Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №337/6640/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/6640/25

Номер провадження 2/337/495/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.,

за участі секретаря – Кабалюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання відмови в приватизації житла неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 року позивачі звернулися до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, з позовною заявою до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання відмови в приватизації житла неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Хортицькому району прийняти документи, провести приватизацію та передати у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», без надання ордеру.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року. відкрите загальне підготовче провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 13 січня 2026 року судом на місці було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

23.12.2025 до суду надійшла заява представника відповідача у якій він зазначив, що відмова у приватизації квартири АДРЕСА_2 була здійснена не з вини районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, а згідно із нормами чинного законодавства України та просить розгляд справи проводити без участі представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, винести рішення на розсуд суду на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви щодо ухвалення рішення у їхню відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає в квартирі АДРЕСА_2 з часу народження та постійно зареєстрована в квартирі при отриманні паспорта громадянина України з 15.08.1996 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в квартирі з 21.11.1979 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає в квартирі з часу народження та постійно зареєстрована при отриманні паспорта з 29.05.2012, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в квартирі з 03.11.2015, що підтверджується витягами з реєстру Територіальної громади.

Особовий рахунок на квартиру відкритий на ім`я ОСОБА_5 .

У грудні 2025 року для реалізації права на приватизацію позивачі звернулися до відповідача із заявою про передачу в спільну часткову власність квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 09.12.2025 №ПІ-1159-Х-1186 позивачам відмовлено у приватизації, з підстав відсутності ордеру про надання житлової площі.

Зазначена квартира була надана ОСОБА_6 (вітчим ОСОБА_2 ), на підставі ордеру №1994 від 4.06.1971р., що вбачається з договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду. При вселенні ордер був зданий в житлову організацію.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Після його смерті договір найму був укладений з ОСОБА_7 .

В Департаменті з управління житлово-комунального господарства Запорізької міської ради корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року.

Як вбачається з довідок АТ «Ощадбанк», що наявні в матеріалах справи, житлові чеки за адресою проживання: АДРЕСА_1 позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 використані не були.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначено Законом №2482-XII.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Випадки, за яких, орган приватизації має право відмовити у приватизації, визначені у пункті 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС. Тобто, перелік підстав для відмови в приватизації квартир є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає і вбачається, що на спірну квартиру позивачів не розповсюджується.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивачів не розповсюджується.

Згідно п. 41 Положення про порядок надання жилої площі в Українській РСР, затвердженого постановою від 20 грудня 1974р. №562 Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок, Положення від 5 жовтня 1966 р. N 755 “Про порядок розподілу жилої площі в Українській РСР”, яке діяло на час надання квартири, що знайшло своє відображення в п. 72. Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджених постановою від 11 грудня 1984р. №470 Ради міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію.

Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який дає право на вселення в квартиру.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 47 Конституції України громадяни мають право на житло та Держава створює умови для придбання його у власність.

Відповідно до вимог п.11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обовязку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд визнав обґрунтованими вимоги про зобов`язання департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 59 ЖК України, ордер на квартиру в будинку недійсним в судовому порядку визнаний не був, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому відповідач не мав права відмовляти позивачу у приватизації займаного житла саме з підстав відсутності ордеру.

Дії відповідача порушують конституційне право позивача на приватизацію житла.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що відсутність ордеру позбавляє позивачів реалізувати своє право на приватизацію квартири та враховуючи, що у позивачів є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який вони не можуть надати з незалежних від них причин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 5, 11-13, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 09.12.2025 в приватизації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житлового приміщення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Хортицькому району прийняти документи, провести приватизацію та передати у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», без надання ордеру.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Салтан Л.Г.