Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №754/10556/16-к — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 754/10556/16

Провадження по справі № 1кп/522/376/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇ НИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42015161010001139 від 12.03.2015 за процедурою спеціального судового провадження, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя, АР Крим, Україна, громадянина України, маючого вищу освіту, колишнього начальника штабу - першого заступника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, контр-адмірала, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 , -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_10 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 17.03.2014, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 5 Дисциплінарного Збройних Сил України на службу до військової частини НОМЕР_1 не з`явився і командуванню про закінчення лікування не доповів, хоча повинен і об`єктивно міг це зробити, а одразу став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини НОМЕР_1 за наявності реальної можливості до цього та відкрито заявляючи про своє небажання проходити військову службу, - тобто у нез`явленні на службу з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби.

17.03.2014 ОСОБА_6 вчинив дезертирство з наміром подальшого вступу на військову службу у збройні сили держави-агресора та з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, показав підлеглим приклад недисциплінованості, ігнорування вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), що стало одним з дестабілізуючих факторів морально-психологічного стану особового складу, зниження мотивації підлеглих контр-адміралу ОСОБА_6 військовослужбовців Збройних Сил України до належного виконання своїх обов`язків, надання опору незаконним діям на території АР Крим та м. Севастополя збройних сил держави-агресора за підконтрольних Російській Федерації сепаратистів.

Крім того, не пізніше 15.07.2014 ОСОБА_6 продовжив свої злочинні дії та умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, порушуючи вимоги ст.ст. 1 - 3, 65, 68 Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України, Військової присяги та інших керівних документів Міністерства оборони України, а також п. 1 ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, вступив на військову службу у збройні сили держави-агресора - Російської Федерації, з липня 2015 призначений на посаду заступника командувача Каспійської флотилії ВМФ РФ, перебуваючи на якій, шляхом віддання наказів та розпоряджень підлеглим йому військовослужбовцям збройних сил Російської Федерації забезпечував бойову підготовку військовослужбовців та підрозділів збройних сил Російської Федерації, які протягом 2014-2016 років здійснюють окупацію АР Крим та м. Севастополя, а також беруть участь в окупації частини території Донецької та Луганської областей України.

За наведених обставин ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України, за кваліфікуючими ознаками:

-за ч. 1 ст. 408 КК України – нез`явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби – дезертирство;

-за ч. 1 ст. 111 КК України - вчинення умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України - державна зрада.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Обвинуваченого було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду обвинувального акту з дотриманням правил, передбачених ч. 8 ст. 135 та ст. 323 КПК України, зокрема шляхом надсилання повідомлень за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого та шляхом публікацій повідомлень про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Одеського апеляційного суду та направлення документів на адресу його захисника.

Однак, обвинувачений до суду не з`явився, заяв чи клопотань не подавав, показів суду не надавав, у зв`язку з чим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою, який не заперечував проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_6 .

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2016 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне судове провадження (in absentia) за відсутності обвинуваченого.

Згідно вимог, передбачених ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовою прокуратурою Південного регіону проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015161010001139 від 12.03.2015 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.

У зв`язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування особисто вручити йому повідомлення про підозру від 12.03.2015 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України та повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 03.08.2015, зазначені повідомлення у день складання, відповідно до ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278, ст. 297-5 КПК України, направлені у спосіб, передбачений КПК України, а саме надіслані за відомим місцем його реєстрації та місцем служби.

03.08.2015 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений у розшук.

Згідно інформації Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області від 05.10.2015 стосовно ОСОБА_6 заведено ОРС «Розшук» № 008038 та його оголошено у розшук.

У ході проведення досудового розслідування ОСОБА_6 26.02.2016 викликався до слідчого шляхом відправлення письмового повідомлення поштою за останнім відомим місцем його мешкання та служби.

Повідомлення про виклик до військової прокуратури Південного регіону за підозрою ОСОБА_6 публікувалось у друкованих виданнях «Урядовий кур`єр» та «Голос України» та на офіційному сайті військової прокуратури Південного регіону України.

Разом з тим, ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про розслідування стосовно нього кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, маючи на меті ухилитися від кримінальної відповідальності, умисно переховувся від слідства та суду.

Органом досудового розслідування вживалося всіх можливих, передбачених вимогами КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_6 для забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 25.07.2016 задоволено клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.

Після постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, захисник знайомився з матеріалами кримінального провадження.

26.07.2016 слідчим військовою прокуратурою Південного регіону у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення» викладено повідомлення про завершення досудового розслідування та розкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження 28.07.2016.

28.07.2016 захисником підозрюваного ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_11 отримано копію обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що повістки про виклик ОСОБА_6 , повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування, про закінчення спеціального розслідування, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тощо надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті військової прокуратури Південного регіону України у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення» та в газеті «Голос України», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_6 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України направлялись захиснику.

29.07.2016 Військовою прокуратурою Південного регіону України, за наслідками спеціального досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015161010001139 направлено до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності.

09.08.2016 колегією суддів Апеляційного суду міста Києва постановлено ухвалу, якою визначено підсудність даного кримінального провадження за Деснянським районним судом м. Києва.

Судові повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 на 26.12.2016, 26.01.2017, 01.03.2017, 04.04.2017, 22.05.2017, 22.06.2017, 09.08.2017, 03.10.2017, 19.10.2017 надіслано до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газету «Урядовий кур`єр», а також надіслано за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2017 у зв`язку із самовідводом адвоката ОСОБА_11 призначено обвинуваченому ОСОБА_6 захисника з числа адвокатів Київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для участі в судовому розгляді.

Відповідно до доручення від 31.01.2017 подальший захист обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювалось адвокатом ОСОБА_12 , який був ознайомлений за його клопотанням, з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14.02.2018 ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2017, якою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 повернуто прокурору, скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.04.2018 дане кримінальне провадження передано для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

02.07.2018 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України.

За дорученнями про надання безоплатної вторинної правової допомоги в подальшому захист ОСОБА_6 здійснювався адвокатами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , які, відповідно до чинного законодавства, ознайомлювались з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду від 27.11.2019 призначено спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог чинного законодавства судом у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення» викладено повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 в судове засідання для участі в судовому засіданні як обвинуваченого.

Підготовчий розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 відбувся 16.03.2023 за участю адвоката ОСОБА_14 . Судом прийнято рішення про призначення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 до судового слухання на 24.03.2023 до судового розгляду за яким здійснити спеціальне судове провадження.

Судові повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 на 05.09.2018, 12.10.2018, 30.11.2018, 28.01.2019, 27.03.2019, 04.06.2019, 27.08.2019, 27.11.2019, 03.02.2020, 06.04.2020, 23.03.2021, 10.06.2021, 25.10.2021, 10.12.2021, 30.11.2022 16.02.2023, 23.02.2023, 03.03.2023, 08.03.2023, 11.12.2023, 14.02.2024, 26.03.2024, 15.04.2025, 25.04.2025,05.05.2025 03.06.2025, 20.06.2025, 27.06.2025, 23.09.2025, 20.10.2025, 28.10.2025, 12.12.2025, 27.01.2025 надіслано до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газету «Урядовий кур`єр», а потім через газету «Голос України», а також надіслано за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення його доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України», на сайті «Судова влада України», на офіційному веб – сайту суду.

В судовому засіданні приймав участь захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_10 , який був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування, приймав участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у судових дебатах.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого, який перебуває у розшуку, суд вважає, що стороною обвинувачення, судом вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_6 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_10 вважає недоведеною його винуватість у інкримінованих злочинах, оскільки, на його думку, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, які є недопустимими, а тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок. Зазначив, що не має можливості зв`язатися з підзахисним та з`ясувати його позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що з 1988 року проходить службу, працює начальником управління ВЧ 0456.

З 1988 року проходив службу, у тому числі разом з начальником штабу-першим заступником командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адміралом ОСОБА_6

ОСОБА_6 обіймав вищезайману посаду, був викогопідготовленим офіцером, який зрадив Україну, при цьому йому відомо законодавство України. Знав що повинен був з`явитись на територію України та передислоковуватись разом із своєю військовою частиною, проте цього не зробив – не прибув у м. Одесу, не приступив до посади начальника штабу. У ОСОБА_6 була можливість повернутись на територію України, проте він зрадив Україну. За посадою ОСОБА_6 був носієм державної таємниці, підготовлений офіцер, які всі свої знання використовує для інтересів держави – агресора.

В інтернеті була інформація, що ОСОБА_6 служить у Каспійській флотилії рф.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив суду, що служить в ЗСУ з 1993 року. Обвинувачений ОСОБА_6 проходив службу в м. Севастополі з 2005 – 2006 року. ОСОБА_6 обіймав посаду начальника штабу ВМС. Він був грамотним офіцером з низькими моральними якостями, який був відмінником, знав законодавство України, проте порушив статут ЗСУ, військову присягу народові України.

Обвинувачений ОСОБА_6 зрадив національні інтереси, залишився на службі в акваторії рф, перейшов на бік росії. Він усунувся від виконання своїх обов`язків, що призвело до захвату українських військових частин України з боку росії.

