Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №947/36874/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/36874/25

Провадження № 2/947/492/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2026 м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі також – позивач) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103189715 від 08.04.2021 в розмірі 48 446,20 грн, з яких: 10 830 грн за тілом кредиту, 37 616,20 грн за процентами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачу надано кошти (кредит). У подальшому право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу передано позивачу. Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, товариство звернулося з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.11.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача – Масловська С.А. зазначила, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору в електронній формі, а також перерахування коштів на платіжну картку саме відповідача. Водночас будь-яких заперечень щодо отримання кредитних коштів відповідачем відзив не містить.

У відповіді на відзив представник позивача – Щава Є.В. зазначила, що укладення кредитного договору забезпечено шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, який був направлений на мобільний термінал відповідача після акцептування умов кредитного договору. Факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням первісного кредитора.

Заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача не надходило.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що 08.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103189715 в електронній формі шляхом його підпису відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту – 15 днів, розмір денної процентної ставки диференційований – 2 %, 5 %.

29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 05Т відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, зокрема до відповідача за кредитним договором № 103189715 від 08.04.2021.

Застосовані норми права

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він уважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону)

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору чи вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Мотиви прийнятого рішення

З аналізу позицій сторін у цій справі та наданих доказів на їх підтвердження суд доходить висновку, що кредитний договір укладений шляхом його підписання зі сторони первісного кредитора електронним цифровим підписом, а зі сторони відповідача одноразовим ідентифікатором. Після підписання договору на картковий рахунок позивача перераховані обумовлені кредитні кошти. Водночас будь-яких доказів, що картка, на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів не належить відповідачу, не надано. Факт такого перерахування відповідачем також не спростовано. Контррозрахунку розміру заборгованості відповідачем не надано. У відзиві відсутнє заперечення факту отримання кредитних коштів відповідачем. Відтак суд приймає як належний та допустимий доказ платіжну інструкцію первісного кредитора ТОВ «Мілоан» № 26584962 від 08.04.2021. Доводи представника відповідача були б частково слушними у разі заперечення факту отримання кредиту, спростування перерахування коштів позивачем на картковий рахунок відповідача, а також спростування перерахування коштів відповідачем в рахунок погашення заборгованості.

Далі, з аналізу умов кредитного договору № 103189715 від 08.04.2021 випливає, що у вказаному договорі встановлено строк, на який надаються кредитні кошти та за користування якими нараховуються проценти. Також передбачено автоматичну пролонгацію та застосування підвищеної процентної ставки.

Щодо автоматичної пролонгації суд зазначає, що строк у кредитному договорі є істотною умовою договору. Відповідно пролонгація строку кредитного договору повинна відбуватися за волевиявленням сторін у формі додаткової угоди саме на момент настання такої необхідності, а не у зв`язку з настанням або ненастанням відкладальної умови. Це відповідатиме принципам розумності та справедливості у споживчих відносинах, де споживач є менш захищеною стороною договору.

Водночас, нарахування процентів після прострочення виплати за кредитом за означеним договором здійснювалося за підвищеною процентною ставкою, тобто як міра відповідальності в порядку ст. 625 ЦК Україна.

З цього приводу суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що з метою дотримання основоположних принципів цивільного права та забезпечення балансу інтересів кредитодавця та позичальника, розмір відповідальності боржника, передбачений ст. 549, 625 ЦК України може бут зменшений судом (постанова від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (п. 107), постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (п. 8.38). Указані постанови стосуються господарських правовідносин, але застосування норм права за подібних кредитних відносинах може бути застосовано безвідносно до суб`єктного складу учасників правовідносин, тобто є релевантними у цій справі.

З огляду на викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості суд уважає за можливе зменшити розмір нарахованих процентів за порушення виконання зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вказане буде спрямоване на відновлення майнової сфери боржника та відповідатиме принципу пропорційності у цивільному праві.

Отже суд частково відхиляє посилання позивача та надані ним розрахунки щодо нарахування процентів за користування відповідачем кредитом за межами строку дії кредитного договору.

Відтак зібрані у справі докази у поєднанні з означеними приписами норм права вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора ТОВ «Мілоан» за період дії строку договору нарахування здійснювалися з розрахунку 2 % щоденної процентної ставки за період з наступного за видачею кредиту дня – 09.04.2021 до 07.05.2021. У подальшому нарахування процентів здійснювалося первісним кредитором в залежності від суми боргу до 06.07.2021 за процентною ставкою 5 %. Відтак, загальна сума нарахувань становить 48 446,20 грн, з яких: 10 830 грн за тілом кредиту, 37 616,20 грн за процентами.

Виходячи з принципів розумності та справедливості суд уважає за можливе зменшити розмір нарахованих процентів за порушення виконання зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України ОСОБА_1 , а саме в частині боргу, нарахованого первісним кредитором ТОВ «Мілоан»в сумі 15 830 грн, з яких: 10 830 грн за тілом кредиту, та 5 000 грн за процентами.

Розмір боргу в означеній сумі, нарахований первісним кредитором, на думку суду, відповідатиме принципу розумності та справедливості у цивільних правовідносинах, забезпечить баланс інтересів договірних сторін та не буде нести для відповідача надмірного матеріального тягаря.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 15 830 грн, що становить 32,67 % від ціни позову, відтак судові витрати зі сплати судового збору, які належить стягнути з відповідача, становлять 791,53 грн (2 422,40 х 32,67 % / 100 %).

Окрім судового збору, до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Так, між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Кубраком О.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 01-05/05 від 05.05.2025 та додаткову угоду до вказаного договору. Обсяг наданих послуг адвоката та їх вартість відображено в договорі та визначено в позовній заяві в розмірі 5 000 грн. Даних про оплату наданих послуг не надано.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 5 000 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 15 830 грн, що становить 32,67 % від ціни позову, відтак судові витрати зі сплати правничої допомоги, які належить стягнути з відповідача, становлять 1 633,50 грн (5 000 х 32,67 % / 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ № 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором № 103189715 від 08.04.2021 в розмірі 15 830 грн, з яких: 10 830 грн за тілом кредиту, 5 000 грн за процентами, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 791,53 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 633,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа