Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №599/2068/25 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Єдиний унікальний номер 599/2068/25

Номер провадження 3/599/2/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" січня 2026 р. суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурський В. В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у м. Зборові адміністративні матеріали, які надійшли із відділення поліції №2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за місцем проживання: АДРЕСА_2 , не працює,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №540215, 14 грудня 2025 року о 00 год. 40 хв. по вулиці Вишнівецька у селищі Залізці Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка що не відповідає обстановці. Від проведення медичного обстеження у встановленому порядку ОСОБА_2 відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 у судовому засіданні вини не визнала, надала пояснення згідно яких 13 грудня 2025 року, після 23 год. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 поверталися додому автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 . За кермом був її чоловік ОСОБА_3 . На вулиці Вишнівецька у селищі Залізці Тернопільського району їх автомобіль було зупинено працівниками поліції. У чоловіка було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, щодо нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та його було відсторонено від керуванням автомобілем.

Оскільки вона алкоголю не вживала та мала посвідчення на право керування транспортними засобами, то працівниками поліції автомобіль було передано їй. На вимогу працівників поліції вона написала заяву, згідно якої вона зобов`язалася не допускати ОСОБА_3 до керування і доставити автомобіль до місця стоянки.

Будь – яких ознак алкогольного сп`яніння у неї працівники поліції не виявили та вона виконала вимогу поліцейських, сіла за кермо та прямувала додому. Однак, через кілька хвилин патрульний автомобіль наздогнав їх з вимогою про зупинку і їй було безпідставно запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.

Вважає, що дії працівників поліції були незаконними та провокаційними, так як саме вони попереднього встановили її особу та право керування, ознак сп`яніння у неї не виявили, доручили їй керування автомобілем і вона виконала розпорядження працівників поліції. Зазначила, що працівники поліції скористалися тим, що вона була змучена та знервована після попередньої зупинки їх автомобіля, а тому відмовилася від проходження огляду, так як вважали таку вимогу незаконною, хоча спочатку сама наполягала на проходження огляду на стан сп`яніння.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 надала копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_3 та просить закрити провадження у справі.

Суддя дослідив, оцінив наявні у справі докази і заперечення та встановив наступне:

сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

У рапорті від 14 грудня 2025 року (а.с.2) поліцейський зазначає, що підставою для зупинки автомобіля «Ford Explorer», д.н.з. НОМЕР_1 було порушення комендантської години, а також, що водій автомобіля може бути причетний до вчинення адміністративного правопорушення, а саме перед тим було оформлено адміністративні матеріали за ст.130 КУпАП стосовно водія ОСОБА_3 , а даним автомобілем керувала ОСОБА_1 .

Однак ОСОБА_1 надала матеріали справи про притягнення її чоловіка ОСОБА_3 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені матеріали свідчать, що попередньо, о 23.19 год. 13 грудня 2025 року працівниками поліції було зупинено автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Причиною зупинки було порушення водієм ПДР України, водій не увімкнув покажчик повороту.

У ОСОБА_3 було виявлено ознаки сп`яніння та складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, водія відсторонено від керування транспортним засобом.

В матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_1 , яка була надана працівникам поліції на їх вимогу та згідно якої вона, ОСОБА_1 , зобов`язалася не допускати ОСОБА_3 до керування і доставити автомобіль до місця стоянки.

Таким чином, доручивши ОСОБА_1 доправити автомобіль до місця стоянки, працівники поліції попередньо встановили її особу, перевірили її документи на право керування транспортним засобом і не виявили ознак сп`яніння, оскільки допустили її до керування автомобілем.

За таких обставин у працівників поліції не було будь – яких законних підстав зупиняти автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 і вимагати від неї проходження огляду на стан сп`яніння.

У матеріалах справи належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, які б були підставою для зупинки транспортного засобу.

Згідно вимог ПДР України, Закону України «Про національну поліцію» громадяни зобов`язані виконувати законні розпорядження працівників поліції.

Однак, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 № 686/11314/17 доведено висновок, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред`явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки.

З огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських (ст. ст. 17 КУпАП, ст. 8 Закону України «Про національну поліцію»), незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водія.

А тому вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності, до того ж внаслідок незаконної зупинки є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михайлова проти України», п.64), оскільки це буде прямим порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо безсторонності.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

За таких обставин подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена допустими доказами, отже склад і подія адміністративного правопорушення відсутні і справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський