Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №496/5640/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/290/26

Справа № 496/5640/21

Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №496/5640/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року у складі судді Горяєва І.М., -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувшись 23 листопада 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказали, що відповідач ОСОБА_4 в іноземній країні отримав ряд протоколів про порушення режиму праці та відпочинку ним як водієм вантажного транспортного засобу ТОВ «Агромеханізм-Плюс». Для сплати штрафів відповідачі на прохання позивача у серпні 2021 року надали в борг шляхом надіслання миттєвих грошових переказів власні грошові кошти під зобов`язання повернення по поверненню в Україну.

Посилаючись на звільнення ОСОБА_4 з підприємства по поверненню в Україну та неповернення грошових коштів, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили:

стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 66396,30 грн.; на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 71006,19 грн.; на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 66396,30 грн.; розподілити судові витрати (т.1 а.с.1-5).

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.65-66).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2021 року відмовлено у забезпеченні позову накладенням арешту на частку нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 (т.1 а.с.82-84).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24 лютого 2022 року забезпечено позов накладенням арешту на 1/4 частку нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 (т.1 а.с.113-115).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що гроші в борг не брав, обов`язку повертати гроші не давав; грошові кошти надались йому у зв`язку з виробничою необхідністю в інтересах роботодавця (т.1 а.с.120-122).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19 липня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду (т.1 а.с.201-202).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2022 року за клопотанням відповідача ОСОБА_4 в особі представника позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (т.1 а.с.210-212).

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника задоволено; ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с.12-14).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30 березня 2023 року справу прийнято до провадження (т.2 а.с.20).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 66396,30 грн.; на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 71006,19 грн.; на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 66396,30 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в сумі 2057,98 грн. (т.2 а.с.91-94).

Висновок суду мотивовано виникненням між сторонами боргових зобов`язань та їх невиконання відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.2 а.с.105-108).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Гроші в борг не брав, обов`язку повертати гроші не давав; про штрафи повідомив керівника підприємства; грошові кошти надались йому у зв`язку з виробничою необхідністю в інтересах роботодавця.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Боргові зобов`язання виникли, надано докази отримання відповідачем від позивачів грошових коштів під зобов`язання повернення, не можна вважати виробничою необхідністю сплату грошових коштів за особисті штрафи. У кримінальному провадженні №120211634900000625 від 08 вересня 2021 року ОСОБА_4 не заперечував той факт, що кошти йому були позичені на власні потреби для сплати штрафів, що кошти не повернуті, так як не мав в наявності такої суми (т.2 а.с.129-135).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_4 , 1970 року народження, працював з 20 травня 2019 року водієм транспортних засобів в товаристві з обмеженою відповідальністю «Агромеханізм-Плюс».

ОСОБА_4 , керуючи належним ТОВ «Агромеханізм-Плюс» транспортним засобом вантажним-спеціалізованим сідловим тягачем марки «DAF» моделі FT XF 105 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та перебуваючи на кордоном отримав в Республіці Серія ряд штрафів, що підлягали сплаті.

ОСОБА_4 отримав 10 серпня 2021 року грошовими переказами у системі Moneygram від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2200,00 Євро (комісія за переказ коштів 2806,19 грн.), від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000,00 Євро (комісія з переказ коштів 2396,30 грн.), від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2000,00 Євро (комісія за переказ коштів 2396,30 грн.).

ОСОБА_4 отримання грошових коштів грошовими переказами для сплати власних штрафів за кордоном не заперечив.

Доводи ОСОБА_4 про те, що отримані від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 грошовими переказами грошові кошти не є боргом під зобов`язання повернення, а є наданими йому грошовими коштами у зв`язку з виробничою необхідністю в інтересах роботодавця, не мають підтвердження належними та допустимими доказами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст.1046 ЦК України).

Отримані ОСОБА_4 грошовими переказами грошові кошти позикодавцям не повернуто.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами позики грошових коштів та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Справа в провадженні суду першої інстанції з листопада 2021 року, суду апеляційної інстанції з лютого 2024 року, призначена ухвалою суду від 18 квітня 2024 року до розгляду на 06 лютого 2025 року, потому на 06 листопада 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи повідомлені судовими повістками, документом в електронному вигляді «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 06 листопада 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 26 січня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова