Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №521/22061/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/22061/25

Номер провадження № 2-а/521/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явився;

від ІНФОРМАЦІЯ_1 – не з`явився.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог адміністративного позову.

У грудні 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача – адвокат Білецький Олексій Васильович звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить суд: поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду та відкрити провадження; скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №6620 від 18.04.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.

Зокрема, за доводами адміністративного позову, позивач вказав, що з оскаржуваною постановою не згоден, вважає її безпідставною, необґрунтованою, та такою, що прийнята всупереч положень чинного законодавства.

Так, за твердженнями позивача, починаючи з 12.09.2025 року ОСОБА_1 розпочав проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Як вказав позивач, лише у грудні 2025 року йому стало відомо, що відносно нього ініційовано адміністративне провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За доводами позивача, зі змісту оскаржуваної постанови від 18.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, не зазначено, яку саме частину вказаної статті порушено. При цьому, позивачем також зауважено, що протоколи про порушення п. 3 ст. 22 вказаного Закону відносно позивача не складались.

Окрім того, на переконання позивача, в оскаржуваній постанові уповноваженою особою допущено ряд процесуальних порушень, як то відсутність посилання на складений протокол відносно ОСОБА_1 за порушення ним вимог мобілізаційного законодавства; не зазначено ані про спосіб повідомлення позивача про виклик, ані про наявність доказів із їх чітким переліком, якими підтверджується, що він належним чином отримав виклик на визначену дату; не роз`яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; тощо.

Також, на думку позивача, в інкримінованому позивачу адміністративному правопорушенні відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення: відсутній опис обставин правопорушення, які б дозволили розкрити його суть, зміст і чіткі факти: події правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), коли, де, хто саме та як нібито виявив порушення, винуватість позивача у вчиненні порушення, форма вини, а також інші обставини). При цьому, як вказав позивач, в оскаржуваній постанові навіть не зазначено жодних реквізитів повістки, зокрема її номеру, який би її ідентифікував, яка ніби - то вручена позивачу і за викликом по якій він не з`явився.

На переконання позивача, в оскаржуваній постанові не зазначено яким способом ОСОБА_1 вручено повістку, за якою він не з`явився: особисто під підпис чи направлено поштою; посилання на дату відправки повістки та штрихкодовий ідентифікатор відправлення – відсутні; опис вкладення до листа та чек/накладна не зазначені у постанові від 18.04.2025 року.

Посилаючись на принцип належного оповіщення військовозобов`язаних, позивач наголосив, що суб`єктивна сторона вчиненого правопорушення, зокрема вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, як і об`єктивна - відсутні.

Окрім наведеного, позивач зауважив, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на його користь, тому постанова від 18.04.2025 року про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження та реєстрації зазначеної вище позовної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст. 18 КАС України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.12.2025 року клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Білецького Олексія Васильовича про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовною заявою про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №6620 від 18.04.2025 року; прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, призначено дату судового розгляду.

08.01.2026 року за вх. №1074 через підсистему «Електронний Суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов у якому відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені його позовних вимог у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів адміністративної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позов, представник відповідача наголосив, що 18.11.2024 року на адресу позивача було направлено повістку №1272539, згідно із якою громадянина ОСОБА_1 було зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.11.2024 року о 9-00 год. для уточнення даних, проте, позивач у зазначений час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, як зазначено відповідачем, 11.04.2025 року відповідальний виконавець адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший сержант ОСОБА_2 склав протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, зокрема, не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 17.04.2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення №1344 стосовно громадянина ОСОБА_1 були передані до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, 18.04.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 постановив накласти на останнього стягнення у розмірі 17000 грн. штрафу. Копію постанови було направлено позивачу 26.04.2025 року.

09.01.2026 року до суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №1260) у якій позивач наголосив, що у даному разі неможливо встановити, чи дійсно повістка №1272539 має значення для протоколу та постанови чи вона роздрукована лише наразі, задля розгляду даного спору. Так, як вказано позивачем, відповідно до п. 302 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження направлення повістки, відповідачем надано опис вкладення до листа, який не відповідає бланку, затвердженому для відправки Укрпоштою, не містить і підпису особи, яка відправляла лист.

Таким чином, на переконання позивача, відповідачем не надано не лише доказів направлення повістки, а й не надано доказів отримання поштового відправлення, чи відмови в отриманні або відсутності позивача за адресою проживання, а роздрукована повістка та роздрукований опис вкладення, оформлений неналежним чином та без підпису та печатки оператора поштового зв`язку, не є доказами оповіщення ОСОБА_1 у встановленому порядку.

Разом з тим, як вказано позивачем, в протоколі визначено одні порушення норм законодавства, а в постанові – інші. Так само як і постанова, протокол не містить вказівок ані щодо номера повістки, ані її дати, ані дати її направлення та вручення позивачу, що свідчило б про вчинене порушення. Відтак, на переконання позивача наданий відповідачем протокол від 11.04.2025 року не є доказом вчинення позивачем порушення, визначеного в оскаржуваній постанові. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів адміністративної справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

27.01.2026 року електронною поштою представник позивача скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, яке розглянуте судом та задоволене. Також у відповідній заяві представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених письмово за змістом процесуальних заяв по суті позовних вимог. Просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, за доводами відзиву на позов заперечував щодо вимог адміністративного позову, просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши адміністративну справу №521/22061/25 у змішаній формі (паперовій та електронній), дослідивши письмові матеріали, Хаджибейський районний суд міста Одеси дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, потребує задоволення, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Так, судом у даній справі із наявної копії паспорту позивача встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився у м. Одеса.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 10.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 12.09.2025 року зарахований стрільцем – санітаром до ВЧ НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_3 від 30.09.2025 року солдат ОСОБА_1 з 12.09.2025 року до оголошення демобілізації перебуває на повному державному забезпеченні.

17.04.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено матеріали справи про адміністративне правопорушення № 1344 стосовно громадянина ОСОБА_1 , який перебуває у розшуку на підставі звернення до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації, як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 - 1 КУпАП.

Так, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, відносно ОСОБА_1 було сформовано справу №1344 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП правопорушення.

Відповідно до протоколу № 1344 про адміністративне правопорушення від 11.04.2025 року, складеного відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП.

ОСОБА_1 було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 30 хв. 18.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У протоколі мається підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в тому числі за отримання другого примірника протоколу), підпис особи, яка склала протокол. До протоколу додано копію ІПН, військово-облікового документа, витяг з ЄДППВР Оберіг.

Із наявної у матеріалах справи повістки №1272539, за електронним підписом ОСОБА_5 від 18.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 належало з`явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будь-яких даних щодо вручення вказаної повістки, її відривний корінець – розписка про вручення, не містить.

З опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610208282592 вбачається, що на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 було направлено поштову кореспонденцію – повістку.

Печатки, підпису уповноваженої особи на відправку кореспонденції, вказаний опис не містить.

З офіційного сайту Укрпошти судом встановлено, що дані про відправлення за номером 0610208282592 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

18.04.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 майором ОСОБА_6 , який розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було установлено, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , наявні докази, що ним допущено порушення вимог п. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів під час мобілізації в умовах особливого періоду. Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, уповноваженою особою було постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17000 грн.

Окрім цього, з постанови вбачається, що копію постанови від 18.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 06.05.2025 року вих. №8490, постанова набрала законної сили 21.05.2025 року.

Проте, яка саме особа отримала вказану постанову, її дані та підпис у вказаній постанові відомості відсутні.

Також у матеріалах справи наявний супровідний лист (від 26.04.2025 року №6940) – направлення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на адресу останнього, а також заява уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.10.2025 року №18348 до Хаджибейського ВДВС про прийняття до примусового виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6620 від 18.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 .

Також у матеріалах справи наявна довідка про звільнення ОСОБА_1 з СІЗО за ухвалою суду.

Інших письмових документів матеріали адміністративної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови №6620 від 18.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, у даній справі судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1344 про адміністративне правопорушення від 11.04.2025 року, складеного відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП.

ОСОБА_1 було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 30 хв. 18.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У протоколі мається підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в тому числі за отримання другого примірника протоколу), підпис особи, яка склала протокол. До протоколу додано копію ІПН, військово-облікового документа, витяг з ЄДППВР Оберіг.

Із наявної у матеріалах справи повістки №1272539, за електронним підписом ОСОБА_5 від 18.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 належало з`явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.11.2024 року.