Свідок ОСОБА_17 бачив обвинуваченого ОСОБА_6 на наступний день після захоплення штабу ВМФ. ОСОБА_6 ходив в цивільній формі, а там вже перебували військові рф, казаки, цивільні та інші.

Із соціальних груп свідку відомо, що обвинувачений ОСОБА_6 служить в штабі Каспійської флотилії рф.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_6 служив в командуванні ВМСУ з 2005 року. В 2013 -2014 роках обвинувачений обіймав посаду начальника штабу - першого заступника командувача, був офіцером, контр – адміралом.

В кінці лютого – початку березня ОСОБА_6 приймав участь в нараді у контр – адмірала ОСОБА_19 . Після цього ОСОБА_6 сказав, що буде хворіти, лягати у шпиталь, що він не хоче брати відповідальність за можливу загибель людей та інші наслідки. Потім він зайшов з натовпом людей на територію штабу, щоб забрати речі зі службового кабінету. На початку квітня, ОСОБА_6 зателефонував свідку ОСОБА_18 та радився, що йому робити. Свідок пояснив обвинуваченому, що якщо він не прибуде до військової частини, то буде СЗЧ, або дезертирство. Більше з обвинуваченим свідок не спілкувався.

Перебуваючи в м. Одесі, свідок ОСОБА_18 дізнався, що обвинувачений ОСОБА_6 не прибув на підконтрольну Україні територію. ОСОБА_6 повинен був прибути до місця проходження військової служби до в/ч в АДРЕСА_3 . Не прибувши до в/ч він порушив статут ВМС ЗСУ, він був контр – адміралом, начальником штабу, першим заступником командувача ВМС ЗСУ. Він не був звільнений з лав ВМС ЗСУ після проходження лікування. Його звільнили після проведення службового розслідування у зв`язку з службовою невідповідністю. ОСОБА_6 деморалізував особовий склад ВМС України своєю зрадою, показав негативний приклад підлеглим. ОСОБА_6 зрадив Україну, перейшов на бік ворога, зневірив особливий склад, мав всі можливості викрити ворогу державну таємницю, до якої він був допущений, щодо обороноздатності ЗСУ. Обвинувачений ОСОБА_6 зрадник України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що раніше працював у ЗСУ на різних посадах, в управлінні кадрів ВМС. Обвинувачений ОСОБА_6 знав законодавство України, на момент захоплення штабу ВМС України був його начальником.

В лютому – березні 2014 року обвинувачений ОСОБА_6 подав рапорт на звільнення, він був направлений на ВЛК. Після лікування ОСОБА_6 повинен був прибути на службу, проте не зробив цього, що розцінюється як СЗЧ. Вимоги директиви Д1 (усі військовослужбовці АРК повинні були вибути з території АРК на материкову територію України) обвинувачений ОСОБА_6 знав.

Після того, як усі військові вибули на територію України, обвинувачений ОСОБА_6 служив заступником командира Каспійської флотилії рф, потім звільнився. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 це зрада присязі. Це було особисте, добровільне рішення ОСОБА_6 . Поважних причин не прибувати на материкову територію України чи не виконувати наказ Д1 у обвинуваченого не було.

Обвинувачений ОСОБА_6 був носієм таємної інформації і був обізнаний про кримінальну відповідальність за зраду присязі.

Згодом свідок дізнався, що ОСОБА_6 був призначений заступником командувача Каспійської флотилії, звільнений із збройних сил і працював в готелі в м. Севастополь.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що на даний момент є пенсіонером, адміралом запасу. Після захоплення адміністративних будівель в м. Сімферополі, він обіймав посаду заступника командувача ВМФ ЗСУ, а ОСОБА_22 був заступником командувача/т.в.о. командувача ВМФ. В м. ОСОБА_23 було створено штаб, де він надавав пропозиції щодо деблокування адміністративних будівель. Військові України були в готовності їх провести, проте ОСОБА_22 заборонив це робити.

Першого або другого березня 2014 контр – адмірал ОСОБА_24 викликав його вночі в м. Севастополь. Коли він зайшов в будівлю штабу, ОСОБА_24 сказав йому, що він може їхати, не треба проливати кров. В генштабі свідок ОСОБА_21 зустрів контр – адмірала ОСОБА_6 , який був переляканий, сказав що бачив план дії рф - вогневе ураження їх об`єктів, сказав, що він лягає в шпиталь і буде закінчувати військову службу. В подальшому ОСОБА_6 на зв`язок не виходив, ліг у шпиталь.

Кожному військовому службовцю сказали покинути окуповану територію і вибути на територію України. Для цього були усі можливості, щоб виконати ций наказ.

В квітні 2014 року свідок ОСОБА_21 зателефонував обвинуваченому ОСОБА_6 та повідомив, що вони чекають його в м. Києві, на що ОСОБА_6 відмовився виходити на територію України, пославшись, що відносно нього буде кримінальне провадження, якщо він вийде з тимчасово окупованої території України (ТОТ). На даний час він мешкає в Криму.

Вважає, що була зрада з боку керівництва ВМС України - Єлісєєва, обвинуваченого ОСОБА_6 , Березовського.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Під час здійснення спеціального судового провадження судом безпосередньо досліджено зібрані докази, якими підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України та спростовує позицію сторони захисту:

-копія витягу з ЄРДР № 42015161010001139 від 31.10.2014 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 408 КК України та від 29.05.2015 за ч. 1 ст. 111 КК України;

-інформаційний лист заступника начальника Головного управління – директора департаменту інформаційно – аналітичного забезпечення Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_25 від 09.06.2016, про встановлення того, що станом на березень 2016 року колишній начальник штабу – перший заступник командувача Війського – Морських Сил Збройних Сил України контр – адмірал ОСОБА_6 звільнений у запас «за станом здоров`я». Відсутня інформація стосовно безпосереднього місця поточного перебування згаданої особи;

-копія витягу із наказу Міністерства оборони України від 20.05.2014 №238 про звільнення контр – адмірала ОСОБА_6 , начальника штабу - першого заступника командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України і рахування з 13.05.2014 у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-копії матеріалів з других примірників особових справ контр – адмірала ОСОБА_26 ;

-копія видання «Колокол» від 18.02.2016, яке містить текст «Трое бывших офицеров Военно -морских сил Украины, которые в 2014 году изменили присяге, Вызвали на допрос в Одессу. Как сообщает пресс – служба Военной прокуратуры Южного региона, сегодня 18 февраля, в здание ведомства на Армейской улице должен явиться экс – начальник штаба ВМСУ, контр -адмирал ОСОБА_27 » (уголовное производство № 42015161010001139);

-копія видання «Крым/ Реалии», яке містить текст «Военная прокуратура Южного региона вызывает на допрос бывшего начальника штаба – первого заместителя командующего ВМСУ ОСОБА_28 », (уголовное производство № 42015161010001139 по ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 УК Украины);

-рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15.02.2016 про відхилення вимог, зазначених у клопотанні ОСОБА_6 до Департаменту архітектури та градобудівництва міста Севастополя про обов`язок заключити договір соціального найму на житлове приміщення, яке раніше входило до спеціалізованого житлового фонду Міністерства оборони України. Відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_6 відповідно до наказу міністра оборони рф, було призначено на посаду з включенням у списки особистого складу збройних сил рф;

-постанова Ленінського районного суду м. Севастополя от 17.04.2015 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 12.15 КоАП рф, та призначення йому стягнення у виді 5000 рублів;

-витяг з газети «Новини Севастополя та Криму» від 17.06.2016, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_6 обіймав посаду заступника директора «Песочной бухты»;

-копії матеріалів з другого примірника особової справи контр – адмірала ОСОБА_6 ;

-ухвала Верховного Суду від 23.04.2018 про передачу матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України для розгляду з Деснянського районного суду м. Києва до Приморського районного суду м. Одеси.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст. 94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст. 94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Вина ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах повністю підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , дослідженими судом письмовими матеріалами справи.

Неможливість проведення допиту обвинуваченого жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованих злочинів.

Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 усвідомлював характер своїх суспільно небезпечних дій і бажав настання суспільно небезпечних наслідків.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані вірно за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, як нез`явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби – дезертирство та вчинення умисних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України - державна зрада.

Згідно із приписами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує, що обвинувачений відповідно до ст. 12 КК України вчинив нетяжкий та особливо тяжкий злочин, раніше не судимий.

При призначенні ОСОБА_6 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 408 КК України Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжкого та особливо тяжкого, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст.т67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання слід ураховувати, що покарання як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до вчиненого. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, колегія суддів дійшла висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави застосувати до ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в максимальному розмірі, передбаченими санкціями ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 408 КК України з конфіскацією всього особистого майна ОСОБА_6 , що відповідає меті покарання за ст.ст. 50, 65 КК України.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Кримінальним правопорушенням шкода не завдана.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 72, 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532, 615 КПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацію всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч. 1 ст. 408 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_30

Суддя ОСОБА_31

Суддя ОСОБА_32