Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №742/32/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/82/26

Єдиний унікальний № 742/32/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Сірій І.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП –

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №547883, 22.12.2025 р. о 15 год. 42 хв. в м. Прилуки по вул. Вокзальна, 38 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108 /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

За таких обставин та з огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, а також, за результатом вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який будучи обізнаним, що відносно нього 22.12.2025 р. складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що має наслідком притягнення до відповідальності, згідно норм передбачених КУпАП і по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, аби з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, заходів для явки до суду не вжив, письмових заперечень проти протоколу не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає поведінку учасника процесу такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності та уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Тобто, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія, шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до п.1.10 ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Приписами ч.2 ст.251, ст.255 КУпАП визначено, що співробітники поліції зобов`язані збирати докази для підтвердження обставин, вказаних ними в протоколі про адміністративне правопорушення.

З долученого до адміністративного протоколу відеозапису з нагрудної камери, який згідно ст.251 КУпАП є джерелом доказів, вбачається, що екіпаж патрульної поліції під`їхав до автомобіля ВАЗ 2108 /н.з. НОМЕР_1 /, який перебував в нерухомому стані, та почали з`ясовувати у ОСОБА_1 причини керування транспортним засобом.

Попри те, що ОСОБА_1 послідовно та категорично заперечував факт керування належним йому транспортним засобом, наголошуючи, що автомобілем керувала інша особа, працівники поліції без належного встановлення об`єктивної сторони правопорушення та без фіксації факту керування одразу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме ОСОБА_1 із використанням технічного приладу Alcotest, що свідчить про формальний та передчасний характер процесуальних дій.

З огляду на положення п.1.10 ПДР та диспозицію ст.130 КУпАП, суб`єктом адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом та має посвідчення водія, а правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Суд звертає увагу, що вказаний відеозапис, який є об`єктивним доказом у справі не підтверджує факту керування ОСОБА_1 автомобілем «ВАЗ 2108 /н.з. НОМЕР_1 /, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто, на достатніх і незаперечних доказах.

З матеріалів справи вбачається, що висновок інспектора поліції про керування автомобілем ВАЗ 2108 /н.з. НОМЕР_1 / ОСОБА_1 було сформовано виключно на підставі перебування останнього в салоні автомобіля на місці водія. При чому автомобіль перебував у нерухомому стані з вимкненим двигуном у момент наближення екіпажу.

Тобто, в розпорядження суду надано дві однотипні групи доказів, а саме, з однієї сторони - пояснення ОСОБА_1 , який з моменту встановлення його особи, послідовно та категорично заперечував факт керування транспортним засобом, а з іншої – відеозапис, на якому зафіксовано лише перебування особи в нерухомому авто. Оскільки відеозапис не підтверджує факт динамічного руху транспортного засобу, він фактично верифікує версію особи, яка притягається до відповідальності.

Враховуючи, що жоден з доказів не має наперед встановленої сили, суд повинен зіставити отриману з них інформацію, проаналізувати їх з точки зору достовірності та достатності у взаємозв`язку для ухвалення рішення. Проте, будь-яких інших доказів (записів камер відеоспостереження «Безпечне місто» тощо), які б об`єктивно підтверджували про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у справі відсутні.

Суд підкреслює, що поліція не зафіксувала момент руху автомобіля, а висновок про керування ґрунтувався лише на суб`єктивному припущенні інспектора через перебування особи в салоні. Відтак, суд не вбачає підстав надавати оцінку процедурі огляду на стан алкогольного сп`яніння у особи, яка фактично не була водієм, в розумінні п.1.10 ПДР.

На працівників поліції, як службових осіб органу виконавчої влади, покладений обов`язок дотримуватися вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ст.8 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Це рівною мірою стосується і дотримання вимог КУпАП, а також приписів наведених вище підзаконних нормативно-правових актів щодо порядку огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст.62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Безумовно, що ступінь небезпеки правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є надзвичайно високою, проте ігнорування права на справедливе здійснення правосуддя не може виправдати основну мету – зміцнення законності та запобігання правопорушенням, а відтак, суд повинен переконатися, що спосіб отримання доказів, які будуть покладені в основу обвинувачення, був справедливим.

Належна правова процедура має застосовуватись як під час оформлення працівниками поліції адміністративного протоколу та збору доказів, так і під час судового розгляду, адже її недотримання тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції права на справедливий суд.

В конкретному випадку через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, суд, з огляду на пояснення ОСОБА_2 , та відсутності будь-яких інших доказів, які стосуються предмету доказування, позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а також спростувати твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і як наслідок, зробити взаємовиключний висновок.

Незважаючи на те, що місцем складання протоколу є центральна частина міста і як вбачається з відео, окрім ОСОБА_2 , присутні і інші особи, матеріали справи не містять жодних даних щодо наявності будь-яких інших прямих очевидців, що можуть бути допитані судом для усунення вищезазначених протиріч.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не зібрано достатньо доказів та не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наявний в справі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали у суду сумніви.

Суд звертає увагу на те, що працівник поліції на відеозаписі неодноразово акцентував увагу на попередні притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.130 КУпАП у минулому. Вказана обставина не може бути доказом вини у конкретному епізоді. Суб`єктивна думка інспектора про те, що особа заперечує факт керування лише з метою уникнення повторності покарання, є лише припущенням і не може замінювати собою відсутність відеофіксації або будь якого іншого доказу в підтвердження руху транспортного засобу. Негативне процесуальне минуле особи не позбавляє її права на презумпцію невинуватості в межах даного провадження.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п.2.5 ПДР в розпорядження суду надано не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247,283,284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г. Павлов