Також судом встановлено, що 18.04.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 майором ОСОБА_6 , який розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було установлено, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , наявні докази, що ним допущено порушення вимог п. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів під час мобілізації в умовах особливого періоду. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, уповноваженою особою було постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17000 грн.

Окрім цього, з постанови вбачається, що копію постанови від 18.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 06.05.2025 року вих. №8490, постанова набрала законної сили 21.05.2025 року.

Судом у даній справі також встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку та наразі є мобілізованим, а саме з 12.09.2025 року зарахований стрільцем – санітаром до ВЧ НОМЕР_3 .

Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк та місце зазначені у повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала його неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_9 для уточнення облікових даних.

При цьому, судом також встановлено, що складаючи відносно позивача у даній справі протокол про адміністративне правопорушення, який було доведено до відома ОСОБА_1 , який його особисто отримав, останньому інкримінувалося саме те, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

За наданої представником відповідача копії справи про адміністративне правопорушення, сформованої відносно ОСОБА_1 судом встановлено, що із наявної у матеріалах справи повістки №1272539, за електронним підписом ОСОБА_5 від 18.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 належало з`явитися для уточнення даних саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.11.2024 року.

Водночас, будь-яких даних щодо вручення вказаної повістки, її відривний корінець – розписка про вручення, не містить; з опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610208282592 вбачається, що на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 було направлено поштову кореспонденцію – повістку. Проте, печатки, підпису уповноваженої особи на відправку кореспонденції, вказаний опис не містить. Також, з офіційного сайту Укрпошти судом встановлено, що дані про відправлення за номером 0610208282592 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Отже, зважаючи на встановлені вище обставини, позивач фактично не отримував повістку та не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП, що виключає можливість покладення на нього обов`язку з`явитися у визначений день.

Проте, відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, вважав, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з чим суд не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ст. 1 якого визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно із ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України: "Про оборону України"; "Про Збройні Сили України"; "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 ІХ від 11.04.2024 року. Вказаним Законом статтю 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6)реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Пунктом 41 Порядку № 560, зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

При цьому, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку , належним оповіщенням є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки у такому випадку неможливим є встановлення порушення правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.

Таким чином, у спірних правовідносинах, які наразі розглядаються судом в рамках цієї адміністративної справи для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

У даній справі судом встановлено, що повістка позивачу відповідачем належним чином вручена не була, оскільки у наявних матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо вручення її нарочно, або отримання останньої поштовим зв`язком.

Крім того, суд зазначає, що наявна у матеріалах справи повістка не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487. Використання загальної та невизначеної формули "для уточнення даних" не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику та, відповідно, не створює обов`язку позивача з`являтися за такою повісткою.

Тобто, формування та направлення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, слід визнати протиправним, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. У даному разі, матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами. Єдина надіслана повістка містить невизначену формулу "для уточнення даних", яка не належить до випадків, передбачених ст. 210-1 КУпАП, з огляду на що, правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за таких обставин у відповідача були відсутні.

Окрім цього, суд зауважує, що за логікою відповідача, який вважає правомірним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, днем вчинення інкримінованого останньому правопорушення є 28.11.2024 року, тобто день, коли позивач за викликом не з`явився, відтак, днем виявлення такого правопорушення є 29.11.2024 року, коли відповідачу достеменно стало відомо про неявку військовозобов`язаного позивача. Отже, таке правопорушення не є триваючим.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином, строк для накладення адміністративного стягнення у даному випадку сплив 28.02.2025 року.

Водночас, оскаржувану постанову винесено 18.04.2025 року, тобто після спливу встановлених законом строків притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Також суд звертає увагу, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить належного та конкретного опису обставин правопорушення, зокрема часу, місця його вчинення, що унеможливлює перевірку законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

При цьому, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а факт визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, зокрема, неналежне повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідповідність сформованого інкримінованого позивачу діяння, визначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення останнього до адміністративного правопорушення, процедурні порушення під час складення оскаржуваної постанови, закінчення строку для притягнення до адміністративної відповідальності, тощо, суд дійшов висновку що постанова від 18.04.2025 року №6620 винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у даному разі, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 року №6620 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.01.2026 року.

Суддя: Н.О. Шевчук