Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №495/6729/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа № 495/6729/25

Номер провадження 1-кп/495/198/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.03.2025 за №12025162240000354 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Білгород-Дністровський, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, тимчасово непрацевлаштованого, є опікуном недієздатної матері, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку 13 років, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 9 березня 2025 року, близько 13 години, у світлий період доби та сухому асфальтобетонному дорожньому покритті, керуючи технічно справним транспортним засобом –автомобілем марки «Subaru Forester» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по асфальтобетонному сухому дорожньому покриттю, вулиці Бугазька з напрямку вул. Тімчишина в напрямку вул. Перемоги в м. Білгороді-Дністровському Одеської області, де організований двосторонній однорядний у кожному напрямку рух, вкрай уважним не був, заходів, що сприяють безпечному проїзду цієї ділянки дороги не вжив.

Так, ОСОБА_2 , рухаючись в обраному напрямку, маючи реальну та об`єктивну можливість стежити за дорожньою обстановкою, порушуючи вимоги п.п 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), не зберігаючи контроль розташування автомобіля на дорозі, біля будинку №14 А допустивши виїзд за межі проїзної частини на правий тротуар за напрямку свого руху та скоїв наїзд передньою (фронтальною) центральної частиною вказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по тротуару, праворуч по ходу руху автомобілю у зустрічному з ним напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, травмовано пішохода ОСОБА_6 , яка отримала ТЯЖКІ тілесні ушкодження

Допущені водієм ОСОБА_2 , порушення вимог пункту п.п 2.3 б), 12.1 «Правил дорожнього руху» України перебувають у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат і речових доказів. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та пояснив, що дійсно в березні 2025 року він їхав з аптеки в Таврії, була сонячна погода, яскраво світило сонце і повертаючи, не він побачив потерпілу і скоїв наїзд на потерпілу. Він одразу зупинився, викликав швидку і почав надавати допомогу. Одразу дав кошти, необхідні для того, щоб розпочалося лікування. В подальшому також поніс всі витрати на лікування, наймав доглядальницю. Шкодує за вчинене, одразу попросив пробачення в потерпілої. Продовжує з нею спілкуватися та підтримує її матеріально.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, посередню характеристику, надану дільничним інспектором Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області, його вік, стан здоров`я те, що він на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та його дійсно щире каяття в скоєному. За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім того, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що він щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілій вартість лікування, має постійне місце проживання, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючої, а також враховує думку потерпілої, який просила про найбільш м`яке покарання для обвинуваченого.

Оскільки встановлені обставини, свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, суд приймає рішення на підставі ст. 75 КК України про його звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, а обставини, які обтяжують покарання відсутні, як і відсутнє підтвердження того, що обвинувачений коли-небудь порушував Правила дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом. Окрім того ОСОБА_2 є опікуном своєї недієздатної матері, яка має серйозні проблеми зі здоров`ям, що підтверджується наданою медичною документацією, і наявність права керування транспортними засобами необхідна для належного виконання ним свого обов`язку опікуна відносно матері та необхідністю доставки останньої до медичних закладів.

Таким чином, суд не застосовує до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів. Адже ОСОБА_2 взяв на себе усі витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої, що вона підтвердила у своїй заяві і у зв`язку з чим вона не заявляла цивільний позов у кримінальному провадженні, не має до обвинуваченого претензій матеріального і морального характеру.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.03.2025, частково скасований ухвалою слідчого судді від 21.03.2025 слід скасувати в повному обсязі.

Під час досудового розслідування проводився ряд судових експертиз: судова автотехнічна експертиза технічного стану транспортного засобу «Subaru Forester» р.н НОМЕР_1 , вартістю 2968 гривень 56 коп., судова транспортно–трасологічна експертиза слідів і пошкоджень, вартістю 2968 гривень 56 коп, судова авто технічна за обставинами виїзду ТЗ за межі проїзної частини вартістю 4240 гривень 80 коп. Ці процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_2 , оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах кримінального провадження №12025162240000354.

На стадії досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.08.2025 ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Такий сплинув 11.10.2025 і після того судом не продовжувався. До набрання вирком суду законної сили суд не вбачає необхідності обирати новий запобіжний захід.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 на період іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вирком суду законної сили не обирати.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме:

арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.03.2024 у справі № 495/1571/25 (номер провадження 1-кс/495/458/2025) на транспортний засіб «Subaru Forester» з номером кузова НОМЕР_2 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , скасований в частині заборони користування вказаним майном ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2025 у справі № 495/1571/25 (номер провадження 1-кс/495/536/2025) - скасувати в повному обсязі.

Речові докази, а саме:

- транспортний засіб «Subaru Forester» з номером кузова НОМЕР_2 з реєстраційним номером НОМЕР_1 – залишити ОСОБА_7 .

Процесуальні витрати на залучення експертів під час проведення досудового розслідування, а саме на проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу «Subaru Forester» р.н НОМЕР_1 , вартістю 2968 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 56 копійок, судової транспортно–трасологічної експертизи слідів і пошкоджень, вартістю 2968 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 56 копійок, судової авто технічної експертизи за обставинами виїзду ТЗ за межі проїзної частини вартістю 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 80 коп. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_8