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 .
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись колегія суддів не може з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
У позовній заяві ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача, зокрема, додаткові витрати, водночас жодним чином не зазначає у чому саме полягають додаткові витрати на утримання малолітньої дитини, які саме особливі обставини є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину.
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлена права звертатись до суду із позовними вимогами про стягнення додаткових витрат повторно як за фактично понесені витрати разово, періодично або постійно.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 2-3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, вимогами Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці
Аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, які просить стягувати з нього ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, не відповідатимуть інтересам дитини, оскільки є недостатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, необхідного для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
Таким чином, враховуючи, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з позивачкою, перебуває на її утримані, а відповідач ОСОБА_1 є фізично здоровою особою працездатного віку, доказів про поганий стан його здоров`я матеріали справи не містять, інших утриманців немає, та зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 розмір аліментів в розмірі 8 000 грн щомісячно, відповідатиме в першу чергу інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та не становитиме надмірного тягаря для відповідача, який у відповідності до вимог чинного зобов`язаний утримувати свою дитину.
Батьки зобов`язані забезпечити достатній та гармонійний розвиток дитини в межах своїх можливостей, а не в розмірі аліментів, який дорівнює законодавчо визначеному їх мінімуму.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аліменти в розмірі 8 000 грн щомісячно не є завищеним в нинішніх умовах проживання, та є співрозмірними матеріальному становищу відповідача, який є працездатною людиною, та який зобов`язаний утримувати свою дитину, надаючи їй необхідну матеріальну допомогу для її гармонійного фізичного, розумового та духовного розвитку та забезпечити належний життєвий рівень.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Постановити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 27 січня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua