Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №947/678/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/165/26

Номер справи місцевого суду: 947/678/25

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду міста Одеси від 22 вересня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Не погоджуючись з указаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність постанови, порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимоги про поновлення строку, ОСОБА_1 вказує на те, що розгляд справи було здійснено за його відсутності, а саму копію постанови під розписку було отримано лише 27.11.2025 року.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на приписи ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку SMS; заяв про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки до апеляційного суду не надходило.

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, враховуючи положення ч.6 ст. 294 КУпАП, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, щодо строків її подання, апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, або ознайомлення з матеріалами справи, а з моменту винесення постанови.

В той же час, за правовим змістом зазначених норм КУпАП, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений особі, яка подала апеляційну скаргу, тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015).

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова у зазначеній справі була винесена 22.09.2025 року, і строк її оскарження закінчився 02.10.2025 року, а апеляційна скарга ОСОБА_1 безпосередньо до Київського районного суду м. Одеси 01.12.2025 року, тобто з порушенням строку.

Відповідно відомостей з ЄДРСР загальний доступ до вищезазначеної постанови забезпечено 24.09.2025 року.

Крім того, як вбачається ОСОБА_1 був обізнаний про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 182770 26.11.2024 року, про що свідчить його підпис у протоколі. До того ж, під час судового розгляду неодноразово подавав клопотання про перенесення розгляду справи, без зазначення будь-якої поважної причини.

Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги.

Однак, ОСОБА_1 не виявив бажання брати участь у розгляді справи, і без поважних причин не оскаржив в установлений законом строк постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вживав заходи, спрямовані на отримання копії судового рішення, або мав перешкоди в його отриманні. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги і не надано під час апеляційного перегляду.

Апеляційний суд наголошує, що Закон (ст. 294 КУпАП) не пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження із часом отримання копії постанови або ознайомлення із нею.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) сформульовану в рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року де Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження останнім не вказується.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду міста Одеси від 22.09.2025 року, оскільки останнім не наведено жодної об`єктивної непереборної обставини, яка б перешкоджала реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього законом строк.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду міста Одеси від 22 вересня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов